Нові пригоди українського правопису: для чого й чи на часі

Вы здесь

Колись одна дівчинка любила доречно й недоречно закликати своє оточення «щось робити», і байдуже, що саме, — аби не сидіти без діла. У мене особисто складається враження, що саме цей принцип використаний і при розробці нового Українського правопису, який уже благополучно винесений на громадське обговорення. Хто виніс? Міністерство освіти та науки. Для чого це робиться? Пояснення доволі благенькі. Чи вважає МОН цей документ серйозним? Здається, що аж ніяк, оскільки на його громадське обговорення виділено аж цілий місяць (!!!) — із 15 вересня, коли проект нової редакції Українського правопису оприлюднений на сайті Міністерства освіти та науки, і аж до 15 вересня цього ж, тобто 2018 року.

Чи вистачить часу? На думку МОН, має вистачити. Але якщо трохи помізкувати, то виходить, що кінець серпня й початок вересня не можна навіть із великого переляку чи із серйозного перепою вважати підходящим часом для такої дискусії — іще не закінчилися відпустки, «уже копають картоплі», дітей збирають до школи, що вже давненько стало справою непростою… Отож, найвірогідніше, всенародного обговорення просто не вийде, причому з об’єктивних причин.

Що ж пропонує МОН? Пояснення доволі благенькі: «Українська національна комісія з питань правопису, склад якої затверджено постановою Кабінету міністрів України від 17 червня 2015 р. № 416, пропонує до уваги громадськості проект нової редакції Українського правопису, розроблений на фундаменті української правописної традиції з урахуванням новітніх мовних явищ, що набувають поширення в різних сферах суспільного, наукового та культурного життя. Правописна комісія виходила із розуміння того, що Український правопис, як правопис і будь-якої іншої мови, не може бути вичерпним; він кодифікує засадничі, найбільш поширені або спірні орфографічні положення».

Зауваження і пропозиції до проекту нової редакції Українського правопису пропонується надсилати до 15 вересня 2018 року на електронну адресу секретаря Української національної комісії з питань правопису larisa_shevchenko@ukr.net.

Оце і все! Чому попередній правопис уже не до шмиги? Що там є такого, що треба змінювати негайно, ось саме зараз?

Я не знайшла пояснювальної записки до цього документа. Ну, ви ж розумієте! Спочатку стан питання «на зараз». Що не так і чому не так. Потім шляхи вирішення цієї проблеми. Якою є мета таких змін і які завдання ставляться, та й перед ким? І обов'язково конкретна відповідь на запитання, що одержуємо «на виході». Яким має бути результат і коли на нього, на оцей самий результат, варто чекати? Невже всі й одразу стануть абсолютно грамотними? Чи це знову реформа із усіма особливостями сучасного українського реформотворення?

Дуже цікаво, чому МОН пропонує вивчати й порівнювати весь Правопис повністю, а не виносить на обговорення тільки зміни? Усе ж не сотні сторінок, а набагато менше. Скільки людей мають необмежений вільний час, натхнення й бажання порівнювати чинний документ із пропонованим варіантом? Чи завдання інше? Не порівнювати, а просто «підмахнути»?

Бентежать і ще два питання. По-перше, у яку суму обійдеться платникам податків зміна ефіру на етер і Хемінгуея на Ґемінґвея, бо безкоштовним це дійство аж ніяк не буде. І по-друге, а хтось пам'ятає, що після таких мовних по-суті реформ неодмінно знадобляться підготовка й видання словників із новою лексикою. Та й не тільки словників, але й підручників (із усіх предметів і для всіх класів і курсів всіх навчальних закладів), але й карт, але й… Цим хтось займається? Це хоч приблизно підраховане й кошториси складені? У яких державних програм можна буде «відкусити» дещицю грошей? У армії, зважаючи на тривалі й виснажливі воєнні дії? У пенсіонерів? Із субсидій? Звідки? Бюджет же навіть не бездефіцитний…

А яке видавництво зможе впоратися із цим завданням, щоб і в належні терміни (тобто дуже швидко), і грамотно (словники видавати дуже непросто), і за притомні кошти? Невже в Україні з'явилися гроші, які терміново треба освоїти й поділити?                                                                                                                                                                                           

Ні, я знаю! Шкільні вчителі українського вже здатні самі відповісти на всі запитання ЗНО! А то все згадується дуже сумна історія, яку порівняно недавно розповів Анатолій Гриценко: далеко не всі вчителі української мови можуть впоратися з тестуванням по своєму ж предмету. І знову не те? Дотепер проблеми? Дотепер нікому розповісти старшокласникам, що Марко Вовчок — це жінка? Ой, ще література! Але й до вчительської орфографії питань немало. Про пунктуацію й стилістику краще й не згадувати. А що станеться після затвердження запропонованого варіанту? Пиши що-небудь, аби не сидів?

