В’ячеслав Платон: «У моїй екстрадиції був зацікавлений особисто Петро Порошенко»

Вы здесь

Якщо нашвидкуруч перевірити більшість новинних сайтів за пошуковим запитом «В'ячеслав Платон», то стане зрозумілим, що це політик і бізнесмен з Молдови, заарештований в Україні у 2016 році. Після екстрадиції засуджений молдавським судом до 18 років позбавлення волі за фінансові махінації. Однак якщо продовжити пошук інформації, то можна буде знайти багато чого дивного і незрозумілого. Наприклад, стане відомо, що Платон – громадянин України з 1992 року. Що його так звані махінації – це ніщо інше як результат шахрайських операцій найбільшого олігарха Молдови – Володимира Плахотнюка. А щодо незаконності його екстрадиції з України говорили не тільки такі відомі адвокати як Олексій Шевчук та Ілля Новіков, але й згадували у спеціальній Декларації членів Парламентської Асамблеї Ради Європи. Про все це редакції zrada.today вдалося дізнатися з ексклюзивного інтерв’ю самого В’ячеслава Платона, яке він надав з молдавської буцегарні, передавши листа до редакції через своїх адвокатів.

- Перш за все, чи продовжуєте ви оскаржувати своє засудження на 18 років? Чи вважаєте ви справедливим таке покарання?

- Звісно, продовжую. Адже мене засудили за те, що зробили самі замовники цього процесу, які за сумісництвом захопили абсолютну владу в країні (йдеться про Молдову – Ред.). У рамках судового процесу я не тільки надав докази своєї невинуватості, але й повністю розкрив особи тих, хто скоїв злочин насправді. А це – й нинішній фактичний хазяїн країни Володимир Плахотнюк, і його родич - представник Парламенту Республіки Молдова (РМ) Канду Андріан, й колишній голова Національного банку РМ Драгуцан Дорін й інші. Вони викрали з банківської системи РМ і з резервів Нацбанку РМ 1 мільярд доларів, а мені «закидають» заволодіння 40 млн доларів. Причому конструкція обвинувачення абсолютно молдавська: виконавці злочину визнають, що викрали мільярд, але при цьому вказують, що 40 млн із них позичили мені. Саме позичили. Не дивуйтеся, я не пересмикую: саме так – «позичили», це Молдова. Звичайно, я буду оскаржувати таку фантасмагорію.

- Що в судовому процесі Вас здивувало найбільше?

- Нахабність і цинізм, із якими відбувався процес. Спочатку процес оголосили закритим від громадськості, щоб преса не одержала документальні матеріали, які доводять причетність згаданих мною осіб до крадіжки, а потім мене під надуманим приводом видаляють із залу суду. Щоб не дати мені можливості брати участь у допиті свідків і ставити їм питання. Потім суд перевершив усі наші очікування — відмовився приймати наші докази й запрошувати свідків захисту. На вимогу моїх захисників запросити 50 свідків, так чи інакше причетних до цієї справи, прокурор попросив нікого не залучати у якості свідків під дивним приводом: «Навіщо? І так усе доведено!». Судді були подавлені й залякані. Їх попередили: якщо не сяде Платон, то сядете ви. Тут усе так. Я – заручник, і немає значення, якою є офіційною причина мого перебування у в'язниці. Поки ці люди при владі - я сиджу, коли вони її втрачають – я виходжу. Оце й уся формула. А судові процеси – клоунада й фетиш, який відразу випарується разом із режисером.

- Чи вплинула на суд і слідство письмова Декларація від 11 жовтня 2016 р членів Парламентської Асамблеї Ради Європи, де владі Республіки Молдова настійно рекомендують утримуватися від будь-якого залякування політиків, активістів та ключових свідків, які хочуть свідчити проти олігарха Володимира Плахотнюка?

- Ніяк не вплинула. Плахотнюку абсолютно плювати на все — він мізантроп, людожер, його може зупинити тільки сила. Якщо він її не бачить – він все ігнорує.

- Вас вже максимально нейтралізували. Навіщо тоді ці нові кримінальні справи - щодо страхових компаній Moldasig, Asito і Alliance Insurance Group і щодо спроби підкупу конвоїрів зі спецпідрозділу Pantera?

