Проблеми мобільного зв'язку в Україні: як оператори нав’язують непотрібні послуги

Вы здесь

Ті, кому довелося ще застати Союз, який усе ніяк не забувається й тому ніяк не перетворюється просто на сторінки підручника історії, добре пам'ятають дефіцит, причому дефіцитними були не тільки квартири, машини, шуби і якісні книги, але й на певному етапі «розвиненого соціалізму» ковбаса, цукерки, шпроти, згущене молоко, кава…

Деякі заповзятливі профспілкові організації навчилися організовувати для своїх співробітників «продуктові набори до свята», які іменувалися просто пайками. Продуктові набори, це дивне породження соціалістичної економіки, дозволяли не забути остаточно смак шоколаду, сирокопченої ковбаси й інших продуктів, які у відкритий продаж потрапляли нечасто, якщо й потрапляли взагалі. Але, погодьтеся, було б щонайменше дивно, якби споживспілки всіх мастей і рівнів не витягали з такого способу торгівлі взагалі ніякої користі. І насправді в будь-який святковий набір обов'язково включалися, м'яко кажучи, неходові товари, наприклад, «Кілька в томатному соусі», «Кисіль плодово-ягідний», морська капуста або що-небудь іще — недороге, але зовсім непотрібне. Хочеш ковбаску й каву? Ніхто й не відмовить, але тільки в комплекті з киселем, кількою й перловим супом у брикетах… І хоч би хто обурився! Та й обурюватися, начебто, немає чого, бо кілька й суп у брикетах коштували сущі копійки, а ось баночка кава, майонез, пристойна курка й щось там ще просто так не продавалися. Одним словом, населення дружно й мовчки погоджувалося одержувати нав'язаний, але зовсім непотрібний копійчаний товар заради можливості придбати необхідні продукти.

Союз, який колись справді здався непорушним, під впливом багатьох історичних і геополітичних процесів пірнув у Лету, і святкові продуктові набори навіть пам'ятають не всі, але винятково «совкова» манера підсунути споживачеві за його ж гроші що-небудь непотрібне залишилася й навіть успішно модифікувалася, пристосовуючись до нових реалій. І тепер мільйони українців змушені користуватися своєрідними наборами послуг — якщо хочеш, то бери все в комплекті, тим більше що, начебто, і недорого…

Але, по-перше, хто може визначити межу припустимої вартості як недорогої, а по-друге, як на ринку певних послуг, який навіть схожий на справжній ринок, будь-яка послуга може пропонуватися все з тим же «навантаженням», причому однаковим для всіх?

Український мобільний зв'язок і його тарифи

На сьогоднішній день в Україні працюють кілька операторів мобільного зв'язку, причому найбільші з них, Київстар, МТС-Україна (Vodafone) і lifecell, явно займають на цьому ринку понад 70%. Експерти повідомляють, що на українському ринку мобільного зв'язку працюють і інші телекомунікаційні компанії, у тому числі Інтертелеком, People net, Yezzz і Тримобб, однак особливим попитом серед абонентів вони не користуються, тому на «ринкову погоду» впливу не мають.

Отже, на сучасному ринку мобільного зв'язку України є три найбільші компанії. На частку компанії «Київстар» припадає близько 26,1 млн абонентів, що помітно більше половини населення країни. Компанія Vodafone заявляє про приблизно 20 млн абонентів, а lifecell (ще недавно просто life) працює з 11 мільйонами українських громадян. Усього набігає понад 57 мільйонів абонентів, які справно оплачують послуги мобільного зв'язку, і це на 42 462 218 осіб населення (дані статистичних служб на початок 2017 року).

Треба розуміти, що ці три телекомунікаційні компанії практично повністю захопили ринок, але оскільки це компанії різні, то може йтися не стільки про монополію на послуги, скільки про картельну змову. Проблема, власне кажучи, полягає в тому, що всі три великі оператори мобільного зв'язку, пропонуючи споживачеві будь-який тарифний план, неодмінно пропонують мобільний інтернет, нітрохи не опікуючись про те, кому така послуга потрібна, а кому, може, і зовсім зайва, особливо беручи до уваги дуже низькі зарплати й пенсії переважної більшості громадян країни. Однак, як би там не було, у жодного з великих операторів мобільного зв'язку не існує тарифів без включених в інтернет-трафік мегабайтів. Спроба поговорити із представником одного з операторів закінчилася практично нічим: так, ми розуміємо, що вам ця послуга не потрібна, але ж вона зовсім недорога! І це ж дуже зручно, якщо ваш смартфон буде мати можливість постійного доступу в інтернет…

Також читайте: Рибчинський закликає детально розглянути законопроекти, що стосуються пенсійної реформи

Так хто б сперечався! Але, по-перше, я не хочу в навантаження ні кільку, ні тюльку, ні перловий суп, ні інтернет, навіть якщо вони коштують дешево. І, по-друге, якщо в пакеті передбачені якісь мегабайти, та ще й обіцяні бонуси у вигляді мессенджера й/або доступу до соціальних мереж, або до віртуальних карт, або ще якісь інтернет-блага, то це значить, що хтось чомусь думає, що будь-який користувач мобільного зв'язку неодмінно повинен користуватися смартфоном. Але чи так це?

