Росія виставить багато кандидатів на виборах президента України – Оксана Сироїд

Вы здесь

Згідно із законом віце-спікер парламенту ОКСАНА СИРОЇД є позафракційною. Однак до Верховної Ради вона пройшла за списком партії "Самопоміч" та вважається людиною з близького оточення лідера цієї політичної сили мера Львова Андрія Садового. "Апостроф" поспілкувався із заступником голови ВРУ про процеси в її політсилі, очікування від майбутньої сесії парламенту та прогнози щодо наступних виборчих перегонів.

- Розкажіть, будь ласка, чого ви очікуєте від нової дев'ятої сесії Верховної Ради, яка охопить майже всю президентську кампанію?

- Є речі, які закономірні для будь-якого політичного процесу у будь-якій країні. Парламентська діяльність перед виборами в усі роки в нашій країні завжди проходить під знаком виборів. Зрозуміло, що і добросовісні, і недобросовісні ідеї і вчинки будуть і в парламенті, і поза його межами. Але є й напевно якісь особливості, які будуть характерні, по-перше, для України як такої, по-друге, для України зразку 2018 року. Це насамперед вплив Росії, який, звичайно, загостриться перед виборами…

- Ви які вибори маєте на увазі – президентські чи парламентські?

- І ті, й інші. Росії дуже важливо відновити втрачені позиції, оскільки після Революції гідності і з початком війни через національне піднесення в політиці активізувалися дійсно незалежні люди, передусім, незалежні від Росії. І для неї це велика небезпека. Я переконана, що майже всі зусилля, які будуть вкладатися Росією, мають на меті дискредитувати ці сили і витіснити з політичного життя через президентську кампанію. Росія виставить дуже багато кандидатів псевдоопозиціонерів на президентських виборах для того, щоб розмивати цю ідентичність…

Цієї парламентської сесії також буде багато намагань дестабілізувати ситуацію. Наприклад, знову активізується ідея з подовженням закону про особливий статус Донбасу. І це виглядає абсурдом, тому що Мінські угоди не діють. Обстріли тривають, так звана тристороння контактна група щодо Донбасу практично не працює, "нормандський формат" також не працює. Але в односторонньому порядку нас змушують щось виконувати. Я майже переконана, що буде та сама риторика: "Це ж нічого не означає, давайте далі будемо вдавати, що обдурюємо Путіна…" Наче Путін не знає, що ми його тут обдурюємо. І це буде звучати з парламентської трибуни.

Є дуже велика небезпека оцих вдавань, начебто ми щось робимо не дуже значне, але до цього звикаємо. Один раз подовжили. Другий. А тоді залишимо, бо вже не так страшно. Потім одного разу прокинемося, а держави нема…

- Зі сказаного очевидна ваша відповідь на наступне питання, але все ж уточнімо позицію "Самопомочі" стосовно продовження дії закону про особливий статус Донбасу…

- Наша позиція є незмінною: це є загроза і не просто так робиться. Я нещодавно побачила телерекламу Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб про те, яким успіхом були Мінські домовленості. Це ж на голову не налазить! Капітулянтські угоди подаються міністерством з печаткою ООН ніби це освячена перемога. Тоді для мене це міністерство окупаційної адміністрації на своїй території. Те, що угоди укладені в інтересах Росії, - факт для Америки. Просто в нас ця інформація не з'являється. Наприклад, є доповідь голови американської розвідки в Сенаті, де він прямим текстом каже, що Мінські угоди є планом Росії встановити контроль над Україною зсередини, українськими руками, і тільки через зусилля української опозиції досі не вдалося це зробити президентові України.

- Чи буде вирішене питання ротації в Центральній виборчій комісії (ЦВК) наступної сесії?

- Питання ЦВК не варте і виїденого яйця, бо воно мало бути вирішено тихенько та безболісно ще в 2014 році, коли депутати прийшли до парламенту. Сьогодні фахових людей в Україні, які розуміють природу роботи Центрвиборчкому і зможуть врегулювати виборчий процес, слава Богу, вже є достатньо. Але жадібність – така владна булімія – не дає людям це зробити тому, що кожен хоче ще щось відкусити і ніхто не може наїстися. Кожен хоче все більше щось контролювати. Насправді, все залежить від президента, який на основі консультацій з головами фракцій вносить до парламенту подання з кандидатурами нових членів ЦВК. Але вони вважають, що зустрічі о третій ночі наодинці з президентом можуть вважатися консультаціями...

