Ось і прийшла зима. Грудень

Вы здесь

День минає за днем, тиждень спливає за тижнем, і ось уже закінчилася осінь… Ось і прийшла зима. Хтось радіє цьому, хтось сумує, хтось милується чистим першим снігом і ошатним, витонченим інеєм. «Інеєм порозцвітали дерева, стоять одухотворено ясні, й кожне видається великою квіткою, хай і холодною… Квітки інею на кожному дереві не схожі між собою, відмінні. Особливо пишними видаються на сосні, де оточена інеєм хвоя нагадує хризантеми завбільшки з кулак. Гострі іскорки сіються донизу так, як навесні сіються пелюстки з розквітлої черешні та вишні», — так милувався зимою Євген Гуцало. Але хоч би якою не була зима: чи прикрашена ошатними голочками інею, чи вкрита товстою ковдрою снігу, — але навіть холодні зимові дні приносять у наші оселі свята.

6 грудня святкуємо День Збройних сил України, вшановуємо захисників Вітчизни.

Немає більш благородної місії, ніж захист свого народу і Батьківщини. І Україна, як і кожна держава, має своє військо. Кожна армія має свої символи, які віддзеркалені у присязі. У воїнів Збройних сил України теж є святі слова, які глибоко переконливо визначають роль і призначення національного війська — служити українському народові. У відповідальний час народ завжди з особливою увагою дивиться на своїх захисників. Діти народу, українські воїни, разом із Україною виступають надійним гарантом суверенітету і цілісності держави. Для них служіння народу — найвища честь, покликання, обов’язок. Свято Збройних сил України — це данина пам’яті тисячам воїнів, які у всі часи загинули в битвах за свободу, волю та незалежність України. Тож честь і слава захисникам рідної землі, які стоять на сторожі державного суверенітету, цілісності й недоторканності нашої країни.

Свято Збройних сил України — це данина пам’яті тисячам воїнів, які у всі часи загинули в битвах за свободу, волю та незалежність України. Тож честь і слава захисникам рідної землі, які стоять на сторожі державного суверенітету, цілісності й недоторканності нашої країни

А вже 10 грудня за рішенням ООН відзначається Всесвітній день футболу (World Football Day). Так міжнародне співтовариство віддає данину цьому виду спорту, який для багатьох мільйонів став не просто грою, а стилем життя.

Перші згадки про футбол як «про гру в м’яч ногами» історики знайшли в китайських джерелах, датованих другим тисячоліттям до нашої ери. Називалася гра Цу Чю, що означає «штовхати ногою». Гра у футбол дозволяла китайським воїнам підтримувати гарну фізичну форму. У футбол грали й у Давній Греції і Римі близько двох з половиною тисяч років тому. У Греції ця гра називалася «битва за м’яч», із чого можна припустити, що грали в неї відповідно — застосовуючи всілякі прийоми бойових мистецтв.

Зараз футбол набув величезної популярності. Згідно із заявою ФІФА, у 2001 році у футбол на планеті грало близько 250 мільйонів гравців. Із них понад 20 мільйонів — жінки. Зареєстровано близько 1,5 мільйони команд і 300 000 професійних клубів.

У світі існують організації, які здійснюють контроль, управління й поширення футболу. Основною є ФІФА, що розташована в Цюріху, Швейцарія. ФІФА займається організацією міжнародних змагань світового масштабу, зокрема чемпіонату світу.

Та якими б важливими й цікавими не були грудневі свята, мабуть, найулюбленішим і найочікуванішим є 19 грудня — День Святого Миколая, коли на всіх слухняних дітей чекають гостинці й солодощі, а на неслухняних — різочки. Але ж хіба бувають діти неслухняними у переддень Миколая? У нас, в Україні, усе відбувається тихо-тихо — у ніч з 18 на 19 грудня в оселі, де живуть діти, нечутно приходить Миколай і так само нечутно кладе переважно під дитячі подушки, а іноді у черевички омріяні дарунки. І що характерно — саме ті, які собі намріяли слухняні хлопчики й дівчатка. Звідки Миколай знає, що кому потрібно? Усе просто: напередодні чарівної ночі треба написати лист, у якому висловити свої прохання до святого, покласти записку на вікно і сподіватися на здійснення мрії: чи то Ангел, чи то яка птаха той лист забере. І Миколай точно знатиме, чого від нього сподіваються. Але якщо малюк ще зовсім неписемний, то це теж не страшно — святий і так здогадається.

У ніч з 18 на 19 грудня в оселі, де живуть діти, нечутно приходить Миколай і так само нечутно кладе переважно під дитячі подушки, а іноді у черевички омріяні дарунки. І що характерно — саме ті, які собі намріяли слухняні хлопчики й дівчатка

 А що чекає на неслухняних? Ну, таких в Україні геть мало. Якщо трапляються, то їм дістається різочка, але тоненька і недовга. А якщо мама й тато дуже попросять Миколая, то, попри різочку, святий все ж покладе бодай цукерку. Хіба що дитина зовсім би не вірила в чудо. Хіба б не знала й не чула, що є така пісенька, якою можна заслужити милість святого: «Ой, хто, хто Миколая любить, ой, хто, хто Миколаю служить, тому святий Миколай у всі часи помагай».

Навіть дорослі іноді випрошують у святого невеличкий подаруночок. Кому ж це не приємно?! І чим він не Чудотворець — святий, якого християнський світ не перестає любити майже дві тисячі років?

Мине ще декілька днів, і світ почне радіти Різдву — християни західного обряду святкуватимуть народження Сина Божого.

Різдво є великим святом, установленим на спогад про народження Ісуса Христа у Віфлеємі. Різдво Христове — одне із найважливіших християнських свят і державне свято в більш ніж ста країнах світу…

Різдво є великим святом, установленим на спогад про народження Ісуса Христа у Віфлеємі. Різдво Христове — одне із найважливіших християнських свят і державне свято в більш ніж ста країнах світу

            … Ось і прийшла зима, розмалювала дитячі щічки рожевою фарбою, прикрасила землю білими пухкими сніжинками, засвітила яскраві святкові вогні на тисячах ялинок. І кожен грудневий день — це не тільки короткий зимовий спалах, але й нове свято.

Наталія Коваль (Глоба)