Звідки гроші на псевдомайдан під ВР?

Вы здесь

Про «майдан» під Верховною Радою України, який розпочався 17 жовтня і який, за словами організаторів, планувався як мирна акція (чи й мирна?), сказано в радіо- й телеефірах і написано дуже багато. Погляди на цю організовану Михеїлом Саакашвілі разом з деякими політсилами й так званими єврооптимістами акцію відрізняються дуже радикально – від повної підтримки до абсолютного несприйняття. Частково таку реакцію суспільства саме на ці мітинги під ВР можна пояснити ставленням українців до персони самого Саакашвіллі й до людей, які були співорганізаторами цього дійства.

Насправді сподівання організаторів акції на стотисячні мітинги під ВР не виправдалися, адже на сьогодні прихильників грузинського реформатора в Україні залишилося не так уже й багато, а ось людей, які розчарувалися в Саакашвілі, значно побільшало. Особливо їхня кількість значно виросла після заяв, які зробив цей політик щодо України під час свого перебування в Сполучених Штатах (нібито наша країна втручалася у вибори США), а також після його прориву через польсько-український кордон. Єврооптимісти – Найєм, Лещенко, Заліщук — також втратили свою популярність, і навіть не через те, що вони є членами БПП, а через те, що, перебуваючи у лавах цього блоку, вони увесь час ллють бруд на власну партію і на її очільника (погодьтеся, що це має досить дивний вигляд і викликає відразу). Говорити про Семена Семенченка, Єгора Соболєва чи про Володимира Парасюка, мабуть, немає сенсу, бо поведінка цих людей уже перейшла всі межі розумного й викликає лише одне запитання – що вони робитимуть, втративши депутатську недоторканість? Відповідь напрошується сама: їхня завзята боротьба за зняття депутатської недоторканості – лише гра на публіку, бо насправді вони впевнені, що цього або зовсім ніколи не станеться, або ж, якщо й станеться, то не так швидко, щоб якимось чином зачепити їх самих. ВО «Батьківщина» так швидко відкликала своїх представників з акції, що говорити про них як про співучасників навіть не випадає, як і про Анатолія Гриценка. 

Якщо говорити про акцію як таку, то в перші два дні ще можна було якось зрозуміти її сенс, пояснивши необхідністю спонукати депутатів розглянути декілька законопроектів – про зняття депутатської недоторканності, про антикорупційний суд і про зміну виборчого законодавства. То після того, як депутати плідно попрацювали до п’ятниці й навіть спромоглися відправити два законопроекти щодо зняття депутатської недоторканості на розгляд до Конституційного суду, вона втратила свою актуальність. Тим більше, що немало її організаторів також розійшлися, як і депутати, які надовго покинули сесійну залу.

Здавалося, що безглуздість продовження акції мали б зрозуміти не лише її організатори, але і її безпосередні учасники, які розкинули намети на вулиці Грушевського, перекривши таким чином рух, і в Маріїнінському парку, адже фактично всі первинні вимоги, заради яких, власне, й організовували акцію, уже виконані. Але ні, 21 жовтня пан Саакашвілі із залишками своєї попервах велелюдної, а до сьогодні вже геть змалілої компанії висувають нову вимогу – прийняти до розгляду закон про імпічмент Президента. Навіщо це було зроблено тоді, коли народні депутати розійшлися й повернуться до сесійної зали лише 7 листопада, не зрозуміло практично нікому, окрім самого Саакашвілі. Погодьтеся, безглуздо цілих два тижні цілодобово сидіти в середмісті столиці в наметах перед фактично порожньою будівлею Верховної Ради. До речі, сам позбавлений українського громадянства, Саакашвілі не ночує на вулиці, як не роблять цього й народні депутати, які, замість того, щоб плідно працювати в сесійній залі, підігрівали пристрасті на вулиці, встрявали у бійки, нападали на держслужбовців, на поліцію й  нацгвардійців. Усе це вочевидь має безглуздий і театральний вигляд, тому залишається лише дивуватися: невже ті люди (серед них є не лише маргінали), які ще й досі підтримують цей псевдомайдан, а радше пародію на справжній Майдан, не бачать цього? Невже у них не виникає запитання – звідки беруться гроші на продовження цього театру абсурду?

