Вчені-психологи знають, коли дітям час починати відвідувати музеї

Вы здесь

Ходімо в музей?

Коли ж має статися знайомство з музеєм? Треба сказати, що жодних твердих настанов і звичаїв тут немає. Бо ж усі діти різні, мають різні інтереси та й розвиваються індивідуально. Когось цікавлять метелики, а когось літаки, хтось хоче милуватися іграшками, а комусь подобається роздивлятися витончені коштовності. Та й щодо віку, визначатися треба для кожної дитини окремо, враховуючи коло інтересів, вміння зосереджуватися, бажання й багато іншого. Комусь і в чотири роки в музеї цікаво, нехай хоч і вього годинку, а комусь і в десять іще зарано, бо коло інтересів ніяк не визначиться. Тож певного віку немає, головне — дорости психологічно й емоційно.

Перші відвідини музею мають стати справжньою подією в житті дитини. Тому не бажано поєднувати цей візит з іншими значимими подіями, наприклад, із початком навчання в школі. Краще, щоб «відкриття» музею відбулося на тлі спокійного й урівноваженого життя.

Звісно, про відвідини музею треба попередити заздалегідь. Добре, коли дитина запросить когось із друзів — дуже важливо, щоб в музей можна було піти саме зі своїми однолітками, а не тільки з дорослими. Дитині треба мати можливість поділитися враженнями з людиною, яку вважає рівною. Та й висловити свою думку простіше однолітку, аніж дорослому.

Якщо відвідини музею заплановані з дошколяриком, треба враховувати, що перше відвідування музею з такою малечею має свої особливості. Слід пам’ятати, що в музеї, крім експонатів, є безліч інших речей, які привертають дитячу увагу: великі й широкі сходи, величезні зали, незвичайний інтер’єр. Та й сама обстановка для дітей незвична: люди ходять обережно, про щось тихо перемовляються. Як тут поводитися — дитині незрозуміло, бо все нове й незвичне.  

Треба дати дітям посидіти на диванах (якщо, звичайно, дозволяється правилами музею), дати можливість оглянути сходи, стіни й люстри, подивитися на роботу касирів. Нехай дитина сама подасть квитки контролерові, подивиться у вікно. Без усього цього маленькому відвідувачеві буде важко зосередитися на сприйнятті експозиції — малюк буде постійно відволікатися. А іноді ці додаткові враження можуть виявитися для дитини найсильнішими. Та це не страшно: із часом таке сприйняття минає, і вже на другий-третій раз дитяча увага буде зосереджена на експозиції.

Про що варто поговорити з дитиною перед першими відвідинами музею? Обов’язково про те, що будете дивитися. А можливо, можна коротенько розповісти ще й про історію музеїв.

Саме слово походить від грецького mouseĩon, що означало «храм музи», а вже з часів епохи Відродження воно набуло сучасного значення. Спочатку слово «музей» позначало колекцію предметів мистецтва чи наукових здобутків, а вже з XVIII століття позначає також і споруду, де ці предмети (інакше — експонати) розташовані. Із XIX століття в музеях почали проводити науково-дослідницьку роботу, а з ХХ — педагогічну. У 1946 році навіть була створена міжнародна організація ICOM (International Council of Museums) для підтримки й розвитку діяльності музеїв. Міжнародна музейна організація має понад 27 000 учасників із 115 країн і тісно співпрацює з ЮНЕСКО. Щорічно 18 травня відзначається Міжнародний день музеїв, який з’явився в календарі в 1977 році.

Невід’ємною частиною суспільного життя музеї стали у XVIII столітті, коли в 1750 році в Парижі в палаці Palais de Luxembourg було дозволено два дні на тиждень показувати картини широкій публіці, насамперед студентам і діячам мистецтва.

Сьогодні ж музеї відкриті для відвідувачів щодня, хоча студенти й діти й зараз теж особливо бажана публіка.

Музейні правила

Вирушаючи з дитиною в музей, варто пригадати правила поведінки в цьому закладі.