З "Самопоміччю" за чотири роки ніхто не проводив жодного разу консультацій. Ми віримо, що наш кандидат (Євген Радченко, – "Апостроф") як людина та фахівець зможе виконати якісно функції члена Центрвиборчкому. Президент мав прийти до парламенту чи запросити до себе голів фракцій і сказати: "Давайте оновимо ЦВК. Я це бачу так. А як ви це бачите?"

Потрібно все вирішити за столом, а не "робити сміху" людям, як казала моя бабця, вносячи 14 кандидатур на 13 місць. Люди з того сміються, бо так не робиться.

- Але які ваші очікування?

- Це не до мене очікування, а до президента. Порошенку подобається робити сьогодні те, що робили всі президенти до нього. Як тільки в українських президентів починав падати рейтинг, вони самостверджувалися за допомогою парламенту, мовляв, є ще гірші, ніж вони.

Зараз ми спостерігаємо, як влада під завершення каденції хоче ще щось прихопити, проконтролювати. Але ми завжди готові до довгого процесу оновлення. З 2014 року наша фракція була готова голосувати за новий склад ЦВК і запропонувала свою кандидатуру. Все залежить від президента і найбільшої фракції ("Блоку Петра Порошенка", - "Апостроф").

Хоча насправді ця криза створена не БПП, а ПП (Петром Порошенком, - "Апостроф"). Це фактично є спробою встановити контроль над ЦВК або, скажімо так, зробити склад таким, який би хотілося одній людині. Пам’ятаю, як почула депутата від БПП, який казав своєму колезі, мовляв, зараз увійдемо в процес і всіх нагнемо. Їх відмова голосувати саме і була спробою всіх нагнути. Звичайно, що парламент змобілізувався в природний спосіб і показав роботу та результат. З моменту виходу БПП із зали парламенту нависала загроза його розпуску та дочасних виборів. Саме на це й розраховували, але воно не спрацювало.

- Чи вважаєте ви, що ця ж ситуативна коаліційна більшість може ще раз проявити себе?

- У нас реально уряд меншості. Жодне рішення в парламенті не ухвалюється голосами так званої коаліції. Для ухвалення рішень потрібні голоси інших фракцій. Як ми нарахували, практично 80% рішень, які стосувалися реформ, не були б ухвалені, якби за них не голосувала б "Самопоміч".

- Через це кажуть, що фракція працює з владою…

- Щоб визначити, де є коаліція, а де опозиція, то краще дивитися, на те, хто голосує, коли "ділять гроші". "Самопоміч" у розподілі грошей участі не бере. Коли ми голосуємо за медичну реформу, за закон про освіту чи за рішення, які можуть закласти системні зміни для розвитку, то ми голосуємо, за невеликий крок поступу у розвитку держави.

Але коли йдеться про призначення генпрокурора, голови СБУ та посад в уряді, ухвалення бюджету, "Самопоміч" не голосує.

- Частина фракції голосує за проект бюджету…

- У нас голосують за бюджет тільки ті люди, які безпосередньо беруть участь у роботі над відповідним законопроектом. Наприклад, одного року ми працювали над збереженням акцизу від продажу для місцевого самоврядування. Його взагалі хотіли забрати як місцевий податок, фактично грабуючи громади. Потім сказали, що він просто не буде спрямовуватися одразу до місцевого бюджету, а лише через державний бюджет.

Ми сказали, що це буде шахрайство. Вони ж (влада, – "Апостроф") залишили акциз в цінах 2016 року. Безумовно, ми були праві у тому, що сьогодні органи місцевого самоврядування отримують перерахування акцизу в цінах 2016 року та ще із затримкою десь на півроку, хоча до бюджету відрахування надходять вчасно і в цінах цього року. Це приклад потрібної роботи над бюджетом.

- Чи буде ухвалений новий кодекс законів про вибори, як вважаєте?