- Це втілення ненависті й люті Плахотнюка. Бачачи, що я не ламаюся й не падаю духом, він намагається в силу свого менталітету продовжувати психологічний тиск, створює з мене образ запеклого рецидивіста. Це ще не останні справи, які мені намагаються «приклеїти». Розуміють, що з крадіжкою мільярда вони вляпалися, намагаються перемкнути увагу на інші справи.

- Якщо не проти, давайте згадаємо події річної давності. За повідомленнями ЗМІ, вас "вкрали" з СІЗО і екстрадували в Молдову в порушення всіх законів, мало не на приватному літаку, більш того – можливо, навіть за домовленістю найвищих представників влади? Ви можете це підтвердити?

- Мене дійсно одразу із СІЗО СБУ доставили прямо в аеропорт і посадили в приватний літак, на якому літали керівники України. Механізм був дуже простий: заднім числом Міграційна служба України відмовила мені в статусі біженця, а начальник СІЗО СБУ підписав заднім числом одержання цієї відмови й запевнив, що я нібито відмовився підписувати одержання цього паперу. Тож і вийшло, що я пропустив строки судового оскарження. А це п’ять робочих днів. І це при шістьох моїх адвокатах! У цей же день Генпрокуратура України винесла рішення про екстрадицію. І в цей же день мене вивезли в Молдову. Хоча закон чітко вказує, що рішення ГПУ щодо екстрадиції набуває чинності тільки після судового оскарження, на яке дається десять днів. Більше того, хлопці так поспішали, що не порахували строк набрання чинності рішення Міграційної служби України. Пам’ятаєте, п’ять робочих днів на оскарження? Отож, але один із днів саме й припав на вихідні й святкування Дня незалежності у 2016 році - тоді 25 серпня був неробочий день. Відповідно, навіть тут вони не змогли додержатися вимог закону. А те, що В.Плахотнюк з Президентом України Петром Порошенком товаришують і є бізнес-партнерами, то про це неодноразово заявляв у своїх інтерв'ю сам Плахотнюк. Під час візитів у Молдову П.Порошенко з ним офіційно зустрічається. Та й в особистих розмовах із третіми особами вони не приховують своєї домовленості про мою екстрадицію.

- За останній рік в Україні посилилася тенденція «позбавлення громадянства» як покарання. Вас не позбавляли громадянства, але визнали паспорт недійсним. Що теж виглядає фантасмагоричним. При цьому, адвокат Ілля Новіков говорив про те, що перевірка того, чи було у вас українське громадянство, проводилася недостатньо ретельно. Просимо розставити всі крапки над «і».

- Я живу в Україні з 1992 року. Одержав громадянство України автоматично, у силу закону. Це було моє перше громадянство. У паспортному столі (ще, здається, у 1994 році) я одержав печатку в паспорті радянського зразка «Громадянин України». Так робили всі громадяни України. Пізніше, у 2001 році, я подав заяву на заміну паспорта на паспорт нового зразка. При цьому попросив змінити прізвище на прізвище моєї тодішньої дружини (Кобалєв). Що й було зроблено. Паспорт нового зразка (замість радянського) я одержав у 2002 році. Був у всіх базах даних, одержав два закордонні паспорти... Коли ж мене затримали співробітники СБУ, то я їм надав свій український паспорт. Вони були шоковані. Особливо, коли «пробили» мене по всіх базах і зрозуміли, що все законно. Наступного дня була ініційована перевірка моєї справи щодо видачі паспорта, і раптом виявилося, що зник листок форми №1. І дурню зрозуміло, що його висмикнули зі справи співробітники СБУ. Але навіть це точно не є ознакою визнання паспорта недійсним або підставою позбавлення громадянства. Тим більше, копія мого радянського паспорта зі штампом «Громадянин України» у справі є. Але в законність ніхто не вникав. На підставі відсутності форми №1 Міграційна служба видала довідку, що паспорт недійсний, а я - не громадянин України. Форма №1 – це листок-заявка, яку заповнює кожен громадянин при одержанні паспорта. Без неї паспорт просто не видають. У принципі, ця ситуація може торкнутися будь-якого громадянина України. Із вашої справи витягнуть папірець — і ви вже ніхто. Так у нас сьогодні працюють СБУ й Банкова.

