Чи будуть внесені зміни до законів «Про телекомунікації» і «Про радіочастотний ресурс України»?

Вы здесь

Мабуть, сьогодні неможливо уявити собі життя без мобільного зв’язку. На жаль, назвати сучасні пропозиції на цьому ринку досконалими не просто важко, але й неможливо, та обійтися без них навряд чи хто захоче. Давно минули ті часи, коли обходилися попередніми домовленостями чи, якщо було треба, то дзвінками із стаціонарних телефонів, а то й із вуличних таксофонів. Тепер навіть першокласники мають у кишеньці чи у портфелику власну мобілочку — і мамі так спокійніше, і дитина себе дорослішою відчуває.

За даними статистичних служб, на початок 2017 року послугами різних мобільних операторів користувался понад 57 мільйонів абонентів. І це при тому, що на 1 травня 2017 року чисельність населення Україн становила 42 312 335 осіб (такими даними оперують Державна служба статистики України й  Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи Національної Академії Наук України). Тобто виходить, що майже третина українців користується послугами двох або більше операторів. Звісно, якість послуг операторів викликає нарікання немалої кількості людей, але вже неодноразово йшлося про щось на кшалт картельної змови на цьому ринку, а якісь оператори навіть платили до державної скарбниці якісь штрафи. Але ж як із цим боротися? Відмовлятися від зручностей ніхто не хоче. А як не буде мобільного зв’язку, то хоч «агов» серед міста кричи, як у темному лісі.

Також читайте: Проблеми мобільного зв'язку в Україні: як оператори нав’язують непотрібні послуги

Тим часом Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації в Україні вирішила «покращити» ситуацію. Лапки вжиті не випадково, бо таке «покращення» явно не сподобається багатьом. Оця сама служба, яку називають просто й невибагливо Держспецзв'язок, вирішила зайнятися ще й законотворчістю (мабуть, своєї роботи мало) і розробила законопроект, який передбачає фіксацію персональних даних усіх мобільних абонентів.

Що мають на увазі? А ось що — обов’язкову реєстрацію всіх абонентів і таку ж обов’язкову реєстрацію кінцевого обладнання за міжнародним ідентифікатором. Тобто оператор мобільного зв’язку фіксуватиме персональні дані кожного клієнта. Хоча куди тоді подінуться звичні для українців пакети prepaid, тобто передплачених послуг? Бо ж саме ці пакети завжди продавалися без контрактів і, відповідно, без будь-яких формальностей. Також оператори вестимуть бази IMEI-кодів — унікальних кодів кожного мобільного пристрою (такий унікальний код, або інакше серійний номер кожного пристрою, встановлюється при виробництві на заводі й змінити його не можна). Коди ці легко визначаються, тож знайти власника телефонного апарата буде й зовсім нескладно. Про приватність, правда, якось забули.

Не варто думати, що народ в Україні відсталий і нічого знать не знає. Але народ добре знає, що ось спробуйте попросити в міліції, яка зараз поліція (але така сама неповоротка), знайти загублений чи вкрадений телефон за тим самим IMEI-кодом… Текст, який зазвичай видають охоронці нашого спокою й законності, на папір не лягає, але означає приблизно «під три чорти».

Законопроект до біса пишний і має величезну кількість розумнющих слів практично на кожній сторінці. Ось, наприклад, із пояснення (пояснювальної записки): «Потребує уваги ситуація, коли оператори і провайдери телекомунікацій провадять господарську діяльність у сфері телекомунікацій і надають як телекомунікаційні послуги, так і послуги на базі телекомунікацій, використовуючи при цьому різноманітне кінцеве обладнання. Також з боку споживачів цих послуг відбувається широке використання різноманітного кінцевого обладнання, таких, наприклад, як: айфони, айпади, комунікатори, смартфони тощо».

