Медична реформа: 240 депутатів ухвалили зарюмсаного кота в мішку

Вы здесь

Медична реформа, про яку розмови точаться вже не один місяць, нарешті знайшла в сесійній залі достатю підтримку — 19 жовтня Верховна Рада врешті-решт ухвалила в другому читанні документ, із яким, здається, ще буде немало клопоту. Бо на справжню реформу це схоже дуже приблизно, а схоже хіба на якісь косметичні зміни, які й невідомо, наскільки потрібні.

За законопроект №6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», якому й судилося стати документальною основою медичної реформи, проголосували 240 народних депутатів (усього в сесійній залі на момент голосування було 343 парламентарі).

Та вже ж напевно, така завізність була викликана зовсім не проблемами медицини — учора ж вирішувалися питання із зняттям депутатської недоторканності. Як державні мужі примудрилися в один день вирішити ці два питання — залишається таємницею. Воно, звісно, і недоторканність важлива! Та обговорювати правки в майже порожньому залі, а потім із усім погодитися, навіть не чуючи? Але ж значення якісної, доступної й сучасної медицини в нашій країні переоцінити неможливо. Чого так?

По-перше, населення країни дуже швидко старішає. Ось послухайте Мінсоцполітики, то зразу знатимете, що тільки пенсіонерів у нас понад десять (якщо не дванадцять) мільйонів. А люди старшого віку вимагають більш пильного медичного спостереження, і нічого не поробиш, бо будь-який організм рано чи пізно зношується.

По-друге, на превелике щастя, молоді жінки продовжують народжувати — всупереч війні, всупереч безробіттю, всупереч безгрошів’ю… А новонароджений і породілля теж потребують уваги медиків, не кажучи вже про місяці надії. Дуже важливе медичне обслуговування для всіх категорій населення, із яких більш-менш захищеними були й залишаються тільки чиновники високого рангу. Усі інші — як пощастить. І неважко уявити, скільки може бути «щасливчиків», якщо рівень бідності (якщо не злиднів) уже давно сягає 80% (дані міжнарожних організацій).

По-третє, здорових (справді здорових) людей в нашій країні дуже мало. Чинників такого становища немало, і всі вони відомі: війна й спричинені нею негативи на будь-якому-рівні; високий рівесь стресу; неправильне харчування (і не дивно — зростають показники зубожіння населення); неправильний режим роботи й відпочинку; недостатня фізична активність; шкідливі звички; недостатня кількість сну… За офіційними даними, майже третина українців має хронічні захворювання, причому часто таких захворювань може бути і два, і три. Але навіть такий загрозливий стан здоров’я не приводить людей в лікарські кабінети — 62% українців відвідують лікаря рідше ніж раз на рік, а до стаціонарного лікування за рік вдавалися всього 11% наших співгромадян.

Читайте також: Чи справді алкоголізм в Україні знищує генофонд нації

По-четверте, лікарні потерпають від нестачі коштів. Це ж тільки здається, що медицина фінансується із надлишком. Насправді все доволі сумно. В одному з інтерв’ю головний лікар однієї доволі відомої державної Київської лікарні розповів про те, які гроші лікарня отримує й куди вони діваються: «Ми фінансуємося з Київського міського бюджету. У нас тільки в цьому році трошки покращилося фінансування на придбання медикаментів, на харчування хворих, а раніше ми сиділи на голодному пайку. Цього року бюджет лікарні становить 61 мільйон гривень, але з цих коштів тільки фонд заробітної плати — 36 мільйонів, крім того, нарахування на зарплату становлять 8 мільйонів, і разом це 44 мільйони. Іще 8,5 мільйони витрачається на комунальні платежі. Тож рахуйте, що залишається. У нас кожен рік 85 % річного кошторису йде на виплату зарплати, на нарахування на зарплату й на оплату комунальних послуг. І залишається десь 15 % на все — на медикаменти, на харчування, на необхідний інвентар, на обслуговування всього господарства... А господарство треба утримувати — прибирання, поточні дрібні ремонти, вивезення сміття (щодня по чотири контейнери), телефонний зв’язок… На це ніколи не виділялися окремі кошти. Та цього року київська влада, КМДА, нам трохи коштів додала: на медикаменти, на лікарняний інвентар, тобто в цьому році Київ нам таки дещо підсобив»...

Читайте також: Чому в Україні справді потрібна медична реформа

Одним словом, реформувати є що. Але…

Відкриваємо прийнятий вчора документ, який уже годиться називати законом. Так ось — ніяка це не реформа. А так, поганенька косметика. Будь-яке хоч скількись серйозне питання — негайне посилання на необхідність Постанови Кабміну. А постанова та буде колись, бо ж і міністри поспішають дуже нечасто.

