ЗНО і ДПА — проблеми нікуди не поділися, або Чекаємо на нові апеляції й судові справи…

Вы здесь

Сьогоднішні випускники, які вже зовсім скоро стануть абітурієнтами, найчастіше навіть не уявляють, що іспити можуть мати зовсім інший вигляд. Із одного боку, що ж тут поганого — і іспитів менше складати доводиться, і все справедливо, бо вже ж напевне без жодної корупції обходиться. Випускники ж бо пишуть тести і не в своєму навчальному закладі (школі чи коледжі), і часто навіть не у своєму населеному пункті, якщо це не величезне місто.

Насправді історія тестування в Україні не така вже й давня. Найперша спроба, яка тоді виявилася невдалою, була зроблена в 1993 році. І повернулися до ідеї незалежного тестування (зовнішнього незалежного оцінювання) тільки через десяток років. А державний документ із цього приводу вперше з’явився тільки у 2005 році, коли Президент В.А. Ющенко Указом від 4 липня доручив Міністерству освіти і науки України впродовж 2005–2006 років здійснити перехід до проведення вступних випробовувань до вищих навчальних закладів шляхом ЗНО. 31 грудня 2005 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1312 був утворений Український центр оцінювання якості освіти та встановлено, що ЗНО навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, які виявили бажання вступати до ВНЗ, є державною підсумковою атестацією та вступним випробовуванням до цих закладів. На 2006 рік кошти на запровадження ЗНО та моніторингу якості освіти вперше були передбачені у Державному бюджеті України. У тому ж таки 2006 році почав працювати Український центр оцінювання якості освіти і створено вісім регіональних центрів. У 2006 році участь у ЗНО взяли 41 818 випускників загальноосвітніх шкіл, під час незалежного оцінювання працювали 6 300 інструкторів і 700 екзаменаторів.

Здавалося б, усі вже звикли і все вже відпрацьовано до дрібниць. Але, як кажуть, не так сталося, як гадалося. Зовнішнє незалежне оцінювання так і не стало освітньою панацеєю, і в його безумовну справедливість вірять дедалі менше людей. Так само, як і державну підсумкову атестацію, або ж ДПА, яка замінила випускні іспити, далеко не всі вважають досконалою.

По-перше, повністю усунути людський фактор так і не вийшло, бо власні висловлювання у ЗНО з української мови та літератури мають перевіряти люди – нікуди тут не подінешся: комп’ютери цього ще не вміють і невідомо коли навчаться.

По-друге, помилки в тестових завданнях трапляються доволі часто. Причому стосується це всіх предметів. Наприклад, якою має бути правильна відповідь у завданні, котре передбачає впізнати письменника на запропонованому зображенні, а потім обрати з-поміж запропонованих твір, написаний саме цим автором? Ніби все зрозуміло й навіть не дуже складно. Але зображений один із найвідоміших портретів Григорія Савича Сковороди, а «правильно» обраним твором має бути «Повість минулих років» (зовсім не «Всякому городу нрав і права»). У тих же завданнях з української мови доволі часто трапляються питання, які передбачають відповідь із оціночним судженням або відповідь на основі життєвого досвіду, який, зрозуміло, дуже відрізняється у випускника і у дорослої людини. А завдання на редагування тесту (безумовно суб’єктивний процес)? І це далеко не все, і саме тому ЗНО з усіх предметів нерідко закінчуються апеляціями, а то й судовими розглядами.

По-третє, правила вступу до ВНЗ змінюються практично щороку, тож наперед ніколи анічогісінько не можна ані знати, ані передбачити.

Читайте також: Чому вступна кампанія до українських ВНЗ знову була проблемною

Коли починаються розмови про переваги ЗНО над уже забутими класичними іспитами, то найперше йдеться про наближеня до європейських освітніх стандартів. Але є кілька «але». Правила вступу до європейських ВНЗ не змінюються з такою мало не космічною швидкістю, як в Україні. Про числені й безкінечні помилки в європейських тестах якось нічого не чути, відтак можна запідозрити, що їх або немає зовсім, або ж це лише окремі винятки.

Щодо людського фактору, то добре відомо, що при вступі до багатьох  відомих вищих навчальних закладів Європи і США абітурієнт дуже часто має написати не тест, а есе на визначену тему. Тобто претендент має продемонструвати навик компонувати своє висловлювання, продемонструвати вміння мислити й висловлювати та обґрунтовувати свої думки, виявити не просто знання мови, а вільне володіння нею на будь-якому рівні, починаючи з орфоргафії й пунктуації й закінчуючи стилістикою й лексичним багатством.

