Чому для нас важлива тюнінгована Конституція, а для стратегічного партнера — справжня Незалежність?

Вы здесь

Скільки різних Конституцій було написано в Україні? А скільки з них дійсно (реально, насправді) вважалися основним законом? А скільки основних законів визнавалися якимись неправильними й недосконалими, а тому «вимагали» негайного тюнінгу, змін і переписування?

На сьогоднішній день маємо, окрім прийнятого в 1996 році, іще п'ять варіантів Конституції, що для двадцяти двох років, погодьтеся, таки ж багатенько. Крім того, існують мало не вісім десятків рішень Конституційного Суду. Плідненько так працювали!

Тиждень тому  Україна відзначала День Конституції, яка законодавчо затвердила незалежність країни, що відділилася від колись великого, могутнього й, здавалося б, неподільного Союзу. Чи не відзначала? Про промови керівництва країни знають усі, хто дивиться програми новин. А інші ж як?

Так уже вийшло, що я з дитинства люблю про все розпитувати. Причому частенько не з прикладною метою, а винятково з інформаційною. Запитую людей (просто так, задля цікавості), коли Україна відзначає День Конституції. Цілком очікувано, що на дві-три правильні відповіді припадає деяка кількість шедевральных: то, наче ж, скасували; у грудні; десь наприкінці літа; на день Незалежності; а що тут святкувати; ото як нову ухвалять, так і святкувати почнуть… Запитувала, як говориться, і піонерів, і пенсіонерів…

А ще я примудрилася поцікавитися в тих же людей, навіщо їм Конституція. Відповіді казкові: та ні для чого; це владі потрібно; щоб депутатам було чого лаятися й бійки влаштовувати… І далі в тому ж дусі.

Запитую далі. Які конституційні права для вас найбільш важливі? Це питання викликало просто шквал негативу. Які у нас права? Безкоштовну медицину забрали? Освіта тепер як у джунглях? Пенсіонерів на смітник? То хоч би присипляли, як хворого кота… Референдуми вже заборонили? Чому з Ради не можна звільнити ледарів і бандитів? Немає у нас прав, і не потрібні ми нікому, хіба що на виборах час втратити… А яка користь від тих виборів – усе й без нас давно вирішене… Який суд? Які адвокати? Одні бандити — рука руку миє. Які середні зарплати? Це чиї ж гроші складають, щоб потім поділити? І взагалі, не треба про політику, а то посваримося… Оце якось так.

А що ж там, за морем, де, як відомо, життя не горе? 4 липня США, наш стратегічний партнер, відзначає День Незалежності. Природно, незалежності своєї. Цікаво, що конституція нашого головного на сьогоднішній день стратегічного партнера ухвалена в часи дуже давні й, можна сказати, майже казкові — 17 вересня 1787 року. Але тільки в 2001 році цей день зусиллями президента США Джорджа Буша оголошений Днем Конституції й Громадянства. До цього й так обходилися — День Незалежності святкували.

Можна навіть не сумніватися, що в День Незалежності ось уже понад 230 років згадують батьків-засновників, які підписали Декларацію незалежності й Філадельфійський конвент, який і створив Конституцію США. Причому створювали ж не як привід для свята, а як необхідний політичний і державаний інструмент.

Хтось може назвати поіменно батьків-засновників незалежної України? А американці своїх знають. Джон Адамс, Бенджамін Франклін, Олександр Гамільтон, Джон Джей, Томас Джефферсон, Джеймс Медісон і Джордж Вашингтон.

Це у них вийшла найкоротша у світі конституційна преамбула: «Ми, народ Сполучених Штатів, з метою створення більш досконалого Союзу, ствердження правосуддя, забезпечення внутрішнього спокою, організації спільної оборони, сприяння загальному добробуту й забезпечення нам і нашому потомству благ свободи, засновуємо й ухвалюємо цю Конституцію для Сполучених Штатів Америки». І все. І все зрозуміло…

«Білль про права» — десять перших поправок, які назавжди закріпили основні права й свободи людини й громадянина. Мало того, ці поправки, запропоновані  Джеймсом Медісоном 25 вересня 1789 року на засіданні Конгресу США першого скликання, заодно забезпечують і механізм їх реалізації. У перекладі на українські реалії, постанов Кабміну (або хто у них там) ніхто не чекав. Важко повірити, але «Білль про права», який набув чинності 15 грудня 1791 року, діє дотепер. Для початку свобода — свобода слова, свобода релігії, свобода преси, свобода зборів, право на подачу петиції. І далі чимало цікавого… І ніхто вже більш двох сотень років не намагається нічого виправити, поліпшити, удосконалити або ще якимось чином раціоналізувати й довести до розуму…

Преамбула, сім статей і 27 поправок — і живуть же люди.

Різні в нас Конституції. Найбільш прикро, що для когось головною завжди залишається Незалежність (з великої букви), а для когось — навіть не сама Конституція, а конституційний процес зі скандалами, торгами й з'ясуваннями стосунків. Який уже тут «Білль про права»? Якщо будь-які свободи можуть бути поставлені під сумнів. Якщо гарантовані Конституцією право на безкоштовну охорону здоров'я й право на нормальну освіту можна легко й просто скасувати. Якщо державна мова — проблема. Якщо верховенство права доволі відносне. Якщо головне, відповідно до Конституції, національне багатство, земля тобто, ніяке вже не головне й зовсім не національне, і зовсім не багатство, а предмет звичайного торгу…

Ох, недобре щось у Датському князівстві діється, тобто, звичайно, в Україні. Та й не із чим-небудь, а з Конституцією біда. А там уже й до незалежності рукою подати…

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

«Хлібне НЕперемир’я», прощання з монетами, вступна кампанія і збільшений прожитковий мінімум — так почався липень-2018

Камо грядеши, Україно?

Автомобіль і Київ: битися чи миритися?

Новий курс як нова спроба життя по-новому

Страшне, сумне і політичне — результати цьогорічного ЗНО

Загадкові перспективи українських зарплат і пенсій