Українці традиційно святкують Маланки й Василя, або Старий Новий рік

Вы здесь

…І знову заспівали санки, і спросоння зітхнула, затьохкала крига на ставу, і заагукало біля грудей матері дитя. А над нами мерехтять і не падають зорі, а поперед нас вихоплюються і вихоплюються тихі вогники, а біля них озиваються голоси щедрівників:

Щедрий вечiр, добрий вечiр,

Добрим людям на весь вечiр...

І хороше, і дивно, і радісно стає мені… в цім світі, де є зорі, і добрі люди, і тихі вогники, і щедрі вечори...

Михайло Стельмах

 

Уже відшуміли гучні новорічні вечірки. Уже різдвяна зоря сповістила світові про народження Сина Божого. І голодна кутя вже позаду. Та ще тішать око новорічні ялинки, так само вбрані вікна химерними морозними візерунками  й поскрипує під ногами хрусткий сніжок.

Ой господар-господаречку,

Пусти в хату Меланочку.

Меланочка чисто ходить,

Нічого в хаті не пошкодить.

Як пошкодить, то помиє,

Їсти зварить та й накриє.

Добрий вечір!

Що це? Хто це йде вулицею? Люди чи химери якість? Та це ж Маланка, а ось Орач із чепігами від плуга, ось і Сівач, тут і Дід із гарапником, а ще Ведмідь, Коза, Журавель, Циган і Циганка й навіть Чорт із ріжками. Весела компанія прямує від хати до хати, бажаючи здоров’я доброго, життя довгого, статків немалих, урожаїв гарних. Нехай і Ведмідь, і Коза, і навіть Журавель — то тільки найзвичайнісінькі сусідські парубки, які вбралися в кожухи догори вовною, поробили з клоччя бороди й вуса, підмалювали брови й щоки, але ж їхні слова хочеться слухати:

Небо ясні зорі вкрили,

Нашу землю освітили.

Іде вулицею весела компанія, Маланка жартує з кожним перехожим, Циганка пропонує «всю правду» розказати й про життя поворожити, Циган готовий хоч зараз коней поміняти, Коза грає на скрипці, Журавель вибиває на бубні, Ведмідь витанцьовує так, що аж сніг під ногами тане. Весело!

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я.

Мабуть, це і є найважливіше — побажати на Маланку перед Новим роком здоров’я, достатку й усіляких гараздів.

Бо Маланка — це і є переддень Нового року, який ось-ось ступить на засніжену землю.

А поки господині ретельно чепурять і підбілюють печі. Бо як же інакше танцюватиме піч у ту чарівну ніч, коли рослини все розуміють, а тварини навіть розмовляють людською мовою? Та й худобу доглядають у цей день іще ретельніше, бо якраз у ніч із Маланки на Василя кожна худобина може поскаржитися Богові на господарів.

А ще на Маланки печуть хліб. Незвичайні дві урочисті паляниці, які навіть імена мають — Василь і Маланка — і в Новорічну ніч лежать на святковому столі...

До речі, замісивши на хліб тісто, жодна жінка руки не миє, щоб із чоловіком налякати в саду примхливі дерева, які погано родять. Чоловік тричі стукає обухом сокири по стовбуру: «А чого ти, грушо, не родиш? Я тебе зрубаю, порубаю! Не будеш родити — буду рубати, а будеш родити — буду шанувати». І жінка, щоб владнати ситуацію, обтирає об дерево руки від щойно замішаного тіста: «Не рубай мене, а перевеслом підпережи, я тобі ще в пригоді стану». І дерево обов’язково дасть гарний урожай — сотні років вірять у це слов’яни. Але ж подивіться на наші сади! Значить, діють Маланчині погрози!

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я.

Хай же будуть в Році Новім 

Мир і щастя в Вашім домі!

Вечір на Маланки незвичайний — щедрий, тому й страви багаті, м’ясні. На покуті обов’язково ставили кутю, пекли млинці з різними докладами, вчиняли пироги, ліпили вареники, щоб було чим обдарувати щедрувальників, які звечора і до півночі обходили оселі. Щедрували дівчата, бо парубки якраз у цей час «водили Маланку». І дзвеніли в морозному повітрі дівочі голоси, закликаючи достаток, благополуччя, щастя:

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка

Стала собі щебетати,

Господаря викликати…

На Маланку треба обов’язково помиритися з усіма, із ким стосунки стали напруженими, щоб Новий рік зустріти в злагоді. А хлопці, які раніше «отримали гарбуза», вдруге засилають сватів, плекаючи надію на згоду.

А чудеса! Таких, як цієї ночі, більше не буває! Саме тепер місяць радиться із зірками й сонцем, яке розподіляє між зорями душі новонароджених дітей. Ось так і з’являється у кожної людини своя зоря — у ніч із Маланки на Василя, на межі років, на межі світів.

У цю ніч духи води, лісу, гір та ярів влаштовують гуляння аж до третіх півнів і можуть завести на манівці необачних подорожніх. Відьми ж у цю незвичайну й надзвичайну пору літають на місяць, щоб прогнати туди старий рік. А вже перед самим новорічним світанком можна побачити, як блимають вогниками зачаровані гроші й приховані скарби. Якраз тепер, коли рік старий віддає свої повноваження року новому, хатні духи радяться перед далекою дорогою, бо вдосвіта відлетять на небо разом із димом спаленого дідуха. І з цим димом старий рік остаточно зникне десь у лабіринтах історії.

А скільки в ці години між двома роками відбувається різних гадань і чаклувань — але тільки світлих! Люди намагалися зазирнути в майбутнє, побачити свою долю в Новому році, «запрограмувати» щастя, достаток і здоров’я. Які то були гадання! Гадали на тінях, на квасолі, на маковому зерні, прислухалися до собак і розмов на вулиці… Наклавши гору пирогів на столі, чаклували на багатство і щоб піч добре гріла, варила й пекла.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я.

А вже на Василя, на Новий рік, головними дійовими особами стають хлопчаки. Вони із самісінького ранку ходять від оселі до оселі й посівають збіжжям — на урожай, на долю, на щастя:

Сію-вію-посіваю, з Новим роком поздоровляю!

На щастя, на здоров’я та на Новий Рік!

Щоб уродило краще, як торік,

Жито-пшениця і всяка пашниця,

Коноплі під стелю на велику куделю.

Будьте здорові, з Новим Роком та з Василем!

Дай Боже!

Пшениця, жито, ячмінь, овес — усього по пригорщі й змішане разом. Це ще звечора в рукавицю насипане, щоб було чим посівати. Спочатку вдома, а потім і в людей.  І відповідь могла бути тільки одна: «Спасибі тобі, сину, що нас обсипав щастям. На ось тобі грош і будь завжди хорош!».

І хоч невблаганний час поступово стирає звичаї, залишає в минулому давні традиції, проте ніколи не постарішають слова бажані, як чистий сніг, як веселий вогонь, як юна весна й життєдайне сонце. А добрі люди в щедрі вечори з радістю дослухатимуться до святкового й урочистого:

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я.

Наталія Коваль (Глоба)

Інші матеріали автора

Січень-2018: Новий рік починається

Чорно-біле буття (ескіз)

Червоне — то любов…

Світла мати: чому українці по-особливому святкують Успіння Пресвятої Богородиці