Усім сестрам сережки, тобто усім по смартфону?

Наприкінці літа 2016 року соціологічний інститут КМІС на замовлення агентства мобільного маркетингу LEAD9 провів в Україні спеціальне дослідження, яке дозволило з'ясувати, скільки абонентів мобільних операторів користуються смартфонами, а скільки — звичайними телефонами, у яких часто передбачена мінімальна кількість функцій (дзвінок, SMS-повідомлення, іноді ліхтарик і радіо). У результаті проведеної роботи виявилося, що смартфонами користуються далеко не всі жителі України, причому в окремих вікових групах і на окремих територіях користувачів смартфонів не просто мало, а дуже мало.

Найбільше смартфонами в нашій країні користуються молоді люди, які не досягли тридцятиріччя: на кожні сто мобільних пристроїв у цій групі користувачів припадає 65 смартфонів. А це значить, що 65 людей зі ста, що належать до цієї вікової групи, дійсно зацікавлені у вигідних тарифних пропозиціях з передбаченою послугою доступу до інтернету.

Однак якщо розглянути вікову категорію користувачів мобільному зв'язку від 18 до 50 років, а це люди з високою соціальною активністю, то виявляється, що смартфонами користуються тільки половина споживачів із цієї групи. Якщо взяти до уваги, що молоді люди все-таки користуються смартфонами більш активно, то нескладно зробити висновок про зменшення частки користувачів смартфонів серед людей середнього віку (від 30 до 50 років), тобто їх явно менше половини. І вже зовсім інакше виглядає картинка при вивченні переваг інтернет-пристроїв людьми старше 60 років — у цій віковій категорії складними мобільними пристроями, які належать до категорії смартфонів, користуються всього 5%.

Підводячи підсумки дослідження, директор агентства мобільного маркетингу LEAD9 Назар Гриник сказав, що «типовий користувач смартфонів – це люди не старші за 40 років з вищою освітою, що проживають у середніх і великих містах України». І це підкріплюється результатами дослідження: смартфонами користуються близько 42% жителів великих міст і всього лише 28% жителів середніх за розміром і невеликих населених пунктів.

Для кого призначені тарифи операторів мобільному зв'язку?

Якщо навіть припустити, що половина українців користуються смартфонами, то це значить, що інша половина або не користується послугами мобільного зв'язку взагалі, або користується пристроями, які не передбачають можливості виходу в інтернет-мережу, хоча дослідники ринку мобільному зв'язку запевняють, що смартфонами користуються всього близько 15 мільйонів людей. Порівняємо з більш ніж 55 мільйонами користувачів мобільному зв'язку (і це дані тільки трьох найбільші на ринку операторів)…

І що ж виходить? Виходить, що не менше 40 мільйонів користувачів просто змушені оплачувати зовсім непотрібну їм послугу. Послуга не потрібна із зовсім різних причин: хтось (і таких більшість) користується моделлю, яка не передбачає можливість виходу в інтернет, хтось цілий день працює за стаціонарним комп'ютером, хтось серед компактних пристроїв надає перевагу планшетним комп'ютерам, багато з яких можна використовувати й для дзвінків, — варіантів багато. Але головне, що близько 40 мільйонів людей платять операторам мобільного зв'язку за послугу, якою не можуть користуватися просто тому, що не мають технічної можливості це зробити, і не можуть скористатися «вигідною, прекрасною, чудовою» пропозицією. Більше того, величезна кількість користувачів мобільним зв'язком навіть не планує користуватися мобільним інтернетом.

У жодного з трьох найбільших операторів мобільного зв'язку не існує жодного тарифного плану, у якому б не передбачався перловий суповий концентрат або кілька в томатному соусі… Ой, звичайно ж, мався на увазі тарифний план без обов'язкових мегабайтів інтернету. Але таких тарифних планів, тобто планів без мегабайтів, не існує! Виходить, що оператор нав’язує споживачеві зовсім непотрібну послугу й одержує за це гроші. І протистояти цьому звичайний користувач практично не може. Адже й правда, це ж усе входить у тарифний план! Та чого вже там, нехай буде. Але ж тарифні плани хтось складає, розглядає, вивчає й затверджує. І зовсім незрозуміло, як можна при затвердженні тарифних планів мобільного зв'язку зневажити інтересами мільйонів споживачів, тобто, по суті, пограбувати мільйони…

З іншого боку, усе цілком зрозуміло. Оператори, які відповідають на дзвінки, умовляють, запевняіють і втішають, що частка інтернету в структурі оплати зовсім невисока. Ну, припустимо, що при місячній платі 40 грн на частку інтернету припадає всього 1 гривня. Але якщо інтернетом, який уже оплачений, не користуються 40 мільйонів людей, те це вже 40 мільйонів гривень, які оператори мобільного зв'язку кладуть собі в кишеню просто так, не надаючи ніяких послуг і взагалі нічого не роблячи, крім нав'язування непотрібних послуг, відмовитися від яких немає жодної можливості… Чесно кажучи, морську капусту із продуктового набору можна було хоча б віддати любителям цього досить корисного продукту, а куди запроторювати непотрібні мегабайти? До речі, 40 мільйонів — це тільки за один місяць, за рік суми мають ще переконливіший вигляд, досягаючи майже напівмільярда гривень, які оператори мобільному зв'язку просто відібрали в людей, відібрали просто так, усього лише нав'язавши непотрібний пакет…

