Жовтень: Під омофором Заступниці

Вы здесь

Осінь. Так швидко, майже блискавично згоріло коротке літо, і ось уже не один тиждень «по садах пустинних їде гордовито осінь жовтокоса на баскім коні». І вже давненько почався навчальний рік — навіть трохи перелякані на початку вересня першокласники звикли до щоденних уроків. І вже майже весь урожай прибраний із городів і ланів, і ластівки, ховаючись від холодів, давним-давно полетіли шукати теплого вирію… Але нічого не поробиш — осінь.

Часом здається, що осінні дні якісь сірі й безрадісні, позбавлені світла і свята. Але це тільки здається. Насправді осінній місяць жовтень, місяць жовтого листя, холодних зірок і довгих, трохи нудних дощів, пишається своїми святами.

Мабуть, важко знайти людину, яка б не знала, що в жовтні святкують День учителя. І це справді свято всенародне, адже в житті кожного були вчителі. У чиємусь житті були вчителі математики й літератури, хімії й астрономії, фізкультури і співів, а комусь пощастило — доля подарувала Вчителя, який не тільки викладав шкільні предмети, але й учив жити й розуміти світ. Якими вони були, наші вчителі? Чи то сивий фізик, чи молоденька, жвава, тільки-но з інститутської лави біологічка… Але кожного дня вони заходили в клас, віталися і починали урок. І дарували нам свої знання: ми відкривали таблицю хімічних елементів разом із Менделєєвим, писали «Лебедине озеро» разом із Чайковським, билися разом із Хмельницьким під Берестечком… Я й зараз, через багато років, пам’ятаю посмішку нашого фізика, який не тільки вчив законам оптики й динаміки, а ще й частував сливами із власного саду. Фізику я досконало так і не опанувала (старенький вчитель казав, що я гуманітарій), але й сьогодні низько вклоняюся прекрасному викладачу й чудовій людині. А скільки їх, таких вчителів, які вислухають і дадуть пораду, допоможуть і підкажуть, які благословлять у далеку дорогу й із вірою й надією дивитимуться вслід, щиро вірячи в успіхи своїх учнів. Тож низький уклін вам, справжні Вчителі, бо завдяки вам ми багато чому навчилися й багато чого досягли. А найважливіше для вас, щоб ми, ваші учні, були благополучними й успішними, гідними й щасливими. Дякуємо вам, наші строгі, вимогливі, серйозні, але лагідні, добрі й веселі старші друзі! Ми завжди будемо прагнути виправдати ваші сподівання.

День учителя святкують не так і давно — свято було визначене указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 вересня 1965 року. Але здається, що воно було завжди, адже люди завжди шанували тих, хто щедро ділився знаннями й досвідом, міг навчити й дати пораду. Тож жовтень справді може пишатися чудовим, справді всенародним святом, вбраним пишними осінніми квітами.

Але чи не найдавніше жовтневе свято (принаймні, свято дуже давнє, впроваджене ще з часів хрещення Русі) — Покрова. 14 жовтня увесь православний світ вклоняється Божій Матері в пам’ять про заступництво й захист. Кажуть, що під час облоги Константинополя військами агарян Андрію Юродивому було видіння — наче в храмі з’явилася Пресвята Богородиця й укрила всіх вірян своїм омофором (покровою, хусткою). Ворог відступив, взяте в облогу місто було врятоване. Від цієї хустки, покрову, і дістало назву свято, а покров із тих пір став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

Про цю подію є ще одна легенда. Ніби військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Константинополь, намагаючись його захопити. Мешканці міста стали молитися й благати Пречисту про порятунок. І Богородиця з’явилася перед людьми й укрила їх своєю покровою, захистивши від ворога. Кажуть, що після цього вражений Аскольд із дружинниками прийняли святе хрещення.

А ще Покрова Пресвятої Богородиці була одним із найголовніших свят запорозьких козаків.

Саме від Покрови в Україні починався час весіль. До початку жовтня закінчувалися усі найважливіші сільськогосподарські роботи (у тому числі сівба озимих) — закінчувався хліборобський цикл робіт. І зараз люди знають, що до Покрови на городі і в полі все має бути прибрано, бо ж «третя Пречиста любить чисто». І коли все прибрано й роботи закінчені, можна гуляти весілля. Незаміжні дівчата просили Пречисту: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру землю і мене молоду», «Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку…». І нехай багато звичаїв призабулося, залишилося в минулому, та осінні весілля — одна із прекрасних традицій, що дійшла до наших днів.

…Злітають із дерев листочки, разом із ними летять у минуле жовтневі дні, і «в далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання». Жовтень укрив землю листям і інеєм перших заморозків, приніс улюбленим учителям пишні барвисті айстри, доземно вклонився Покрові Пресвятої Богородиці. А ще відзначив День помешкання і День тварин, Міжнародний день Чорного моря...

Мабуть, кожен день може стати святковим, якщо придивлятися до життя уважніше. І нехай якесь свято стало міжнародним, якесь — національним, а якесь так і залишиться назавжди особистим, але найважливіше, щоб людина вміла це свято побачити, не оминути. І тоді в сумний голос осені обов’язково вплетуться святкові, теплі й радісні нотки.

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

Хто і яким чином змінюватиме країну? Оприлюднені результати нових соціологічних опитувань

Всі барви осені

Невже Україна знову обере «нахабну, ненаситну, брехливу, малоосвічену шпану»?

Конституція України, НАТО і ЄС: Чи стане мрія реальністю

Мінімальна зарплата: наше щастя чи наше горе?