МВФ і українська ціна на газ

Вы здесь

Здається, в Україні немає жодної людини, яка б не знала, що останнім часом ціна на газ в Україні увесь час зростає, хоча уряд уже кілька разів запевняв, що ніяких подальших підвищень ціни  не буде, що газу власного видобутку цілком вистачає для потреб приватних споживачів, що енергонезалежності вже, слава Богу, досягли… Зрозуміло, що слухати було приємно, але вірити, як то кажуть, без шансів…

Виявляється, що винуватець усіх газових негараздів України — це Міжнародний валютний фонд. Так-так, саме МВФ! Тобто організація, у якої Україна вже напозичалася на десятиліття наперед. А богри, як відомо, віддавати треба. Цікаво, що для пересічного громадянина так і не видно, куди ті гроші поділися. А гроші – то мільярди доларів.

Зате добре помітно, навіть якщо й бачити не хочеш, яка наруга чиниться над освітою, охороною здоров’я, пенсіонерами — усе це неодмінні умови МВФ для надання кредитів. Із одного боку, воно й зрозуміло — хто позичатиме гроші, не маючи впевненості в їх поверненні? Отож МВФ і вишукує якісь шпарини, де можна знайти бодай якісь варіанти на повернення позиченого. Але ж ніхто з шановних міжнародних фінансових партнерів навіть не підозрює, що позичене тут же буде або вкрадене, причому високохудожньо, або витрачене на ніщо, тобто не на першорядні й навіть не третьорядні потреби, а кинуте на вітер.

Звісно, керівництво держави запевняло, що зуміє знайти із МВФ спільну мову й неодмінно домовиться. Але, здається, таки дострибалися — МВФ непохитний: жодних домовленостей і жодних компромісів. Кажуть, що тільки продовж останнього року МВФ отримав не менше восьми пропозицій компромісних варіантів підвищення ціни на газ для побутових споживачів, тобто для населення. Чого там не було, у тих пропозиціях! Наприклад таке: а давайте, ми підвищимо ціну не одразу, а поквартально. Не підійшло. Або ось: А якщо ми визначимо для населення соціальний обсяг спожитого газу й встановимо на цей обсях пільгові ціни? Знову не те! Ну, бодай вартість транспортування з тарифу виключимо, та й то тільки для домогосподарств… Не годиться!

Стоїть МВФ, як скеля, — непорушний: або здорожчання газу, або жодних кредитних програм і жодної співпраці.

Сива керівниця МВФ Крістін Лагард іще 19 червня вкотре заявила, що черговий грошовий транш макрофінансової допомоги Україна отримає тільки після того, як бюджет України буде збалансований на рівні 2,5% бюджетного дефіциту, а ціна нагаз для населення підніметься до ринкового рівня. І хоч ти їй що! Ото вже невблаганна жіночка!

А населення — це ми з вами. Це зовсім не ті люди, які собі мільонні премії виписують, як той же пан Андрій Коболєв, чи бодай по кілька сотень тисяч гривень зарплати отримують. Їй-бо, цікаво, що вони на ті гроші встигають зробити й чому країна дедалі більше біднішає за такого «кваліфіклваного керівництва». Йдеться про людей, які живуть на мінімальну заробітну плату, на пенсію, нехай і на середню, яка однак до ста доларів не дотягує, про мам із малими дітьми, які мають таку державну допомогу, що одразу спадає на думку, що саме оці молоденькі жіночки і є справжніми Героями України…

За даними Євростату, саме в Україні люди одержують найнижчу мінімальну заробітну плату. Причому найнижчу втричі (порівнювали із Сербією)! Отож і купівельна спроможність населення теж найнижча. А відтак природний газ в Україні є найдорожчим у всій Європі.

Прем’єр Волобимир Гройсман повідомляє про свої «рішучі» кроки, які однак до позитивного результату не приводять. Здається, Європа, на цей раз в особі МВФ, в Україну і в її обіцянки не вірить, бо бачить, що брехня на брехні їде й брехнею поганяє.

Тим часом непрості газові переговори з МВФ тривають. Позикодавці бачать тільки підвищення ціни, причому не на копійки, а від 30% до 60%, мотивуючи це зростанням цін на міжнародних ринках і не бажаючи й чути про газ власного українського видобутку… А Володимир Гройсман не бачить потреби в такому зростанні ціни на блакитне паливо і вважає його невиправданим. Щоправда, там іще зустічається ремарочка «різке підвищення».

Отож, можна навіть і не сумніватися, що українська ціна на газ, найвірогідніше, задовольнятиме МВФ, бо сива пані вміє робити пропозиції, від яких ніхто не відмовляється. А Україна не вміє відмовлятися. Та й не хоче. А це значить, що ресурс будь-якого видобутку здорожчає приблизно вдвічі. Як за це платитимуть люди (маю на увазі не пана Коболєва, не пана Ахмєтова й не інших пишних панів) — ніхто й поняття не має. І, здається, це особливо нікого не цікавить.

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

Політична боротьба в Україні загострюється, хоча час до виборів іще є

Чому для нас важлива тюнінгована Конституція, а для стратегічного партнера — справжня Незалежність?

Камо грядеши, Україно?

Автомобіль і Київ: битися чи миритися?

Новий курс як нова спроба життя по-новому