Феєричне повернення Саакашвілі в Україну – боротьба за справедливість чи злочин?

Вы здесь

Давньоримський філософ Сенека в одному з листів до Луцілія пише: «В одному лише застерігаю: аби ти, бува, не наслідував тих, хто прагне лише вирізнятись, а не вдосконалюватись, і не робив чогось такого, що впадало б у вічі, чи то в твоєму одязі, чи у способі життя. Не звертай на себе уваги простацьким одягом, нестриженим волоссям, скуйовдженою бородою, показною погордою до грошей, спанням на голій землі, одне слово, уникай усього, що йде від пустої честолюбності». Здається, що український політичний бомонд робить все з точністю, але навпаки. Кожна дія деяких політиків, чи то народних депутатів, чи то тих, хто сьогодні опинився за дверима Верховної Ради, демонструє бажання лише вирізнятися й аж ніяк не вдосконалюватися. Звичайно ж, ніхто з наших політиків не гребує грошима й не спить на голій землі, але практично все, що ці люди роблять, іде лише від пустої честолюбності й від прагнення вирізнятися.

Скажете, до чого тут повернення Саакашвілі? Та, власне, до всього. Невже хтось і справді вірить, що такі політики й поки що народні депутати України, як Юлія Тимошенко, Сергій Власенко, Юрій Дерев'янко, Дмитро Добродомов, Павло Костенко, чи політик без депутатського мандату Валентин Наливайченко щиро бажали допомогти двічі опальному політику Міхеїлу Саакашвілі потрапити в Україну, а не просто потурали своїй честолюбності? Невже хтось вірить, що увесь цирк на кордоні, влаштований цими політиками за підтримки простих прихильників екс-голови Одеської ОДА і екс-президента Грузії, був виключно через їхню щиру прихильність до пана Саакашвілі, а не через бажання насолити нинішній владі?

Якщо бажання самого Михеїла Саакашвілі потрапити в Україну ще можна розцінити як спробу добитися справедливості, то дії людей, які мають захищати закони, недоторканість кордонів і цілісність держави, не підлягають ніякому розумному поясненню.

Отже спробуємо подивитися на ці зовсім нещодавні поді не крізь призму політичної боротьби, а з точки зору безпристрасного спостерігача. Лише так можна зрозуміти, чим є феєричне повернення пана Саакашвілі в Україну – боротьбою за справедливість чи злочином?

Усю історію конфлікту, який розгорівся між Президентом України й Міхеїлом Саакашвілі знає практично кожен українець, тому переказувати її немає потреби, але декількома словами про передісторію прориву Саакашвілі через українсько-польський кордон є сенс нагадати.

Отже, 26 липня Президент Петро Порошенко підписав указ про позбавлення Саакашвілі українського громадянства. У цей час екс-очількик Одеської ОДА перебував у США. Очікувано, що пан Саакашвілі не погодився з таким рішенням і негайно звинуватив Порошенка у всіх смертних гріхах, як то у зговорі з олігархами, у небажанні закінчити війну на Донбасі, у підступності й таке інше. Але подивимося правді в очі – це рішення Президента збентежило не тільки самого фігуранта, але й частину українського суспільства, до речі, не тільки прихильників Саакашвілі, але і його опонентів. Деякі експерти й політологи припустили, що цей указ був підписаний у момент відсутності грузинського екс-президента в Україні через те, що прокуратура Грузії збирається попросити про екстрадицію Саакашвілі, а відсутність його в нашій країні дасть змогу Україні з чистою совістю заявити, що людини в країні немає, тож екстрадиція неможлива. Оскільки Саакашвілі не поспішав повертатися в Україну й за півтора місяці, які минули з моменту позбавлення його українського громадянства навіть не подав апеляцію до суду, здавалося, що саме таким чином сприйняв ситуацію і він сам. Але виявилося, що це зовсім не так.

Також читайте: Не Саакашвілі єдиним…

Наприкінці серпня під час перебування в Польщі Міхеїл Саакашвілі заявив, що не визнає законним позбавлення його українського громадянства і збирається повернутися в Україну 10 вересня через ПП «Краковець». Українська влада напружилася й посилила охорону кордону в цьому прикордонному пункті. Але насправді перехід, чи то пак прорив, через кордон пан Саакашвілі здійснив через ПП «Шегині». До того ж, він був змушений вийти з потягу й пересісти в автобус, а потім перетнути кордон пішки.

Всю історію прориву країна бачила в деталях, тому переповідати немає ніякого сенсу, хіба що можна згадати реакцію на цей прорив деяких високопосадовців і експертів.

На прес-конференції, яка відбулася 11 вересня, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков сказав, що вважає події, які відбулися на ПП «Шегині» під час прориву Міхеїла Саакашвілі через українсько-польський кордон, незаконними, більше того, ці події повторюють сценарій тих подій, які відбувалися на українсько-російському кордоні у 2014 році на прикордонному пункті «Ізварино».  Аваков закликав екс-керівника Одеської області Міхеїла Саакашвілі й інших людей (60 осіб), які незаконно перетнули кордон, пройти паспортний контроль і з’явитися в правоохоронні органи на допити. Українська поліція відкрила кримінальне провадження за фактом незаконного переправлення осіб через кордон (ст. 332), а також за опір працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків (ч. 2 ст. 342).