Згідно з правилами гарного тону, відвідувач музею, перш ніж вирушити оглядати експонати, має пройти в гардероб, щоб зняти верхній одяг і залишити великі речі (сумки, портфелі, пакети).

Зорієнтуватися у великих музеях і на виставках допоможуть спеціальні каталоги-путівники, які продаються при вході у виставочні зали.

Немає необхідності намагатися побачити все відразу. Найкраще вибрати який-небудь один зал і уважно ознайомитися з його експонатами. У наступне відвідування музею або виставки можна буде оглянути інший зал. Особливо це важливо, коли музей оглядає дошколярик чи молодший школяр.

Залами музею або виставки слід пересуватися безшумно. Голосно розмовляти чи кричати, гукаючи знайомого чи друга, неприпустимо. Не варто також голосно обговорювати експонати.

Не слід демонструвати ерудицію й знання в такому не зовсім підходящому для цього місці, як музей. Адже подавати інформацію про той чи інший твір чи експонат — завдання екскурсовода. Відвідувачі лише можуть обмінятися декількома зауваженнями. Але робити це слід тихенько, щоб не потурбувати тих, хто поруч.

Щоб ознайомитися з яким-небудь експонатом, не можна ставати перед іншим відвідувачем. Найкраще дочекатися, коли місце звільниться. Торкати руками музейні або виставочні експонати суворо забороняється. Про це кожному відвідувачеві нагадують спеціальні таблички.

Музеї бувають різні

Якими ж бувають музеї? Мабуть, важче сказати, яких музеїв не буває. Загалом музеї можна умовно поділити на декілька великих груп.

1. Природничі музеї. Тут можна проникнути в таємниці довколишнього світу й живих організмів, зазирнути в минуле.

Зоологічний музей. Київ. У музееї близько п’яти тисяч експонатів тварин, які належать до чотирьох тисяч видів. Експозицію доповнюють ландшафтні діарами, які відтворюють більшість природних зон Землі.

2. Технічні музеї — це цікаво, дивовижно й захопливо, адже все це створене людьми. Існують музеї найсправжнісінької військової техніки, старовинних автомобілів, авіації і космонавтики, музей паровозів...

Музей авіації. Київ. На майданчику площею 15 га представлені зразки цивільної, транспортної, військової й навіть військово-морської авіації. Серед експонатів є унікальний літак Ту-104 — перший у світі реактивний пасажирський літак, який злетів іще в 1955 році, а також копія першого українського серійного літака «Анатра-Анасаль», який випускали в Одесі в 1917–1918 роках. Експонати розміщені на старій злітно-посадочній смузі.

Музей авіації був заснований в 2003 році. Джерелами постійного поповнення експонатів стали аеродроми, на яких збереглися списані літаки — історичні свідчення розвитку вітчизняної авіації.

3. Меморіальні музеї, присвячені життю і творчості видатних людей.

Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка». Черкаська обл, Звенигородський район, село Шевченкове. Сьогодні батьківщина Тараса Шевченка об’єднує три села Тарасового дитинства: Моринці, Кирилівку (із 1929 року село носить назву Шевченкове) і Будищі. Основою теперішнього заповідника став літературно-меморіальний музей у селі Кирилівка, відкритий у 1939 році в садибі батьків Тараса. Моринці ж — це відтворення хати, де, власне, народився Тарас Шевченко. Тарас народився у Моринцях, але йому не було ще двох років, коли батьки переїхали до Кирилівки. Тут жив до 14 років і юний Тарас. У музеї в селі Шевченкове експонуються речі батьків Тараса: стіл і лава з батьківської хати; камінь з могили батька. До сьогодні збережена хата дяка, перший «університет» Тараса Шевченка. Це пам’ятка другої половини XVIII ст.

4. Краєзнавчі й історичні музеї, де можна познайомитися з побутом й історією міста чи країни, побачити справжні лицарські обладунки...