- На сьогодні шанси його ухвалення є невеликими, але набагато більшими, ніж були спочатку. Це для вас не є таємницею, що проголосували проект кодексу у першому читанні випадково. Піддурювали одні колеги інших і трошки дали голосів, і цього раптом вистачило. Але з іншого боку, це був акт провидіння в хорошому сенсі цього слова. Це ж не просто так з’явилася вимога під час Революції гідності змінити виборчу систему й закон під неї. Саме через нинішню змішану виборчу систему [утеклий екс-президент Віктор] Янукович зміг узурпувати владу, фактично отримавши контроль над парламентом. І тому суспільство вимагало змінити закон, для того щоб наступний будь-який президент не міг через мажоритарну систему встановлювати контроль над парламентом. Ми маємо президента, який фактично контролює 50% виконавчої влади та 50% бюджету, він нікому непідзвітний у цьому. Він контролює всі обласні та районні державні адміністрації, а через них – адміністративну вертикаль влади. Це означає, що вибори на мажоритарній основі завжди будуть під впливом саме президента України, хто б не перебував на цій посаді. Тому потрібно цю систему змінити. Хай президент змагається у президентській кампанії, а не у парламентській. А якщо навіть намагається, то – в природній спосіб, а не через адмінресурс.

У парламенті майже всі політичні сили готові до переходу на пропорційну основу. Це вже інше питання – з відкритими чи закритими списками. Погоджуються навіть депутати-мажоритарники, тому що їх мажоритарна система просто виснажує. Я справді сподіваюся, що нам вдасться ухвалити або окремий закон про іншу модель виборів, або це будуть зміни на основі кодексу. Усе залежатиме, стосовно чого буде компроміс. Я вважаю, що має бути кодекс…

- Скажіть тоді, чому "Самопоміч" не бере масово участь у акціях на підтримку нового виборчого законодавства?

- "Самопоміч" перша, хто бере участь в усіх акціях на підтримку виборчої реформи. Я дуже люблю провокативні запитання від журналістів, коли ти змушений виправдовуватися. "Самопоміч" є одним з ключових організаторів всіх акцій на підтримку виборчого закону і найактивнішим учасником усіх акцій, які стосуються виборчого закону. Не було жодної акції чи то в Києві, чи в регіонах, де "Самопоміч" не брала б участь. Наступна буде 6 вересня біля Верховної Ради. Насправді рознарядки ми не даємо, а кажемо: "Люди, є така акція, якщо ви готові підтримати, приїжджайте".

- Знову питання щодо планів Ради на наступну сесію, на цей раз щодо депутатської недоторканності…

- Сама собою недоторканність в нинішньому вигляді є спотвореною, але не через Конституцію, а через кримінальний закон. Не потрібно змін до Конституції взагалі! Чому депутатам так потрібна ця недоторканність і чому людей вона так дратує? Тому що фактично, поки слідство приходить до парламенту по зняття недоторканності за депутата, якого підозрюють у злочині, цей депутат має можливість приховати свої активи, відкупитися, втекти з України.

Після ухвалення нового Кримінального процесуального кодексу в 2010 році кримінальне провадження відкривається за фактом скоєння злочину, і слідство може вестися спокійно. А обвинувальний акт вручається по завершенню слідчих дій, а не на початку. У той час як до 2010 року ми жили за стандартами кримінального процесу радянського зразка, коли людина вважалася підозрюваною з моменту відкриття кримінального провадження.

За кодексом 2010 року та відповідно до Конституції, відносно будь-якого депутата можна проводити слідство. Просто треба внести зміни до регламенту Верховної Ради і буквально до деяких положень кримінально-процесуального закону, щоб не було винятків для народних депутатів. І все. Не треба приходити в парламент і влаштовувати шоу, показувати мильні опери "курям на сміх", що наш генеральний прокурор [Юрій Луценко] дуже полюбляє. Відповідний законопроект "Самопоміч" зареєструвала ще два роки тому назад, щоб прокуратура і слідство могли проводити всі слідчі дії стосовно депутата, як і стосовно інших людей. Депутати, у том числі президентська фракція, не голосують. Президент при цьому пафосно носиться із законопроектом про скасування депутатської недоторканності. Але це є блеф. Рішення "Самопомочі" не потребує цієї складної процедури розгляду в Конституційному суді, трьох голосувань в парламенті…

- Але ваша політична сила буде голосувати?

- Звичайно. Але це є спроба президента показати, яким недолугим є цей парламент. Нема проблем, нехай його фракція дасть 130 голосів за проект закону, який ми зареєстрували два роки тому, і тоді я повірю, що він дійсно хоче обмежити депутатську недоторканність.