Президент Петро Порошенко також висловив своє ставлення щодо повернення Міхеїла Саакашвілі в Україну. Порошенко сказав: «У будь-якій правовій державі особа має право оскаржити будь-який нормативний акт у суді… Замість цього був скоєний злочин. Бо є конституційний принцип недоторканості державного кордону, це питання національної безпеки держави, і мені байдуже, хто порушує державний кордон: чи бойовики на сході, чи політикани на заході. Має бути абсолютно чітка правова політична відповідальність. В той же час, я вважаю, що наші прикордонники, які найкращим чином себе зарекомендували під час АТО, вчинили правильно. Вони не застосували зброю, на застосування якої мали повне право».

Депутат Європарламенту Пятрас Ауштрявічус в ефірі одного з телеканалів заявив таке: «Міхеїл Саакашвілі є дуже відомим міжнародним політиком, і я дуже ціную реформи, які він реалізував у Грузії. Адже завдяки йому Грузія знову стала на європейський шлях розвитку. Я і раніше пропонував надати йому литовське громадянство і після вчорашніх подій на пункті пропуску «Шегині» не змінив свою думку. Але після не зовсім вдалої політичної кар’єри в Україні вважаю, що йому потрібно відійти й від України, і від Грузії та заспокоїтись».

Про те, що головною метою Саакашвілі під час прориву через кордон була не спроба отримати можливість захистити свої права у суді, а відновлення власної значущості в українській політиці, говорить і професор університету «Києво-Могилянська академія» Олексій Гарань. На думку політолога, для Саакашвілі це зараз можливо лише через великий скандал.

Ірина Бекешкіна, директорка Фонду «Демократичні ініціативи», говорить, що після заснування «Руху нових сил» українське суспільство в значній мірі втратило цікавість до самого Міхеїла Саакашвілі й до його однодумців. Пані Бекешкіна наголошує: «Якщо раніше його рейтинг дозволяв подолати п'ятивідсотковий прохідний бар'єр (на виборах у ВР), то до часу позбавлення Саакашвілі громадянства підтримка лише знижувалася».

Сам екс-президент Грузії, перебуваючи  вже у Львові, також прокоментував ситуацію, яка склалася навколо його персони. Він заявив, що жодних амбіцій щодо отримання державних посад не має, але планує проконсультуватися з різними політичними силами й потім визначитися зі своїми подальшими діями.

Мустафа Найєм, журналіст у минулому, а на сьогодні депутат ВР України, який підтримував повернення Саакашвілі, вважає, що подіям, які 10 вересня розгорнулися на польсько-українському кордоні, треба якнайшвидше надати належну юридичну оцінку. Але таку оцінку необхідно дати всім сторонам конфлікту, тобто і тим людям, які проривалися через кордон суверенної держави, і українській владі. Найєм вважає, що Саакашвілі незаконно позбавили українського громадянства, а потім намагалися перешкодити поверненню політика в Україну. Народний депутат сказав: «Якщо не буде встановлена першопричина цих подій, якщо не буде справедливої оцінки усіх залучених органів, то те, що вчора сталося на прикордонному пункті, повториться у Києві. Адже коли люди не бачать справедливості, вони починають боротися до неї доступними для них засобами».

Як бачимо, на сьогодні оцінка феєричного повернення Міхеїла Саакашвілі в Україну дуже неоднозначна. Для одних людей це боротьба за справедливість, для інших – злочин. Безсумнівно, є і поміркована частина людей, які вважають, що подібні конфлікти – це лише один із етапів встановлення в Україні справжньої демократії й політичної культури, якої, на жаль, у нашій державі досі не існує.

Але якщо відкинути політичний аспект і залишити в полі зору виключно цю подію як таку, будь-кому стане зрозумілим, що такий спосіб проникнення через кордон – порушення закону. Якщо хтось сумнівається в цьому, то уявіть себе чи будь-якого іншого пересічного громадянина України в подібній ситуації. По-перше, навряд  чи розумна людина, позбавлена громадянства будь-якої країни, буде прориватися через кордон, а особливо, якщо цю людину може очікувати екстрадиція. По-друге, жоден політик не кинеться пробивати кордон заради пересічного громадянина, якого позбавили українського громадянства, навіть якщо це було б зроблено з політичних міркувань. По-третє, усі ці політики-шукачі «справедливості» моментально перетворилися б на жорстких прихильників закону, що з високих трибун вимагали б якнайсерйознішого покарання для людини, яка прорвалася через український кордон, розкидаючи на своєму шляху прикордонників і поліцейських.

Тож тепер дайте самі собі відповідь на запитання, чи феєричне повернення Саакашвілі в Україну – це боротьба за справедливість, чи все ж таки злочин, у який було втягнуто простих громадян і багатьох політиків, які задля власного піару готові на все, навіть на пряме порушення закону.

На жаль, ніхто з сьогоднішнього політичного бомонду України не здатен задля блага власної держави, яка прагне стати правовою країною з високою політичною культурою, поступитися ані власними амбіціями, ані честолюбністю, ані бажанням вирізнятися. І, на жаль, ніхто з учасників цих подій не прагне вдосконалюватися.

Дуже хочеться порекомендувати нашим політкам прочитати праці давньоримського філософа, державного діяча й оратора Сенеки, почавши з твору «Моральні листи до Луцілія».

Анастасія Михальченко

Інші матеріали цього автора

Безвіз: подорож туди і назад

Чи українським є інтернет-простір в Україні?

Чи справді українці їдять більше за європейців

Непередбачена закордонна освіта, або Чому навчання у Європі краще, аніж навчання в Україні