Також читайте: Заявки на Майдан не відбулося: ніхто з організаторів щиро цього й не прагнув.

Згадаймо справжній Майдан. Його підтримували більшість українців. Саме прості люди везли на Майдан продукти, дрова, одяг, гроші, предмети гігієни і все, що було необхідно для життєдіяльності наметового містечка. А хто підтримує цю пародію? Подивимося правді в очі, зібрати одноденну акцію під ВР можна навіть і без вкладання великих коштів, особливо, якщо заклики лунають від лідерів популярних політсил. Але цілодобово утримувати навіть маленьке наметове містечко без постійної підтримки містян (а її немає) коштує досить дорого. Тож звідки гроші? 

Ще до початку цієї анонсованої Саакашвілі акції ходили чутки, що мітинги під Верховною Радою фінансуватиме одіозний бізнесмен Ігор Коломойський. У ЗМІ навіть з’явилися світлини, на яких поряд стоять колись непримиренні вороги Михеїл Саакашвілі і Ігор Коломойський. Ці чутки намагалися спростовувати обидві сторони, хоча, якщо зважити на те, що обидва хочуть насолити теперішній владі (та що там владі – це занадто загально, насправді вони хочуть насолити саме Президенту України Петру Порошенку), то вірити у щирість заперечень цих людей якось не дуже виходить. Отже, не помилимося, якщо скажемо, що є всі підстави вважати, що частково гроші на цю акцію й на її продовження йдуть саме від одіозного олігарха. Немає також сумнівів, що фінансування також іде й із інших джерел.

Нещодавно виявилося, що одним із джерел фінансування псевдомайдану є колишній депутат-регіонал, який на початку 2014 року втік до Російської Федерації, Володимир Олійник. Це вже не якісь там чутки — про це заявив сам пан Олійник під час одного з телеефірів на російському телебаченні. Правда, він чомусь заявив, що фінансує один із наметів, поставлений черкащанами, і пояснив, що мітингувальники з Черкас самі неначебто звернулися до нього з проханням їх підтримати. Але пан Олійник не озвучив суму «підтримки», тож питання, наскільки великі кошти він дає на цей псевдомайдан, залишається відкритим. Більше того, виникає абсолютно закономірне питання, скільки ще депутатів-втікачів приклали руку (тобто гаманець) до цієї жалюгідної вистави, а також скільки її таємних спонсорів ховається в сесійні залі ВР.

Ще одне фінансове питання, яке має пряме відношення до цього псевдомайдану: скільки коштів вкладає держава в цілодобове тримання тисяч правоохоронців біля Верховної Ради? Ні у кого не виникає враження, що ці мітингувальники залишаються в наметах лише задля відволікання правоохоронців від їхніх прямих обов’язків, а також для збільшення напруження в суспільстві, яке й так останні чотири роки перебуває під постійним тиском через війну, через реформи, через зниження платоспроможності й через інші чинники, які обов’язково виникають у переломні моменти, що бувають у будь-якій державі. І що хтось вкладає шалені гроші, щоб ще більше підвищувати градус напруження в суспільстві й переконати громадян, що найкращий для України вихід із загальної кризи – це повернення до минулого. І саме для цього використовують Саакашвілі і Ко.

А тепер кожен нехай сам зробить висновок – чи велика це таємниця, звідки гроші?

Анастасія Михальченко

Інші статті автора:

Чи важливі для України результати виборів у інших країнах

Про Україну, українську мову, Угорщину і закарпатський сепаратизм

Чому емоції Ірини Луценко – погано, а димова шашка Юрія Левченка в сесійній залі – добре?

Чому на українському телебаченні негативних новин більше ніж позитивних

Чому правова держава перетворюється на державу грантоїдів