Самокритика може бути смертельною

Вы здесь

Критикувати інших досить просто, а ставитися критично до самого себе набагато складніше, адже справедливо оцінювати себе, свої вчинки або свою роботу вдається далеко не всім (та й не всім хочеться це робити). Самокритика – це, перш за все, вміння зізнатися самому собі у власних прорахунках і у власній недосконалості, але необхідно також усвідомлювати й те, що критично ставитися до себе потрібно зовсім не заради самобичування і приниження, а для самовдосконалення. Добре відомо, що саме здорова самокритика допомагає людині ставати кращою і уникати багатьох особистісних і професійних помилок. Але далеко не всяка самокритика корисна, оскільки надмірно критичне ставлення до себе (як і будь-яка надмірність) може стати причиною розвитку серйозних психічних розладів.

Інтернет-видання Medical Xpress кілька років тому розповідало про книгу професора Університету Бен-Гуріона в Негеві (Ben-Gurion University (BGU)) Ґолана Шахара (Golan Shahar), в якій науковець показує, що самокритика може бути шкідливою як для психічного, так і для фізичного здоров'я людини. Професор Шахар пише, що непомірна самокритика призводить до розвитку психічних розладів, хронічної втоми, хронічного болю і навіть до самогубств.

Книга «Руйнування: психопатологія самокритики» (Erosion: The Psychopathology of Self-Criticism) була випущена видавництвом Оксфордського університету в кінці 2015 року. У цій книзі підсумовані результати науково-емпіричних і теоретичних досліджень, що проводилися професором Шахар протягом двох десятиліть, а також його клінічної роботи в області клініко-медичної психології. Вчений пропонує нову теорію, як самокритика впливає на особистість, сім'ю і суспільство. У книзі також містяться рекомендації щодо проведення інтегративної комплексної психотерапії з надмірно самокритичними підлітками і молоддю.

Професор Шахар пояснює, що самокритичність – це особистісна риса, яка характеризується схильністю встановлювати для самого себе нереально високі стандарти і проявом ворожості й приниження, коли ці високі стандарти неминуче не виконуються. Цей тип поведінки призводить до того, що людина страждає від депресії, тривожності і від інших симптомів порушення психіки, а, можливо, навіть прагне до самогубства.

У своїй книзі професор Шахар визначає механізми, за допомогою яких самокритика наділяє людину психологічною вразливістю. Самокритичність підштовхує людей до навмисного залучення себе в стресові ситуації, наприклад, до відмови від спілкування з іншими, до руйнування відносин і до невиконання професійних обов'язків, щоб таким чином уникнути позитивного життєвого досвіду, якого, на думку цих людей, вони не заслуговують.

У психологічному відношенні подібна форма небезпечної самокритики відрізняється від перехідної форми «напрошуватися на компліменти», яка, на відміну від свого більш шкідливого двійника, не вважається патологічною.

Професор Шахар присвятив цю книгу пам'яті свого наставника, професора Єльського університету Сідні Дж. Блатта (Sidney J. Blatt), якого автор називає «один з найбільших клінічних психологів нашого часу».

Голан Шахар - доктор філософії, професор психології на кафедрі психології Університету Бен-Гуріона в Ізраїлі, директор-засновник Центру щодо вдосконалення досліджень стресу. Професор Шахар, автор більш ніж 130 публікацій, які стосуються проблем особистості, стресу, психопатології, психосоматики та психотерапії, працює головним редактором видання «Journal of Psychotherapy Integration» і запрошеним професором психіатрії в Медичній школі Єльського університету (Yale University School of Medicine).

Також читайте: Кам'яні джунглі, або Як перемогти міський стрес

Джерело: Zrada.today