Про вакханалію у ГПУ: історія департаменту спецрозслідувань

Вы здесь

Олексій Баганець, "Резонанс"

На жаль, продовжую і далі спостерігати за діяльністю нинішнього керівництва Генеральної прокуратури нашої держави, яка від своєї безграмотності, відсутності належного професіоналізму, від незнання навіть свого профільного законодавства перетворилась, вибачте, на правовий «безпредєл».

Тільки вдумайтесь: то два заступники Генерального прокурора, які не мали жодних процесуальних повноважень, поїхали, за їх словами, за вказівкою Ю. Луценка, восени 2016 року в Ізраїль на зустріч із підозрюваним у кримінальному провадженні за ст. 191 ч.5 КК України, яку провели з останнім, звертаю Вашу увагу, не на території хоча б посольства чи консульства України, а в якомусь готелі в присутності українського Равіна. Тим самим порушивши міжнародне законодавство і законодавство названої іноземної держави, що могло навіть спричинити міжнародний скандал.

Я вже мовчу про зміст цієї розмови.

Потім, та ж Генеральна прокуратура в лиці Головної військової прокуратури з грубим порушенням норм Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод, Конституції та КПК України прийняла активну участь у винесенні Краматорським міським судом завідомо незаконного рішення про спецконфіскацію коштів і облігацій, які належали особам, вину яких не було доведено в установленому законом порядку.

Далі захопились масовим направленням до Верховної Ради України (чого раніше ніколи не було) необґрунтованих подань про дачу згоди на притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності, в яких були відсутні достатні факти і докази, які підтверджували винуватість цих осіб; то почали масово в порушення не тільки норм процесуального, а і матеріального права, повідомляти про підозру і навіть направляти до суду обвинувальні акти відносно деяких найбільш відомих голів міських і селищан рад, звинувачуючи останніх в тому, що вони зловживати своїм службовим становищем, підписуючи в межах своїх повноважень колегіальні рішення депутатів місцевих рад; то запровадили і поширюють після 20.112017 року незаконну практику проведення досудового розслідування слідчими органів прокуратури кримінальних проваджень, які підслідні ДБР, або доручають їх розслідувати, знову ж таки, в порушення вимог закону іншим органам досудового розслідування; підтримують і не оскаржують незаконну діяльність слідчих податкової міліції, яка не передбачена в Податковому кодексі України і т. п., що в сукупності із масовим порушенням при цьому прав і свобод громадян, неминуче заподіє істотної шкоди іміджу держави і потягне за собою матеріальні збитки, які доведеться в майбутньому сплачувати потерпілим від такої діяльності органів досудового розслідуванні і прокурорів!

І таких фактів багато.

А тепер зупинюся ще на одному випадку відвертого нехтування тією ж ГПУ вимогами закону і намаганням далі продовжувати правовий хаос в сфері правоохоронної діяльності.

Ще не так давно нинішній Генпрокурор після сумнівного і протирічивого свого призначення на цю високу посаду, дуже багато чого обіцяв, в т.ч. і вжити всіх необхідних заходів щодо якнайшвидшого завершення досудового розслідування по кривавих подіях на Майдані Незалежності, а також у справах про злочини, які інкримінувались колишньому Президенту В. Януковичу і його найближчому оточенню. Більше того, він демонстративно замість управління спеціальних розслідувань створив цілий Департамент спеціальних розслідувань і на цю посаду 07.06.2016 року перепризначив Сергія Горбатюка.

Водночас, у порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України він увів у штат Департаменту спецрозслідувань і відділ процесуального керівництва досудовим розслідуванням, тим самим доручивши С. Горбатюку здійснювати також керівництво прокурорами, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальних справах, які розслідувались в Департаменті, хоча до цього і після весь час протирічив сам собі, декларуючи абсолютно вірні норми про те, що не може керівник органу досудового розслідування одночасно керувати і прокурорами. Але, як він неодноразово підтверджував про себе: говорити це одне, а зробити – зовсім інше.