- Восени минулого року під ВРУ проходили масові протести, організовані лідером партії "Рух нових сил" Міхеілом Саакашвілі. У них також брали участь і депутати вашої політичної сили "Самопоміч", наприклад, Єгор Соболєв і Семен Семенченко. Але фактично фракція і партія проігнорували ці протести. Чому?

- Я пам'ятаю, що були ініційовані заходи партією "Рух нових сил", в яких брав участь і рух "Визволення", членами якого є Єгор Соболєв та Семен Семенченко. Частина наших депутатів приєдналися до останніх. Але саме партія "Самопоміч" не була учасником тих протестів.

- Але чому вони підтримали ці протести?

- Це був громадський рух. Окремі депутати "Самопомочі", хто вважав за потрібне, підтримували акції протесту в різний спосіб. Але політична сила має свою програму і працює відповідно до неї.

- Які взагалі стосунки у Садового та Саакашвілі?

- Вони знайомі багато років. Тому, мені здається, вони були та залишаються в абсолютно нормальних людських стосунках.

- А як політики? Чи готові співпрацювати на майбутніх виборах?

- Це питання некоректно ставити мені. Про це потрібно запитувати у Андрія Івановича. Але через те, що окремі політики, які сьогодні представляють РНС, для мене є дискредитовані і для багатьох членів нашої політичної сили, говорити про можливості якоїсь взаємодії поки немає сенсу.

- Наразі у парламенті є три депутати, які побажали скласти повноваження. Це – Альона Бабак та Андрій Журжій, які є членами вашої фракції, і позафракційний В'ячеслав Константиновський. Чи наважаться нардепи підтримати своїх колег та проголосувати за їхнє рішення?

- Я не можу вам відповісти за парламент. Але впевнена, що не можна людей тримати в рабстві. З будь-якої іншої роботи людина може піти без проблем. І тільки депутатство, виявляється, є примусом, як би це парадоксально не звучало. Я розумію, що не так часто депутати складали повноваження в українській політиці. Але на останніх парламентських виборах до парламенту прийшли багато людей із щирими намірами, не маючи ніяких корисливих мотивів, як наприклад, Андрій Журжій. Для нього, справді, виявилося складним працювати у цій системі. Він вийшов із підприємницького середовища, тому звик робити ті кроки, які дають результат. В українській політиці все інакше.

- Це єдина причина, чому він вирішив скласти повноваження?

- Про інші причини мені невідомо.

- Коли він повідомив фракції, що планує піти?

- Андрій давно почав говорити про те, що робота в парламенті – не його. І він радше робив би щось інше. Фракція з ним розмовляла про це, намагалися переконати залишитися. Але ми також мусимо поважати ухвалене Андрієм рішення. Зараз ми залишаємось з ним у нормальних стосунках і продовжуємо спілкуватися.

- За останній момент в Харкові "Самопоміч" втратила декількох депутатів в міській та обласній раді. Причина – різні погляди на ситуацію та на політичний розвиток і боротьбу з системою. Тому виникає питання, яка зараз ситуація в партії у регіонах?

- Є процеси, які відбуваються в усіх політичних силах. Знову ж таки, повертаємось до нашої олігархічної системи. Усі політичні партії будувалися за принципом франшизи. Тобто людям в регіонах партія давала бренд, за який хтось мав платити данину.

- А хіба "Самопоміч" так не працює?

- Ні, в "Самопомочі" немає франшизи. Ми беремо людей, які приходять з ідеями і, ми сподіваємось, з тими цінностями, які ми декларуємо. Якщо нам стає відомо, що люди, які представляють нашу партію в регіонах, роблять недоброчесні вчинки, ми ухвалюємо рішення йти шляхом самоочищення. Наприклад, це сталося в Дніпрі, де виключили людей з фракції і вирішили позбавити депутатського статусу. Також були подібні ситуації в інших містах та обласних центрах, де доводилося розпускати фракції. Це є природній процес. Люди приходять, хтось не витримує випробування владою, хтось не витримує випробування грошима. То що робити з тими людьми? Треба відпустити на свободу.

- А саме в Харкові що трапилось, чому депутати пішли?

- Я можу не знати всіх нюансів, але мені здається, що власне там якраз і була така історія, коли деякі наші депутати надто захопилися співпрацею з владою. Добре, що вони самостійно ухвалили рішення про вихід із фракції. Вони по-іншому бачать своє життя. Треба їх відпустити. І я не бачу ніякої трагедії у цьому.

