Українська зарплата — мінімальна, середня і справжня

Вы здесь

Кажуть, що немає нічого невдячнішого та й непристойнішого, аніж рахувати чужі гроші. Але, як бачимо, заборона не поширюється на підрахунок власних заробітків і підробітків (із заробітною платою включно). Тим більше, що і «мінімалку», і «середню» не підраховував тільки лінивий і ще, може, той, хто такими дрібницями не цікавиться.

Отож, якою є заробітна плата сьогоднішнього українця? ЇЇ ж бо постійним і відчутним зростанням пишаються, причому на всю силу, і Прем’єр, і Міністр соціальної політики, і навіть Президент, не кажучи вже про чиновників дрібнішого штибу і рангу.

Подивимося правді у вічі, і визнаємо, що мінімальна заробітна плата в Україні з 1 січня 2018 року збільшується на 523 грн. і становитиме тепер 3 723 грн. У Державному бюджеті так і написано: «Установити у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня — 3723 гривні, у погодинному розмірі — 22,41 гривні». Одним словом, життя по-новому грає і сяє, гарантуючи і обіцяючи прекрасні перспективи. Бо ж і середній заробіток, зрозуміло, на місці не стоїть. А біжить вперед і підстрибує, радіючи, мабуть, прекрасним здобуткам і перемогам.

Звертаємося до даних, які регулярно оприлюднює Державна служба статистики України й підхоплюють для якнайширшого розголосу Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету міністрів. Так ось: 30 січня 2018 року держстат повідомив, що середня номінальна зарплата в Україні у грудні 2017 року становила 8 777 грн., що в 2,7 рази перевищує показник мінімальної заробітної плати: «Середня номінальна зарплата в Україні у грудні становила 8 777 грн, що в 2,7 разу більше показника мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 2017 рік. Як свідчать дані Державної служби статистики України, порівняно з листопадом минулого року номінальна зарплата зросла на 17,4%, а у порівнянні грудень до грудня зростання становить 35,5%».

Тут же повідомлялося, що зростання реальної зарплати у порівнянні грудень до грудня становило 18,9%, а це перевищує показник річної інфляції, тобто зростання доходів населення відбувається швидше за зростання цін. Держстат переможно повідомив, що «у виробничому розрізі зарплати суттєво вищі за середні отримували працівники підприємств промисловості, торгівлі, транспорту, ІТ, фінансової та страхової діяльності, науково-технічної сфери, сектору оборони. Середня зарплата по сфері освіти становила в грудні 7 166 грн, в сфері охорони здоров’я – 6 206 грн». Але чи так уже зростала та зарплата й насправді?

Зрозуміло, що в різних областях (тепер по-модньому казати «у регіонах») показники середньої зарплати різні. Зрозуміло, що найбільше заробляють кияни — вони ж бо мешкають у столиці, де можливостей більше. Хоча, як варіант, можна подумати, що саме в столиці живуть і ефективно працюють рушії національної економіки, які мають місячні зарплати  по кілька сотень тисяч гривень (а то й мільйон чи більше). То ж зрозуміло, що безліч «мінімалок» додаємо до отого мільйончика-другого, а потім ділимо на кількість доданків — ось вам і середня зарплата. Щоб наочніше було, то прибиральниця в школі чи в лікарні й Андрій Коболєв, який успішно керує «Укрнафтою» в середньому заробляють по 14 035 грн на місяць! І нікому не образливо — усе «в середньому». Реальне становище на ринку праці, а відтак і реальне становище із офіційними заробітними платами невідоме ані Держстату, ані будь-кому іншому. Тому старанно «усереднюємо»…

Кабінет Міністрів зупинятися на досягнутому не збирається й планує підвищити показники середньої заробітної плати, які за підсумками 2018 року становитимуть в Україні близько десяти тисяч гривень. При цьому неабияк покладаються на детінізацію економіки.

…Тим часом Організація Об’єднаних Націй внесла Україну до списку країн, які голодують, — про це повідомляється в доповіді Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН і Всесвітньої продовольчої програми для Радбезу ООН… Невже не читали переможні реляції українських високопосадовців, що запроторили Україну в один список із такими економічними й соціальними «дірами», як Афганістан, Бурунді, Гаїті, Гвінея-Бісау, Демократична Республіка Конго, Ірак, Ємен, Ліберія, Ліван, Малі, Сирія, Сомалі, Судан, Центральноафриканська Республіка, Південний Судан? Чи голодують, як ведеться, таки ж не всі?

Але як би там не було, таки ж цікаво, звідки беруться цифри, які оприлюднює Державна служба статистики і якими потім жваво і впевнено оперує керівництво країни.