Але українське ЗНО — це погано й неграмотно складені питання, які частенько передбачають неправильну відповідь (принаймні, саме неправильні відповіді «забиті» у програму). Тим не менше, маємо те, що маємо.

Ось і виникає питання: якщо у програмі передбачені неправильні відповіді, то звідки беруться максимальні бали? Це ж треба ці помилки напевне знати! Але це так, до питання про подолану корупцію.

Інше питання — місце проведення ЗНО. У великих містах проблема тільки в тому, щоб заздалегідь знайти потрібне приміщення школи чи коледжу. А у невеликих населених пунктах все набагато складніше, бо учнів везуть в інші міста, а часом і в іншу область. Цьогоріч тестування з української для Новгород-Сіверського медичного коледжу планується аж у Шостці Сумської області. У якому стані приїдуть підлітки й чи можна буде той стан вважати робочим? Про що думають організатори процесу? І чи відомо їм хоч щось про підліткові психологію й фізіологію?

Іще одне питання — підготовка до ЗНО. Не хочеться навіть згадувати, що нерідко педагогічні настанови дають вчителі й викладачі, які самі із завданнями ЗНО не справляються. І це не кажучи про наявні навіть у пробних завданнях помилки.

Читайте також: Провал освітньої реформи: учнів шокувало те, що вчителі самі не змогли пройти ЗНО

Цьогоріч тестування почнеться 22 травня — оцінюватимуться знання з математики. А вже 24 травня відбудеться тестування з обов'язкового для всіх випускників шкіл тесту з української мови і літератури. І ось загадка: чому математика оцінюється сама по собі, а мова разом з літературою, хоча це різні предмети? Може, тоді логічно об’єднати іноземну мову із зарубіжною літературою а математику, наприклад, із фізикою? Чи історію з географією? Але ж ні.

МОН повідомляє, що «Результати зовнішнього оцінювання з трьох навчальних предметів будуть зараховані як результати державної підсумкової атестації за рівень повної загальної середньої освіти. До переліку предметів, що будуть зараховані як результати ДПА включено тести ЗНО з української мови і літератури (частина тесту з української мови), математики або історії України (частина тесту періоду ХХ - початку ХХІ століття), а також одного з навчальних предметів за вибором випускника: історії України, математики, біології, географії, фізики, хімії, англійської, іспанської, німецької або французької мови».

Для чого потрібно вихоплювати із виконаної цілісної роботи шматки тестування? Принаймні, це ми бачимо на прикладі тестів ЗНО з української мови і літератури або історії України. Хто вичленовуватиме частини тестів і підсумовуватиме результати? Здається, знову йдеться про людський фактор, від якого хотіли відійти якнайдалі!

Здається, що набагато розумніше було б окремо складати тести з мови, окремо — з літератури, окремо — оцінюваний період історії. Та й не плутати грішне з праведним. Крім того, вкотре хочеться звернути увагу, що охочі вчитися на філологічних факультетах чи на факультетах журналістики мають продемонструвати знання, вміння й навички, які просто неможливо виявити при виставлянні хрестиків у клітинках ЗНОшного аркуша. Так само і з історією, яка навряд чи вкладається в рамки будь-якого тесту. Принаймні оцінку «відмінно» тут ставити якось… щонайменше дивно.

Чомусь здається, що фахівці з будь-якої дисципліни скажуть точнісінько те саме. Ніяке тестування, навіть зовнішнє й нібито незалежне, ну ніяк не може виявити відмінні знання. Задовільні — так, добрі — можливо. Та не відмінні!

Але ж, по-перше, це знову скільки мороки буде із справжніми іспитами! По-друге, а раптом корупція? По-третє, а як же із європейськими традиціями?

І просто запитання — чому останнім часом європейські чи будь-які інші традиції виходять кращими, розумнішими, доречнішими, аніж свої, рідні? Чи то про медицину йдеться, чи то про освіту, чи то про абетку. Ще є десь пророки у своїй Вітчизні?

Тим часом чекаємо на нові претензії, апеляції й судові справи…

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

Найважливіше в кожному святі — віра в майбутнє і сподівання на краще

Після свята: День сміху, День дурня чи Брехливий день

Кирилиця, латиниця і МЗС України, або Україна — це не проект

Сніг у цукрі, або Іще раз до слова про незалежність

Українці не знають, що живуть краще, зате зарплата їх чомусь не влаштовує