Ну, тоді, звичайно (від слова безумовно — це для сучасного звучання), кращого часу й придумати не можна було! Тхне чи то виборами, чи то ще чимось таким… політичним, чи що… Чи новими скандалами і взаємними обвинуваченнями у всіх смертних гріхах усіх чисто, або, принаймні, через одного…

Ось скажіть, нікому навіть і на думку не спало, наскільки непростим, болючим і скандальним буде це обговорення?

Не дає спокою іще одне. Наскільки терміновими й невідкладними були ці зміни: «У новому проекті пропонують писати «пів» з іменниками окремо, якщо йдеться про половину. Наприклад, «пів Києва» та «пів хліба», зараз ці слова пишуться разом./Також можна використовувати букву «т» замість «ф» у словах грецького походження: катедра, мітологія. У проекті передбачається можливість вживання «і» на початку слова перед приголосними: индик, ирод». Відразу ж питання: то можна чи треба? А якщо всього лише можна, то що тоді це за правило? І як у такому випадку визначити помилку? Або що це, якщо оте «воно і щось» усе-таки не зовсім правило?

Цікаво, що про запропоновані зміни на брифінгу розповів директор Інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України, член Української національної комісії з питань правопису Богдан Ажнюк, який упевнений, що «мова має об'єднувати народ – територіально, історично... Однією з найголовніших рис цієї редакції правопису є те, що вона не дестабілізує мовно-правописну ситуацію в Україні , вона її коригує… Вороття до "скрипниківки" неможливе технічно, бо вона не може кодифікувати мову України початку ХХІ століття… Слова "фльота", "кляса" ніхто навіть не пропонував для обговорення, що було однією з найпримітніших рис харківського правопису щодо передавання іншомовних слів».

Але у всіх словах з латинським коренем -ject- звукосполучення [je] послідовно передаватиметься через українське є: об'єкт, траєкторія, проєкція тощо. А ось тут дозвольте поцікавитись, хто знатиме-вчитиме-пам’ятатиме латинські корені, якщо і з українськими проблем вистачає? Чи латину введуть до шкільної програми? У порядку «розвантаження»?

А далі починаються справжнісінькі іменини серця: «Інші зміни – написання слів іншомовного походження, де є англійська літера "j" чи німецька "g". Як легітимний варіант буде також написання з "ґ" імен і прізвищ – Габсбург і Габсбурґ. У загальних назвах перелік слів з "ґ" залишається практично незмінним. Українська "г" є однією з найхарактерніших рис нашої системи. Якби ми дозволили "ґ" в загальних назвах, кількість і частотність вживання "ґ" настільки зросла б, що ми б мали перекошене фонетичне обличчя української мови. Принцип не може бути реалізований вибірково, тому якщо ми будемо дозволяти ґеймер, нам треба також дозволити "леґендарний ґвардійський ґенерал". І будуть "сто ґрам" і "кілоґрам ґречки". Це суржик, а не українська мова… Винятками залишилися слова, які усталилися з написанням через "ґ" (ґанок, ґатунок, ґвалт, ґрати, ґрунт і подібні)… Варіативність також передбачається в написанні слів, запозичених з грецької мови: аудиторія – авдиторія, кафедра – катедра, лауреат – лавреат тощо».

Директор Інституту мовознавства «заспокоїв» українців, що вживати "і" та "и" на початку слів можна буде, як Бог на душу покладе, і що не буде помилкою писати, наприклад, "індик" та "индик". І мотивація є: «Це частина народної мови. Питання, який шматок традиції брати – останні 70, 100 чи останні 500 років. Не буде помилкою писати "индик", хоча форма "індик" підтримується етимологією слова»... Але «Написаний текст часто має юридичні наслідки, тому тут має йти перший за черговістю в правописі варіант. Це специфічна сфера застосуваня мови. В газетній публікації може бути і Афіни, і Атени. Якщо у вас документи на візу, то в українському тексті буде записано Афіни».