Але є інша історія, з якою ми зіштовхнулися. Це – рейдерство. Тобто приходять представники інших політсил, наприклад, до голови осередку партії і пропонують гроші за купівлю осередку.

Така історія відбувається і з нашими депутатами. Їм пропонують перейти в іншу партію на наступних парламентських виборах. Причому дуже часто аргументують це тим, що в нас бозна-що відбувається. Добре, що в нас є довіра між людьми на різних рівнях і люди можуть прийти, подзвонити, запитати, дізнатися з перших вуст. А мені здається власне ті, хто ходить і займається рейдерством, впевнені, що ми між собою не спілкуємось.

- Скільки пропонують грошей?

- Відверто скажу, я ніколи цим не цікавилась. Навіть не дізнавалася, що саме пропонують.

- Взагалі ви можете з впевненістю сказати, що контролюєте в регіонах ситуацію, у фракції, враховуючи, що в наступному році парламентські вибори?

- Мені не подобається слово "контроль". Розумієте, для мене контроль асоціюється з комуністичною партією. Я працюю з людьми в регіонах, я довіряю їм, а вони – мені. Усе партійне керівництво розраховує на людські цінності, на довіру та на спільну працю.

- Вас називають одним з потенційних кандидатів "Самопомочі" на президентських виборах. Чи є у вас президентські амбіції, амбіції балотуватись?

- Коли мені ставлять це питання, я пригадую одну приказку, але трошки її перефразую. Піти в президенти – це не на базар сходити. І сьогодні я з сумом дивлюсь на якесь масове висування в президенти, що в принципі знецінює інститут президентства та ідею виборів.

І якщо казати про вибори президента, я переконана, що в них має брати участь політична сила, а не персона. Президент України сьогодні – це інституція, яка контролює 50% виконавчої влади і приблизно 50% бюджету України. Ми що справді віримо, що є у світі особа, яка може мати такі якості, яка буде здатна цим управляти? Тобто коли йдеться про президента України як про інституцію, людину на неї має делегувати політична сила, яка буде готова цю особу підтримати, дати кадри та експертизу. І тільки тоді цей кандидат стане успішним.

"Самопоміч" вирішила, що вона буде брати участь в президентських виборах. І я вважаю, що це правильно. І вірю, що "Самопоміч" може бути успішною і має для цього усі підстави. Партія справді обговорює декілька кандидатів.

- Кандидата з партії?

- Так, кандидатів з партії. І обговорюється в тому числі і моя кандидатура. Повторюся ще раз, я вірю в рішення політичної сили. Але в мене є свій кандидат, якого я хочу бачити. І це не я.

- Це Андрій Іванович?

- Ми будем бачити…

- Ви кажете, що обговорюють декілька кандидатів…

- Ви вже маєте двох.

- Велика політична вага у голови фракції "Самопомочі" в Раді Олега Березюка…

- Ці ж ідеї ідуть від журналістів. Насправді стільки роботи, що нема часу це обговорювати. Хоча процес обговорення в партії відкритий, і це добре.

- Коли буде рішення партії?

- Формально рішення буде тоді, коли почнеться кампанія, раніше воно не може бути ухвалене. Навіть усі самовисування все одно є неформальними на цей час. А формальне висунення має відбутися десь в перших числах січня, коли розпочнеться виборчий процес.

- Чи можуть бути інші кандидати, на яких поставить "Самопоміч"? Ми знаємо, що у вас були переговори про підтримку єдиного кандидата від демократичних сил Анатолія Гриценко.

- Я розумію, що українці справді очікують якогось об'єднання. Гадаю, це пов'язано з тим, що у нас завжди багато кандидатів через те, що їх просувають олігархи, Росія. І в людей складається враження, що ті політики якісь недолугі. Навіщо 25 кандидатів? Люди просто не розуміють, що це робиться навмисно. Я вважаю, що тільки політична сила, яка фактично є парламентською, повинна брати участь у президентських перегонах. Тому "Самопоміч" вирішила, що ми маємо брати участь у президентській кампанії.