Цікаво, про що це речення й що з’їв на обід його автор? Чи не бліді поганки, бува? Уваги потребує саме оця писанина, яку за беззмістовністю можна пропонувати на будь-яку премію. Але ж є й цілком зрозумілі місця — наприклад, чинним абонентам треба буде зареєструватися. Ось тільки второпати не можна, як це і де це. І чому знову змінюються правила гри? То тарифи змінюються буквально самі собою, то тепер реєструватися треба… А одразу подумати не можна було? Чи таких дурнуватих звичок тут просто немає? Ну, скажімо, за «думати» вже не платять…

Ухвалять ці законопроекти в сесійній залі нашої Верховної Ради чи ні — таємниця за сімома замками. Бо що утнуть депутати, передбачити неможливо в жодному випадку. Але «зв’язківці» вже передбачили, що всі нормативні акти (так звані підзаконні), у тому числі накази, правила, інструкції, мають бути узгоджені із законом, який ще тільки мають ухвалити, протягом трьох місяців. Прудкі! Та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, на своєму засіданні вирішила збільшити термін до півроку.

Також читайте: Верховна Рада VIII скликання більше розмовляє, аніж робить

Правда, прес-секретар Держкомзв’язку Сергій Прокопець сказав, що тут важливе громадське обговорення, а тому певних строків ухвалення остаточного рішення відомство не має: «Ми винесли ініціативу, щоб почути думку та ідеї від мобільних операторів та громадськості. Ми не хотіли б диктувати. Усе має бути демократично. Винесений проект недосконалий і сірий — готових рішень немає». А де ж його шукати, те рішення, якщо й між операторами мобільного зв’язку ніякою згодою й не пахне?

Наприклад, у «Київстар» вважають, що реєстрація користувачів має бути добровільною: «Операторам потрібен тривалий «перехідний період», щоб перебудувати систему продажів, знайти рішення, яке влаштує інтереси та права добросовісних клієнтів, які обрали неідентифіковане користування зв’язком. Швидкі і непродумані рішення можуть викликати невдоволення громадян, призвести до нових правових колізій, порушенню прав добросовісних клієнтів».

У Vodafone (раніше МТС) вважають (PR-директор компанії Вікторія Рубан), що реєстрація клієнтів «відповідає вимогам ринку», але для введення закону в дію потрібен час: «В Україні понад 90% абонентів — не зареєстровані. Для укладання угод з ними знадобиться близько двох років. У разі введення системи електронної реєстрації термін може зменшитися до року».

Але керівник проектів правозахисної організації Freedom House в Україні Зорян Кісь каже, що «ініціатива несе більшу загрозу, ніж користь для приватності»: «Я проти такої ініціативи. Будь-які речі, які зачіпають приватність, мають бути добре обґрунтовані. І я хотів би побачити реальне пояснення, чому це потрібно… Дуже часто використовується аргумент про кібербезпеку. На жаль, у нас така ситуація із захистом персональних даних, що багато людей можуть отримати доступ до баз даних. А ці громадські обговорення відбуваються таким чином, що правозахисники можуть лише висловитися, не маючи натомість реального впливу».

Тож чи будуть ці законопроекти обґрунтовані на належному рівні — велике питання. Звісно, неважко пригадати й навіть вважати достатньою мотивацією, що реєстрація SIM-карт запроваджена майже в ста країнах, причому мотивується антитерористичними загрозами й антитерористичною політикою. Але ж країн на планеті майже двісті! Тобто половина обходиться й без цього.

То до якої половини світу приєднається Україна й чи будуть внесені зміни до законів «Про телекомунікації» і «Про радіочастотний ресурс України»? І як відбуватимуться громадські обговорення?

Наталія Коваль (Глоба)

 

Вас може зацікавити:

Битва за наші гаманці: квартплата, транспорт, туалети… Далі скрізь?

Політичні метаморфози "придворного блазня" Геннадія Хазанова

Народних депутатів слід направити до інституту шляхетних дівчат

Час польсько-європейської адвокатури в Україні минув


Loading...