Пригоди правопису можуть стати нескінченними, адже, за новими правилами, у художніх текстах іменники третьої відміни на -ть після приголосного, а також слова "кров", "любов", "осінь", "сіль", "Русь", "Білорусь" у родовому й давальному відмінках можуть набувати як варіант закінчення -и: гідности, незалежности, радости, смерти, чести, хоробрости; крови, любови, осени, соли, Білоруси, Руси.

Тобто можна так, а можна інак. І як перевіряти учнівські роботи? Як працювати коректорам? Яку норму використовувати в документах, у яких уже й без цих новацій давно помилка на помилці їде й помилкою поганяє?

Як на мене, то запропоновані зміни просто узаконять суцільний мовний безлад, бо принцип «як хочу, так і скочу» до добра ще ніколи й нікого не доводив.

А обурені відгуки вже є. Аякже…

Ну, і за компанію: які перспективи відкриються перед Україною у випадку схвалення цих змін і кому від цього полегшає? Чи житиметься краще? Чи заможніше? Чи спокійніше? Чи як? Але щодо «скандальніше» і сумніватися не доводиться. Та чи такою була мета?

Хоча можна зауважити, що далеко не всі нидіють і скніють, чекаючи на офіційні зміни. Просто розчулює телеканал СТБ, де й не змигнувши оком і не чекаючи ніяких офіційних рішень-змін спокійно й упевнено говорять «в етері», «стравоспис» і безліч інших слів, які в сучасній українській мові сприймаються як якісь екзоти…

Найвірогідніше, усі вкотре полаються з усіма ж через страшенно принципові питання написання «пів-Києва» або через «катедри античної мітології» (лишенько, а що ж воно таке?). А там, дивишся, і про пенсії-субсидії-ціни забудуть. Ну, або хоч відволічуться трохи — усе чиновникам легше. Але ж часу на таке відволікання мало виділили!

У порядку історичної довідки. З українським правописом розваги тривають майже сто років (це якщо брати до уваги тільки новітню історію). 1921 рік — «Найголовніші правила»; 4 вересня 1928 року — так званий «скрипниківський правопис», який був якимось «компромісом» західно- і східноукраїнських орфографій. 5 вересня 1933-го — «новий український правопис», який коштував чималої кількості життів; 28 серпня 1943 у звільненому Харкові схвалюється нова редакція правопису, яка остаточно затверджена в 1945-му. А в 1990 виходить третє видання, яке повертає букву «ґ» і вносить ще деякі зміни.

Блогер Максим Бистрицький неодноразово висловлювався з питань української орфографії. Наприклад, «…правописні дискусії переходять у сферу політичної боротьби проектів з «проєктами»» або «Щоправда, було б значно краще, якби видавництва, що квапляться поперед реформи, нарешті припинили свої безглузді експерименти і повернулися до єдиного соборного українського правопису і сучасної літературної норми… Не бійтеся української орфографії».

Чомусь здається, що саме зараз було б зовсім непогано, щоб усі насправді «нарешті припинили свої безглузді експерименти і повернулися до єдиного соборного українського правопису і сучасної літературної норми». Адже інакше все зовсім нескоро вибудується в єдину гарну схему. А навіщо все це було потрібно, і зовсім ніколи не з’ясується. Бо ж все йде до того, що літературної правописної норми просто не буде — така собі правописна анархія.

І чи впевнений директор Інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України, член Української національної комісії з питань правопису Богдан Ажнюк, що ці зміни Українського правопису дійсно зможуть об'єднати народ і що саме вони зможуть кодифікувати мову України початку ХХІ століття?

Чи вся ця правописна пригода затіяна лише для того, щоб МОН хоч колись міг звітувати про бодай трохи кращі результати ЗНО, а відтак і про результати поки що не дуже вдалої освітньої реформи? А там, дивись, і вчителів уже не треба буде. Бо чому ж там вчити, як норми скасовані?

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

Нові політичні рейтинги із старими результатами: Між поганим і жахливим

Результати цьогорічного ЗНО: Чи можна вважати освітню реформу ефективною

Масове висування в президенти знецінює ідею виборів і сам інститут президентства

Знову рейтинги і антирейтинги: Боротьба за електорат триває

Президентські вибори коштуватимуть майже 2,5 млрд. Але кого за ті гроші обере Україна?