Військових прокурорів поставили на місце: Не знаєш Кодекс – мовчи!

Вы здесь

19 лютого в Апеляційному суді м. Києва відбувся розгляд скандальної справи Юрія Коваленка – заступника начальника Київської міської митниці, якого підозрюють в отриманні хабаря. Про цю справу ми вже писали в матеріалах ЯК ПРОКУРОРИ «ГВАЛТУЮТЬ» КИЇВСЬКУ МИТНИЦЮ. ЧАСТИНА І «ОЗГ МАТІОСА» та ЯК ПРОКУРОРИ «ГВАЛТУЮТЬ» КИЇВСЬКУ МИТНИЦЮ (ЧАСТИНА ІІ), АБО ЗЛОЧИН ПО СИСТЕМІ АLL-INCLUSIVE

Натомість позавчора суд ще не розглядав справу по суті звинувачень, але аналізував докази, зібрані військовими прокурорами з точки зору обґрунтованості тримання під вартою Ю.Коваленка та визначення йому розміру застави (нагадаємо, що в суді першої інстанції розмір застави був встановлений у розмірі майже 3 млн грн). Адвокат підзахисного Лариса Криворучко обґрунтовано довела безпідставність обрання такого запобіжного заходу. Але що цікаво, незалежним спостерігачам в залі суду навіть здалося, що адвокату було б значно важче, якби прокурори просто змовчали в процесі, або взагалі не прийшли, бо своїми незграбними відповідями та аргументацією, що мала дуже мало спільного з нормами Кримінального процесуального кодексу України, вони лише підсилювали позицію захисту.

Який, до речі, вже з перших хвилин опинився «під важкою артилерією» з боку прискіпливих суддів, яким не сподобалось те, що захисник сфотографувала на смартфон склад суду і свого підзахисного на екрані монітора (засідання відбувалося у форматі відео-конференції з СІЗО). Адвокат Криворучко і суддя Масенко чомусь в цьому випадку по різному трактували норму ст. 27 КПК, а саме частину 6: «Кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускаються на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду». З точки зору адвоката вона використовувала портативний пристрій. А з точки зору представника Феміди, це була відео зйомка, яка допускається на підставі окремої ухвали. Цей, здавалось би, незначний нюанс лише підкреслив прискіпливість суддів, які, за результатом розгляду скарги, в цілому вірно розібрались в ситуації.

Так, адвокат ще раз наголосила на тих аспектах, які здивували її в ухвалі суді першої інстанції. Так, слідчим суддею Соколовим з Печерського райсудуне дотримано вимоги щодо належності та допустимості доказів. Так, наприклад, усі протоколи, які надані військовими прокурорами в обгрунтування свого клопотання про обрання запобіжного заходу, не містять відповідних додатків, на які в цих само протоколах містяться посилання. І до того ж, відповідно до ст.105 КПК України додатки є невід’ємною частиною протоколів. А отже, якщо доказ поданий з недодержанням процесуального порядку, то він є неналежним.

Також, в матеріалах справи відсутній протокол контролю за вчиненням злочину, що власне і мало б бути основним доказом по цій справі. Ще раз адвокат Криворучко наголосила й на тому, що прокол про вручення «мічених» коштів, які мали б передатись підозрюваному, не містить підпису заявника, тобто фактично гроші залишились у власності СБУ. Натомість там стоїть підпис понятого, який також був понятим під час обшуку у квартирі Коваленка, де й знайшли усього чомусь 1\10 частину від суми коштів, вказаних в протоколі. Не знайшло своє відображення в рішенні суду першої інстанції і те, що Коваленка незаконно затримали по 208-й статті КПК (адже це не відбувалося ані в момент вчинення злочину, ані відразу після нього, бо оті 200 доларів знайшли вже після того, як затримали митника).

Значну увагу стороною захисту було приділено й тому, а з чого саме виходили прокурори, прохаючи суд про саме такий запобіжний захід? Адже у Коваленка на руках – літні батьки, троє неповнолітніх дітей, стійкі соціальні зв’язки як на роботі, так і вдома. На свідків він вже впливати ніяк не може, та й немає сенсу, бо вони усі дали покази на його користь, про що, до речі, зафіксовано у самому клопотанні військових прокурорів. Здивував адвоката Ларису Криворучко й той факт, що ухвала викладена, м’яко кажучи, схематично й "ні про що". По суті в ухвалі зафіксований сам факт подання клопотання з боку військової прокуратури, те, що захисник проти цього заперечував, та власне обрання виду запобіжного заходу. Й ані тобі мотивів, ані доводів, чому й навіщо це треба зробити.

Сам Юрій Коваленко заявив про те, що йому досі не зрозуміло, з яких підстав прокурори визначили йому заставу у 3 млн грн., адже за увесь попередній рік він отримав зарплату лише трохи більше 200 тис. грн.

Фактично це ж питання найбільше хвилювало й колегію суддів, про що вони й вирішили довідатись у представників відомства Анатолія Матіоса. Тим більше, коли з’ясувалось, що прокурори попервах взагалі вимагали визначити розмір застави у 17 млн грн.

Однак цього дня прокурори були явно неготові до засідання. Де додатки до протоколів, вони сказати не могли. Чому відсутній підпис заявника в протоколі, вони не знали, натомість переконували, що в інших протоколах, де заявник фігурує як свідок – він зізнається, що таки отримав «мічені» гроші. І взагалі, прокурори не розуміли, навіщо судді допитують їх з приводу допустимості та належності доказів. Тут вже навіть у суддів від здивування відібрало мову: «А що ж ми повинні з’ясовувати, щоб зрозуміти, чи обґрунтованим було ваше клопотання? Може, ви краще вчитиме КПК?» І насамкінець судді захотіли уточнити, чому ж саме багатомільйонна застава була визначена у справі, в якій вони самі лише зазначають максимально можливий збиток для потерпілого у сумі 160 тис грн?

Відповідь прокурорів була просто казковою:

  • У виняткових випадках суд може призначити заставу більше, аніж розмір завданої шкоди.
  • Тоді скажіть, а в чому винятковість саме справи Коваленка?
  • Як це, в чому? У його посаді…
  • І ще ми добре вивчили його майновий стан. У його дружини є автомобіль, в Чернігівській області земельна ділянка у 8 соток та декілька книг, виданих на початку 19 ст.
  • І це все вартує мільйони гривень?
  • Вважаємо, що так…

Більше запитань у суддів не було, і рішення першої інстанції було зменшене – до адекватних 144 тис грн. Військові прокурори пішли вчити Кодекс, а ми чекаємо продовження розгляду справи вже по суті.

Іван Правдін