- 9 вересня 2016 року стало відомо, що ви подали заяву в якості кандидата на пост президента Молдови. Що ви хотіли цим підкреслити?

- По-перше, статус кандидата в Президенти давав мені можливість вийти з-під попереднього арешту й почати виборчу кампанію. По-друге, я мав би доступ до ЗМІ й міг би розкрити деталі крадіжок століття, які здивували всіх.

- Frontier Solutions, коли зверталася до Генпрокурора Луценко, писала про те, що ви - «ключовий свідок у розслідуванні, яке проводять Міністерство юстиції США, Митна поліція США, а також ФБР, щодо крадіжки більше $ 1 млрд з молдавських банків. Ви добре обізнані про засоби і методи цієї крадіжки, а також про місцезнаходження викрадених грошей». То Ви щось знаєте про ці гроші?

- Так, на ті 40 млн, які мені закидають, В.Плахотнюк купив акції молдавського «Вікторіябанку» і ще три будинки в центрі Кишинева. У нас усі документи на руках, нотаріально завірені угоди, проведені по всіх реєстрах, але ніхто їх навіть розглядати не хоче. Усі від них сахаються, наче прокажені. Частину коштів було інвестовано в кишинівський аеропорт, частина – бездарно витрачена, а більша частина виведена в офшори. І механізми виведення я з'ясовував уже у в'язниці, проводячи ретельний аналіз проводок.

- Як ви думаєте, в світлі погіршення відносин Молдови та України, чи не прогадала українська влада з вашою екстрадицією? Хто з української влади був найбільш зацікавлений у вашій видачі?

- Я зовсім не бачу ознак погіршення відносин між Україною й Молдовою. Мені здається, навпаки, вони розквітають, як ніколи. Може, я чогось не знаю й хтось когось уже кинув, але в публічному просторі все «ОК». У моїй екстрадиції був зацікавлений особисто Петро Порошенко, як я вже говорив. Цього ані молдавська сторона, ані українська й не приховують.

- Це справді ваші листи, де говориться, що «готові очолити колону танків на Київ»? Якщо так, то кого конкретно в Києві ви ненавидите?

- Як тільки мене затримали в Києві, відразу весь інтернет почав пістрявіти статтями, які виставляють мене головним фінансистом сепаратистського руху на Донбасі. Нахабна цинічна брехня – фірмовий стиль Плахотнюка. Гебельсівське – що цинічніша неправда, то більше в неї вірять – основа, на якій побудований увесь медіа-холдинг Плахотнюка. А фальшиві листи – один із дрібних епізодів. В Інтернеті навіть є програма, у яку закачуєш зразки почерку, а вона видає будь-який текст. Експертизу, безумовно, текст не пройде, але візуально все виглядає непогано.

- Чи підтримуєте Ви стосунки з Євгенією Тульчевською?

- Що значить, чи підтримую? Вона – моя дружина, у нас чудова дитина. Вона взагалі в мене дружина декабриста. Цілодобово стояла під прохідними українських і молдавських в'язниць, бігала по процесах, проривалася крізь варту. Ми кохаємо одне одного, і я не уявляю життя без неї.

- «В цій країні немає ні суддів, ні прокурорів». Це ваші слова про Молдову. Чи вважаєте, що те ж саме можна сказати і про Україну?

- Звичайно, не до такої міри, як у Молдові, але якщо влада має зацікавленість у вашій справі, то у вас немає жодного шансу сподіватися на справедливість. Моя справа – яскравий тому приклад. Але й без нього Інтернет видає зовсім сюрреалістичні історії. Але, повторюся, це все-таки лайтова версія Молдавської правоохоронної системи. В Україні хоч намагаються робити вигляд, що розслідують, шукають докази, розглядають їх у суді. Нехай кострубато, нехай безглуздо, але створюється ілюзія, спроба. Повірте, уже це треба цінувати — усе осягається в порівнянні. Думаю, в української влади вже не залишилося часу довести систему до молдавського стану. Мені не байдуже, що робиться в Україні. Я дуже люблю Україну, моя дружина — українка, моя дочка – українка. Ані Петро Порошенко, ані СБУ, ані Генпрокуратура не віднімуть у мене цю любов, яку б бридоту щодо мене вони не чинили б.

Інтерв’ю підготував Сергій Козлов