Національний музей історії України. Київ. Музейна експозиція представляє процес розвитку суспільства на території України від глибокої давнини до наших днів. Серед експонатів — предмети побуту перших трипільських поселень, зброя й обладунки прадавніх половців, матеріали періоду Київської Русі, епоха Радянської влади й періоду незалежності. Національний музей історії України був заснований в 1904 році. Базою для музейної колекції стала археологічна виставка 1899 року. Засновниками музею були відомі українські вчені — археологи Микола Беляшевський, Вікентій Хвойка та інші. Спочатку музей існував на засоби меценатів, і тільки в 1909 році йому була виділена державна річна субсидія.

Музей має цінні археологічні колекції, колекції холодної й вогнепальної зброї, етнографії, нумізматики, фалеристики, унікальні видання книг, вироби зі скла й порцеляни.

7. Музеї мистецтв і декоративно-прикладного мистецтва теж знайдуть, чим можна здивувати дитину.

Одеський художній музей. Одеса. Одеський художній музей був створений у 1899 році. Основу першої експозиції музею склала навчальна колекція Одеської рисувальної школи й картини з петербурзької академії мистецтв. Зараз експозиція музею представлена понад десятьма тисячами робіт майстрів живопису й охоплює період від ХV століття (іконопис) до першої половини XX століття. Гордістю експозиції можна вважати роботи Айвазовського, Рєпіна, Левітана, Шишкіна, Саврасова, Куїнджі, Сурикова, Врубеля, Сомова, Бенуа, Сєрова, Костанді, Рериха, Васнецова.

8. Музеї «однієї теми», побувати в яких теж дуже цікаво: музей Води, музей іграшок…

Музей дзвонів. Волинь. м. Луцьк. Цей музей єдиний в Україні й існує вже близько двадцяти років. У його колекції знаходиться один із найдавніших дзвонів України. Його виготовили на Волині на початку національно-визвольного руху, який очолював Богдан Хмельницький. У ті часи весь метал ішов на озброєння. Дзвони виготовляла єдина майстерня на Волині. Слухаючи про історію дзвонів, можна почути їхній передзвін.

 

 

9. Музеї-садиби й історико-археологічні заповідники.

 

Музей народної архітектури й побуту «Пирогово», Київ. Це архітектурно-ландшафтний комплекс під відкритим небом. На площі понад 150 га представлені всі історико-етнографічні райони України. Понад 300 пам’ятників народної архітектури XVI–XX століть було завезено сюди з різних регіонів країни.

Музей заснований у 1976 році. Експонати знайомлять із архітектурою українських сіл, селянським побутом і народною творчістю. Тут представлені стародавні українські мазані хати, церкви XVI–XVIІ сторіч, вітряки — усе це було привезене в музей і відреставроване. У кожному будиночку влаштований міні-музей, де показаний побут українців минулих сторіч — меблі, посуд, одяг, музичні інструменти, робоче начиння.

Садиби із самобутніми сільськими будинками й господарськими спорудами сформовані з документальною вірогідністю й згруповані згідно з особливостями планування поселень того чи іншого історико-етнографічного й географічного регіону.

Скільки б не розказували про музеї, однак враження буде далеко не повне — у музей треба приходити. Мабуть, немає такої дитини й такої родини, для яких не знайшлося б цікавого музею. Треба тільки шукати музеї «свої», які стануть для допитливих справжньою радістю.

Прагнучи нових знань, раз у раз роблять наші діти крок у тишу музейних залів, зустрічають там щось нове, знову і знову радіючи новим відкриттям. Тож приємних і цікавих екскурсій!

Катерина Кравченко

Інші матеріали автора

Верховна Рада: можу працювати, а можу дурня клеїти

Липень починається із зростання цін. Але маємо те, що маємо

31 червня і Зоряний міст, який Україна ніяк не може знайти

Яку українську Конституцію не треба буде змінювати, скасовувати, вдосконалювати чи модифікувати будь-яким іншим чином

Звідки в школі беруться «не наші» діти, або Кругообіг освіти в сучасній Україні