Я теж неодноразово звертав увагу керівництва ГПУ: не може керівник слідчого підрозділу одночасно керувати і підрозділом процесуального керівництва! Якщо сам Ю. Луценко цього просто не знав і не міг знати, будучи професійно необізнаним ні в кримінальному процесі, ні в законодавстві про прокуратуру, то я завжди допускав і сподівався, що в центральному апараті ГПУ повинні ще залишитися, нехай і дуже мало, але професійні прокурори, які мали б це розуміти і звернути його увагу!

Знову ж таки, якщо виходити із неодноразових заяв Сергія Горбатюка Ю.Луценко мабуть свідомо порушував закон, в т. ч. і тоді, коли вилучав із підпорядкування керівника Департаменту спецрозслідувань цілий ряд кримінальних справ, прийняті рішення у яких пізніше викликали серйозні сумніви. Більше того скажу, що з моменту створення Департаменту спеціальних розслідувань всі слідчі і керівники слідчих підрозділів управління спеціальних розслідувань були виведені зі штату Головного слідчого управління і увійшли до складу новоствореного Департаменту і знаходились у підпорядкуванні С. Горбатюка.

У зв’язку з цим, цікавим і повчальним для нинішнього непрофесійного керівництва ГПУ, і фактично залежної від нього Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, є рішення Верховного Суду України у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 05.03.18 року, яке прийняте за результатами розгляду скарги С. Горбатюка на рішення КДК прокурорів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Якщо чесно, то таке рішення найвищої судової інстанції є дуже наглядним прикладом, як не потрібно було «реформувати» нашу прокуратуру і що наробила така «реформа», але це вже тема для іншої публікації.

Навіть особисто для мене була несподіваною інформація, яку я прочитав у цьому рішенні суду, як саме КДК прокурорів сформулювала службове становище керівника Департаменту спецрозслідувань (дослівно):

«Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів дійшла висновку про те, що Особа _6 ( тобто С. Горбатюк) призначений на посаду прокурора - начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, на якого додатково покладено обов’язки керівника органу досудового розслідування ….», що звичайно не відповідало дійсному його статусу у відповідності до вимог КПК і Закону «Про прокуратуру».

І тому не дивно, що колегія суддів касаційного адміністративного суду Верховного Суду України прийшла зовсім до інших висновків, визнавши незаконним таке притягнення С. Горбатюка до дисциплінарної відповідальності, вивчивши всі нормативні документи, в т.ч. і адміністративного характеру, видані з цього приводу в ГПУ.

Перш за все, на думку суду, аналіз сукупних повноважень начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та начальника управління спеціальних розслідувань, закріплених у Положенні про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, свідчить, що начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України не має процесуальних повноважень керівника органу досудового розслідування у кримінальних провадженнях, визначених у ст. 33 Кримінального процесуального кодексу України.

Водночас, покладені на нього Положенням повноваження з вивчення кримінальних проваджень та їх окремих матеріалів можливі лише за наявності умов, передбачених у пункті 5.1 Положення про Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України.

Таким чином, функції керівника органу досудового розслідування покладені не на Горбатюка, а на начальника управління кримінальних розслідувань, тобто на його підлеглого! І тому всі звинувачення, які лунають на адресу С. Горбатюка з приводу його вини у відсутності реальних результатів розслідування злочинів на Майдані, не ґрунтуються на покладених на нього повноваженнях. Виходячи із його прав і обов’язків, він не відповідає за стан слідства у таких кримінальних справах.

