Робота і заробіток по-українськи

Вы здесь

Чи всі українці добре пам’ятають шкільну програму з української літератури? Здається, що для декого ці уроки залишилися невивченими. Маю на увазі оповідання Івана Яковича Франка «Добрий заробок» — оте саме, де дід Панько врешті скаже, що голого не обідреш. А по всьому виходить, якщо дивитися на сучасні пенсії, заробітні плати й на ціни, що саме голого із усіх сил і обдирають.

31 грудня 2018 року почалися передвиборчі перегони, і кандидати в президенти (уже офіційно зареєстровані й ті, які поки тільки оголосили про свої наміри) почали розповідати про свої наміри, плани і програми. Ніхто не може заперечити, що проблем в сучасній Україні навіть із лишком, починаючи війною й анексованими територіями. Але дуже б хотілося почути від кандидатів на посаду гаранта Конституції, як вони забезпечуватимуть виконання статті 43 Основного закону. Пригадуємо? «Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. / Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. / Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. / Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. / Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. / Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. / Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом».

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується... Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (Конституція України, стаття 43)

Але чи виконується сьогодні ця стаття, дуже велике питання. Рівень безробіття в Україні достеменно невідомий, оскільки оприлюднені Держстатом цифри дуже далекі від реальності — не секрет, що на обліку перебувають далеко не всі, хто не може знайти роботу. Більше того, Держстат абсолютно не враховує мільйони українських громадян, які сьогодні заробляють на хліб десь на чужині — чи то в Польщі, чи то в Португалії, чи то навіть у Росії, а чи деінде. Ну, не стають ці люди на державний облік, не просять державної допомоги, а самі борсаються в житейському морі. Нелегкий у них хліб. Навіть якщо до окрайця можна додати ще трохи масла чи сиру… Але мільйони заробітчан кленовими листочками (це вже із Василя Стефаника) розлетілися світом, залишивши в Україні батьків, дітей і часом навіть камінні хрести (знову Стефаник). Присилають додому дещицю грошей — за комірне сплатити (цьогорічні платіжки вже всі одержали?), дітей у школу зібрати, батьків підлікувати (на пенсію про це навіть думати нічого)…

Отож портал «Слово і діло» повідомляє, що «у I-III кварталах 2018 року в Україну надійшло 8,2 мільярда доларів приватних переказів». Але український Кабмін не позичає у Сірка очі, хоч українці й не спроможні прогодуватися вдома — ані роботи, ані зарплати. Зате Міністр соцполітики Андрій Рева наполягає на тому, що родинам заробітчан жодних субсидій не належить, але натомість вони мають сплатити в Україні податки. Ну, як же це так, що мільярди доларів заходять в Україну неоподаткованими?

Чомусь не думають пани міністри, як відродити економіку, особливо колись могутню промисловість, щоб людям нікуди не доводилося їхати. Не думають, як платити людям конкурентні зарплати й пенсії. Натомість — заплатіть податки із заробленого на чужині й навіть не думайте про допомогу своєї держави.

Та й думати їм немає потреби. А чого ж думати, якщо щомісячна зарплатня голови НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва минулого року в середньому складала 1,6 млн гривень, що, як уже підрахували, дорівнює пенсії за століття! А зарплатня очільника «Укрпошти»?.. Тут уже навіть незручно говорити про «мізерні» 117 474,21 гривні, які цілком офіційно заробив, скажімо, державний службовець Олександр Мангул, голова Національного агентства з питань запобігання корупції, тільки за минулорічний жовтень (фактично отримав 94 326,74 гривні). Це навіть не десять мінімальних зарплат, які тепер дорівнюватимуть аж 4 173 гривні! І вже зовсім не мінімальна пенсія! І не прожитковий мінімум для немовляти (1 626 грн.), і не прожитковий мінімум для інваліда (1 497 грн.).

Не можна не потішитись за "народного улюбленця" Андрія Реву, який днями повернувся із відпустки. У ЗМІ пишуть, що «міністр витратив на відпустку понад 170 тисяч гривень. Це фантастичні гроші, які середній український пенсіонер не отримує від держави й за десять років».

Міністр витратив на відпустку понад 170 тисяч гривень. Це фантастичні гроші, які середній український пенсіонер не отримує від держави й за десять років

Хочеться ще раз зазирнути в Конституцію України, де таки ж написано, причому чорним по білому, що «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». Отак прямо й написано! Та ще й не десь – це стаття 1 Конституції!

Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (Конституція України, стаття 1)

Чуєте? Соціальна! У найпростішому розумінні, «це соціально орієнтована держава, що визнає людину найвищою соціальною цінністю, надає соціальну допомогу індивідам, які потрапили у важку життєву ситуацію, з метою забезпечення кожному гідного рівня життя, перерозподіляє економічні блага відповідно до принципу соціальної справедливості і своє призначення вбачає в забезпеченні громадського миру і злагоди в суспільстві».

Соціальна держава — це соціально орієнтована держава, що визнає людину найвищою соціальною цінністю, надає соціальну допомогу… з метою забезпечення кожному гідного рівня життя, …своє призначення вбачає в забезпеченні громадського миру і злагоди в суспільстві

Натомість маємо те, що маємо… Про гідний рівень життя давно вже ніхто не згадує. Міністр соцполітики скаржиться на пенсіонерів, які виявилися таки ж міцними довгожителями. Мало того, що плати їм пенсії до 80-85 років, а то й більше, так вони ще і їдять занадто багато, і зимою у квартирі в самих трусах гуляють… Соціально орієнтований міністр соціально орієнтованої держави… І якби ж він був тільки один такий мудрагель! А то куди не глянь, кого не послухай, як не крути, а їдять українці забагато, субсидії розкрадають, працювати не хочуть. Їй-бо’, не народ, а непотріб якийсь! Чи якраз із народом не все так погано?

То чи зможуть кандидати у президенти розповісти, як вони розплутуватимуть цей клубок проблем? Зруйнована промисловість – немає роботи – немає зарплати – півкраїни потребує субсидій – мільйони людей за межею не бідності, а злиднів… Сюди ж можна долучити недофінансування освіти. Тут же — неможливість оплатити лікування…

Чи зможуть кандидати у президенти розповісти, як вони розплутуватимуть цей клубок проблем? Зруйнована промисловість – немає роботи – немає зарплати – півкраїни потребує субсидій – мільйони людей за межею не бідності, а злиднів…

Оце вам про роботу й про заробіток в Україні. Кого б іще оподаткувати, якщо Коболєва, Смілянського etc. чіпати не можна?

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити

Медреформа: Уляна Супрун і повістки до суду

Володимир Ратуш проти Петра Порошенка? Чи до чого тут Володимир Зеленський

Новорічні гостини на мінімальну пенсію

Чи такий страшний суржик, як його малюють?

Чи справді Україна багатшає?