Щоправда, можна прочитати таке: Розділ 1, стаття 3: «1. Відповідно до цього Закону держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг, та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій». Хотілось би щонайменше знати, про який тариф ідеться й де з ним можна познайомитись? А також цікаво було б довідатись, що таке «програма медичних гарантій», яка передбачає медичні послуги (їх перелік). Але оскільки це все «прив’язується» до Державного бюджету, який приймається щорічно, то, треба розуміти, гарантовано сталих медичних гарантій тепер не буде.

Дуже цікавий слоган «Гроші ходять за пацієнтом». Хтось, може, і порадіє, але то не на тривалий час. Річ у тому, що гроші будуть перераховуватися тільки тоді, коли пацієнт уже полікувався й витрати підраховані. Питання перше — на які кошти його лікуватимуть? Питання друге — як довго ці кошти «йтимуть» до лікарні?

Читаємо далі. Та сама стаття 3, але пункт теж третій: «Права та гарантії у сфері охорони здоров’я, що стосуються медичного обслуговування, забезпечення лікарськими засобами, передбачені іншими законами України для певних категорій осіб, фінансуються за окремими програмами за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, цільових страхових фондів та інших джерел, не заборонених законодавством». Одразу хотілося б довідатись, що таке «інші закони України» і де їх вичерпний перелік, а також що таке «певні категорії осіб», тобто хто це і де перелік? Кого можна фінансувати за окремими програмами, які можуть бути дуже різними? Конкретики хочеться. Уже хоча б тому, що це Закон, тобто документ державний і серйозний, а не якийсь курсовичок у найбличжому медучилищі (та й звідтам за таке, мабуть, виженуть).

Неймовірно цікава Стаття 4. «Програма медичних гарантій». Там написано, що «У межах програми медичних гарантій… держава гарантує повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних з наданням:

  1. екстреної медичної допомоги;
  2. первинної медичної допомоги;
  3. вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;
  4. третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;
  5. паліативної медичної допомоги;
  6. медичної реабілітації.
  7. медичної допомоги дітям до 16 років;
  8. медичної допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами».

Практично перерахований увесь спектр медичної допомоги. Але «у межах програми медичних гарантій…». А що це за програма? Коли вона буде готова?

А трохи нижче йдеться про те, що «Медичні послуги та лікарські засоби, що не включені до програми медичних гарантій, не підлягають оплаті за рахунок коштів Державного бюджету України…». Таж про яку ж програму йдеться — її ж немає?! Картина, як то кажуть, маслом чи олійкою: медичні послуги, які не включені до програми гарантій, якої ще й близько нема.

Читайте також: Шурма вважає, що медична реформа грубо порушує Конституцію

Читайте також: Бахтеєва заявляє, що урядова медична реформа – обман і геноцид українського народу

І ще одна цікавинка — стаття 7, розділ 2. Це просто свято якесь: «З метою забезпечення прозорості та громадського контролю за діяльністю Уповноваженого органу утворюється Рада громадського контролю, яка формується на засадах відкритого та прозорого конкурсу у складі 15 осіб, які переобираються кожні два роки».

Скажімо так: Ради громадського контролю не просто вже утворювалися при різних органах, але повністю себе дискредитували. Суцільні активісти, яких ніхто не уповноважував на якусь діяльність, але при цьому добрячі, як колись казали, дряпічки. Мало всіх інших «принад» і «доречностей», так зверху іще й це лишенько. Мо’, хоч би лікарні без пильнування активістів залишити? А то супу у хворих не буде, зате активісти собі хто будиночок, хто п’яту квартирку, хто третього «Лексуса»  придбає. Уже ж активістів бачили, чули, проходили… Може, хоч не для медицини?

Читайте також: Квартирні питання активістів-депутатів: поле чудес у країні дурнів

Говорити про ухвалений учора закон можна багато, але забагато не буде ніяк. І говорити будемо. Адже медицина, як не крути, не оминає нікого — від самого зачаття й до останнього подиху. Тож що то за мішок учора ухвалили і який кіт там причаївся, треба пильнувати. Хоча ось так, одразу, ця реформа знову не здається переконливою та й реформою взагалі. Звісно, медицина явно й однозначно потребувала змін, причому серйозних. Але ж не може реформа складатися із слів «інший», «певний», «окремий», з невизначених тарифів і з невідомих постанов невідомо про що, які будуть невідомо коли…

Не реформа це поки, а суцільні котячі сльози.

Наталія Коваль (Глоба)

Інші матеріали на цю тему

Медична реформа: як її бачать звичайні українці

Як швидко виросте в Україні велике дерево медичної реформи?

Чому клінічні дослідження в Україні стали ще однією претензією до Уляни Супрун

Верховна Рада вкотре відкладає початок медичної реформи в Україні

Чергова медична зрада: серед сімейних лікарів буде така ж корупція, як і нині