Окрім того, із неодноразових повідомлень в ЗМІ, як того ж Ю. Луценка, його прес-служби та деяких його інших підлеглих, так і особливо зі сторони С. Горбатюка, відомо про відсутність вже тривалий час взаємного розуміння між Генпрокурором, його кількома заступниками (у першу чергу зі Столярчуком і Стрижевською) із керівником цього Департаменту, вони неодноразово протягом цих кількох років обмінювалися звинуваченнями на адресу один одного, ними надсилались неодноразові скарги до КДК прокурорів і до суду та навіть заяви С. Горбатюка про вчинення керівництвом ГПУ злочинів, що звичайно не сприяло покращенню організації досудового розслідування по справах Майдану, а навпаки погіршило, я вже не говорю про якість здійснюваного процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у них.

До речі, такого рівня скандалів у цьому відомстві не було ніколи за всі мої роки роботи в органах прокуратури, саме в зв’язку з цим частина кримінальних проваджень вилучались (на мою думку - незаконно) із провадження слідчих Департаменту спеціальних розслідувань і передавались, в основному – у військову прокуратуру, що для мене взагалі незрозуміло, бо таке порушення підслідності однозначно «вилізе боком» для нашого правосуддя. А головне – для учасників процесу. Наскільки відомо, ряд таких кримінальних проваджень передавався за ініціативою керівництва ГПУ і до інших, більш лояльних до них слідчих підрозділів Генпрокуратури.

Тому, виходячи із викладеного вище, іншого висновку, як це зробили вже експерти і ті ж адвокати «Небесної сотні», про заплановану реорганізацію Департаменту спеціальних розслідувань (фактично відверту його ліквідацію і виведення всіх слідчих і прокурорів за штат, як це колись вже практикував новопризначений Генпрокурор України В. Ярема, щоб звільнити із займаної посади неугодного керівника ГСУ ГПУ) і завдяки цьому усунення незручного С. Горбатюка від організації роботи по розслідуванню злочинів на Майдані, зробити не можна.

Висловлені мотиви такої «реорганізації» самим її очільником та його прес-службою про те, що таким чином вони, начебто, привели структуру Генпрокуратури у відповідність до вимог закону про позбавлення прокурорів функції досудового розслідування, не витримують будь-якої критики. Це, вибачте, окозамилювання. Наприклад, пояснення того ж Ю. Луценка про приведення шляхом цієї ліквідації Департаменту спеціальних розслідувань структури ГПУ до вимог законодавства про розділення функції досудового розслідування і процесуального керівництва звучать дуже не переконливо, бо такі ж вимоги закону існували і на момент створення ним в 2016 році цього Департаменту, тим більше, коли він своїм наказом ввів до складу цього підрозділу, окрім слідчих відділів, і відділ процесуального керівництва, об’єднавши їх «під дахом» одного керівника підрозділу. А його ж заяви про те, що начебто із квітня 2018 року набрало чинності законодавство про позбавлення права ГПУ проводити досудове розслідування, теж не відповідає дійсності, бо орган прокуратури втратив таку функцію ще в листопаді 2017 року, коли не було створено ДБР, хоча це не завадило Юрію Віталійовичу і його підлеглим у деяких областях не тільки в порушення вимог ст. 36 КПК України доручати проведення слідства по злочинах, підслідних ДБР, слідчим Нацполіції та СБУ, а і самим приймати такі справи до провадження і проводити досудове розслідування, перетворивши діяльність цих органів досудового розслідування в суцільний хаос.

Тому, з урахуванням викладеного, наполягаю, що ліквідація Департаменту спеціальних розслідувань продиктована іншими причинами, про які Генпрокурор мовчить.

Не виключаю і тієї версії, яку оприлюднив той же Сергій Горбатюк, але, головним для мене та і всього суспільства є те, що така зміна організації роботи по розслідуванню злочинів на Майдані ще більше ускладнить досягнення позитивного результату. Як на мене, це ще раз підтверджує мої побоювання: правда про криваві події на Майдані так і залишиться не розгаданою, не доказаною, а всі основні винуватці у вчинені тих злочинів уникнуть відповідальності і покарання.

А Вам, шановні читачі, вже самим доведеться робити з цього висновок.