Нехай розрахунки й не претендують на абсолютну точність, але уявлення про порядок цифр і про порядок украдених у народу сум вони дають. Але ж нав'язані інтернет-послуги коштують не одну гривню, відповідно, і суми абсолютно незаконно отриманих доходів пропорційно збільшуються. І навіть якщо практично відкритий грабіж стосується не сорока мільйонів людей, а, наприклад, тридцяти, то вкрадені суми однаково залишаються астрономічними й за рік обчислюються мільярдами.

Ну, а користувачі, вони ж споживачі, вони ж люди? Чому ж вони не міняють оператора й не шукають більш гуманні тарифи? Відповідь проста — таких тарифів не існує в природі, вони не передбачені жодним оператором. Хочеш користуватися мобільним зв'язком — плати за повний пакет, включаючи інтернет-трафік. Не потрібен інтернет? Обійдешся й без усього іншого! І така тарифна й клієнтська політика нав'язування не потрібних споживачеві послуг успішно існує у ВСІХ операторів мобільного зв'язку…

Сучасне життя без мобільного зв'язку вже маже не уявляється, і цим користуються оператори, які чомусь здаються не дуже чесними, незважаючи на задекларовану соціальну відповідальність своєї діяльності. Ось, наприклад, цитата із сайту компанії Vodafone: «Ми будуємо свою стратегію розвитку відповідно до запитів суспільства й споживачів, головною метою якої є підвищення якості життя людини». Добре ж як звучить! Але ж багатьом споживачам потрібні трохи інші послуги, та й заява про підвищення якості життя має вигляд при нав'язуванні чого б то не було якось знущально. А «Київстар», визначаючи у себе ж на сайті свою місію, заявляє: «Діяльність «Київстар» підлегла ідеї Великої Турботи про клієнтів, в основі якої три цінності: просто, інноваційно, краще. На цій основі й цінностях ми будуємо бачення втілення нашої місії»… Хотілося б уточнити, що мається на увазі під Великою Турботою? Спроба м'яко обдерти вже як слід обдерте іншими?

Невже картельна змова?

Виходить щось, що нагадує картельну змову… Треба вважати, що три оператори, частка яких на ринку мобільних послуг явно перевищує 70%, якимось чином домовилися між собою й просто не пропонують споживачам зручні тарифні плани, які могли б бути набагато (якщо не в рази) дешевшими. До речі, приблизно в той же час, коли з'явилися добровільно-примусові мегабайти (тобто нав'язані послуги), категорично зникли тарифні пакети без обов'язкової абонплати. Але ж для багатьох саме такі пакети й були найзручнішими.

Може, великі «мобільщики» не в курсі, що таке картельна змова або їхні юридичні служби зберігають цю інформацію за сімома замками? Але навіть найпростіше визначення дозволяє зрозуміти, що «картельна змова — неформальна угода учасників однієї ринкової галузі продавати або купувати товари або послуги за певною ціною». Ох, як же схожа діяльність великих операторів мобільного зв'язку в Україні саме на таку ось «неформальну угоду… продавати… послуги за певною ціною»!

Але в такому випадку, куди сховався Антимонопольний комітет України (АМКУ)? У простої людини цілком можуть з'явитися питання про доцільність утримання за рахунок платників податків цього органа, про розмір заробітної плати співробітників, а також питання про «відкати», «договорняки» і «міжсобойчики». Чи це саме той випадок, коли, навіть якщо не можна, але дуже хочеться, то все-таки можна? До речі, але ж є ще й Закон України «Про захист прав споживачів», де теж можна знайти немало цікавого…

Також читайте: АМКУ перевірить чесність тарифів Київстару та lifecell

Якщо подивитися правді в очі зовсім уже пильно, то звичайного українця не цікавлять ні АМКУ, ні їхні зарплати, ні високі Місії операторів мобільному зв'язку, але ось нормальні ціни саме на ті послуги, які потрібні конкретному споживачеві, дійсно турбують. А заодно й можливість одержувати все необхідне, у тому числі й мобільний зв'язок, без додаткових «святкових наборів» і «пайків» з «Фруктово-ягідним киселем» у брикетах (тьфу ти, без мобільного інтернету).

Чи керівництво «Київстар», Vodafone і lifecell, намагаючись здобути славу сучасних Остапів, шукають 401-й порівняно чесний спосіб відбирання грошей у населення?

 

Наталія Коваль (Глоба)

 

Вас може зацікавити:

Повстання машин: реальність чи фантастика

Навіщо Володимиру Путіну знадобилося «зачищати» Російську академію наук

Сепаратиcти чи анексіоніcти – гра слів чи сутність української проблеми?


Loading...