По-перше, Держстат має у своєму розпорядженні тільки ті дані, які офіційно надаються стосовно офіційно працевлаштованих співробітників. І тут, як тепер кажуть, уп-с…

Для початку, не завадило б знати, скільки в країні є працездатного населення та й населення взагалі. Але Держстат, хоч і намагається тримати хорошу міну, не може похвалитися такими ексклюзивними знаннями. Річ у тому, що останній перепис населення в Україні (він же, здається, і єдиний) проводився в 2001 році, хоча, за стандартами ООН, це має відбуватися раз на десять років. Ідемо на рекорд? А якщо не було перепису, то невідомо, скільки в країні мешканців, скільки виборців, скільки дітей, скільки жінок, скільки…, скільки…, скільки…

Щоправда, Пенсійний фонд заявляє, що пенсіонерів в Україні вже близько 12 мільйонів, і ця цифра перевищує загальну кількість платників податків. Але, знову ж таки, хто це перевіряв? Хіба що міністр соціальної політики Андрій Рева, який скаржився, що пенсіонерів в Україні забагато і всі чомусь довгожителі…  

Немає достеменних цифр, скільки українців розвіялося кленовими листочками по світах у пошуках шматка хліба собі й кращої долі дітям. Кажуть, правда, що тільки в Польщі вже працює близько двох мільйонів українців, хоча не так давно йшлося про цифру вдвічі меншу. Подейкують, що мешканці Вінниці, чи Чернігова, чи Тернополя, чи Полтави часом зустрічаються не тільки в Італії чи Німеччині, але і в Африці, бо й там платять більше.

Отож розмови про мінімальну й середню заробітні плати в Україні наштовхуються на таке поняття, як офіційні виплати й офіційна звітність. І як би не закликали керівників підприємств усіх форм власності до детінізації, але поки що тінь виявляється затишнішою й безпечнішою. Але ж, окрім «тіньових» заробітних плат у конвертиках поверх офіційних виплат, вказаних у відомості, існують ще й повністю «чорні» схеми. Звісно, це недобре, але ж і комунальні платежі сплатити треба, і хліба купити, і ліки придбати. А роботи офіційної і з офіційною зарплатою немає! Держстат, щоправда, звітує, що не все так уже й зле, та хто достеменно скаже, скільки людей, які не мають роботи, до служб працевлаштування не зверталися зовсім? Туди ж бо, у ці служби, їздити треба, мало не як на роботу. А на які гроші? Отож і шукають роботу неофіційну, яка у жодній статистиці не відображається і ні в які показники не потрапляє.

Неофіційно працюють і двірники, і прибиральники, і охоронці, і редактори, і бухгалтери, і навіть юристи-правники! А скільки можна знайти випадків, коли в компанії половина штату (якщо не більше) працює неофіційно? Це якщо компанія офіційно десь і якось оформлена. А скільки людей працює на свій страх і ризик? Прибирають, дають приватні уроки, роблять зачіски, доглядають за хворими… Роблять будь-що, щоб якось вижити. Навіть якщо неофіційна робота й неофіційна заробітна плата розходяться і з їхніми переконаннями, і з їхніми потребами. Та й не диво — неофіційна зарплата не дає страхового стажу і, отже, права, на пенсію. Але що маєш робити, якщо економіка загалом розвивається і зростає, а роботи конкретно для тебе немає?

Про які середні зарплати може йтися, якщо навіть структура зайнятості в Україні уявляється доволі приблизно? Можна, звичайно, послатися на одне з останніх досліджень, яке виконала компанія VoxUkraine. Але, найвірогідніше, що й ці цифри не остаточні, а лише дозволяють уявити глибину проблеми.

Скільки людей працює в державних компаніях? Ото і є більш-менш достовірні цифри. Усе інше  — це припущення й похибки, плутанина й «конверти», спроба «оптимізувати» податки і знову похибки… За даними VoxUkraine, про доходи не менше чверті працездатних українців майже нічого не відомо. То про які середні заробітні плати нам розповідає Кабмін? Були колись дуже достовірні дані — «середньостельові». То це про них?

Ніяк руки не доходять до порядку. Держстат працює, хвалити Бога, а все інше якось само владнається й утрясеться. Може. А якщо ні? А за цими ж непорядками людські долі, за якими доля всієї України.

Зінаїда Царенко

Вас може зацікавити

Чи мають юридичні наслідки голосування в мережі?

Третій транш Євросоюзу: чи отримає його Україна в середині листопада 2017 року? А чи непродажні коштують дуже дорого?

Терни на шляху Володимира Омеляна: чому міністру не вистачає ефективності

Кабмін зробив пас Верховній Раді — триває велика гра Держбюджетом-2018

Кабмін створює директорати для пошуку проблем. А українців послухати не треба?