- Але давайте розставимо крапки над "і". Ви кажете, що партія вирішила брати участь у виборах. Але підтримка іншого кандидата – це теж участь у виборах…

- Я розумію, що було би справді добре об'єднати всіх людей з хорошими намірами. Проблема тільки в тому, щоб переконатись, що усі ці люди дійсно з добрими намірами. Ми за те, щоб об'єднуватися з людьми доброї волі. Але ми проти того, аби потрапляти під вплив тих чи інших роздільників – людей, які намагаються знецінити процес об'єднання. Тому ми працюємо, ми спілкуємось з різними середовищами і працюємо для того, щоб мати об'єднання.

- З ким саме спілкуєтесь?

- Я просто не можу знати всього, тому що розмови з лідерами інших партій веде переважно лідер політичної сили. Тому я думаю, це питання краще ставити безпосередньо Андрію Івановичу. Можу лише зазначити, що ми спілкуємось із різними політичними силами, зокрема і з "Демальянсом".

- З Гриценком є переговори у пана Садового?

- З Гриценком лідер партії спілкується постійно. Але про що саме – можете спитати у Андрія Садового.

- Варіант підтримки єдиного кандидата не від "Самопомочі" можливий?

- Це вирішить політична сила.

- Ви очолюєте київську міську партійну організацію "Самопомочі". Але ви не є депутатом від Київради, ви не голова фракції. І логічніше було би цю посаду віддати Сергію Гусовському, який є головою фракції "Самопоміч" в Київраді. Чому партія вирішила довірити цю посаду вам?

- У нас так склалося історично, що фракція в Київраді з'явилася набагато раніше, ніж з'явилася партійна організація, ще до виборів у Верховну Раду. Потім у набагато більшому складі фракція зайшла до Київради вже у 2015 році. Паралельно почала формуватися міська партійна організація, якій тривалий час бракувало лідерства. Тому представники київського осередку партії запропонували мені очолити київську міську партійну організацію "Самопомочі".

Скажу чесно, це непросте середовище, бо Київ – дуже складне місто. У столиці немає як такої громади. Київ – це фінансовий та адміністративний центр. Це місто, яке приваблює різних людей із різних куточків України. При цьому є кияни, які мають уявлення про розвиток міста. І цих людей потрібно об’єднати навколо спільної ідеї – як покращити життя у столиці.

- Свого часу "Самопоміч" лобіювала повернення районних рад в Києві. Ваша фракція навіть реєструвала проект закону про призначення виборів, яке планувалося на 29 травня 2016 року. Але ця тема затихла, і "Самопоміч" про неї також не згадує. Хоча це був головний ваш меседж ще на місцевих виборах…

- Півтора місяці тому ми зареєстрували законопроект "Про столицю України – місто Київ". У ньому йдеться не лише про районні ради. Сьогодні Київ не належить киянам взагалі. У місті немає виконавчої влади, бо вона насправді належить президенту. Тобто кияни фактично формують найбільший в Україні бюджет, який складає понад 50 мільярдів гривень, а розпоряджається ним голова адміністрації, якого призначає президент. Ані міський голова, ані міська рада фактично це все не контролюють.

І тому ми два роки тому почали роботу над новим законом про столицю, який нещодавно зареєстрували. Ми пропонуємо не лише повернення районних рад. Ідея є в тому, щоб мати набагато більшу кількість районів, які би справді об'єднували людей. Вони мають бути сформовані за такими принципами, як сьогодні обираються, наприклад, органи місцевого самоврядування в містах: один представник на десять тисяч населення. У свою чергу районні ради повинні мати і свої виконавчі органи, і свої бюджети. Також ми пропонуємо скоротити кількість депутатів Київради зі 120 до 25 з огляду на збільшення кількості районних депутатів.

- А скільки буде депутатів в районних радах, згідно з вашим законом?

- Ми казали про 20-30 депутатів в кожній районній раді, залежно від районів. Наприклад, якщо в Деснянському районі живе 300 тисяч людей, значить, буде 30 депутатів.

- Які шанси у вашого законопроекту?

- Нинішній президент не наважиться "відпустити" столицю. Тільки дуже сильний президент, який буде впевнений у своїй владі, підтримає цей закон.

- А мер Віталій Кличко його підтримає?

- Депутати від УДАРу є суб'єктами законодавчої ініціативи разом з "Самопоміччю". Під час напрацювань ми дуже тісно співпрацювали з Олексієм Резніковим (заступник міського голови Віталія Кличка, - "Апостроф"). Тому ми вважаємо, що оточення мера зацікавлене у цьому законопроекті.

Джерело Апостроф