Невже Україна знову обере «нахабну, ненаситну, брехливу, малоосвічену шпану»?

Вы здесь

Питання виборів, здається, із повістки денної життя українського суспільства ніколи й не сходило, бо ж увесь час якість вибори десь відбуваються. Але саме тепер проблема набула надзвичайно гострого звучання — у ще неоголошену боротьбу вступили всі! Борються політики і їхні штаби, борються противники й прихильники, борються на телеефірах, на газетних шпальтах, у соціальних мережах, на сторінках інтернет-ЗМІ, на вулицях, на кухнях…

Але ж боротися зараз, кажуть люди, особливого сенсу немає. По-перше, ще не всі потенційні кандидати на президентську посаду оголосили про свої наміри, а по-друге, за час, який залишився, ще може відбутися що завгодно. А поглянувши на список канддатів на пост президента країни, стає зрозумілим, що список той вкорочений більше ніж наполовину, бо навіть тих людей, які вже цілком недвозначно заявили про свій намір балотуватися на президентську посаду, у пропонованих під час соціологічних досліджень списках немає.

Соціологи кажуть, що вони з’ясовіють тільки тенденції й суспільні настрої, але чи можливо це зробити без усіх учасників виборчих перегонів? Та ж сама соціологія дає зовсім немалі кількості людей, яким «важко відповісти», назвавши певне прізвище — це від 23 до 25%. І це зовсім не ті громадяни, які вирішили на вибори зовсім не йти, — таких від 13,5 до 15%. А ще зваживши на близько 6% виборців, які голосуватимуть за якогось іншого кандидата, виходить, що думка принаймні 45% виборців (а то й більше) до соціологічних підрахунків не входить. Звісно, солідним і добре відомим дослідницьким організаціям усі звикли довіряти, і це правильно. Але ж про що собі тихенько думають і що планують люди, які просто не хочуть відповідати на запитання, або чи мають на думці когось, кого до списків не включили, або навіть ті, хто сьогодні (а це півроку до обрання президента) йти на дільницю не збирається? Отож соціологія й справді характеризує тенденції в громадській думці, але зовсім не може наперед назвати лідера у президентських чи парламентських перегонах.

Отож на 14 вересня, тобто на минулу п’ятницю, коли був оприлюднений рейтинг КМІС, SOCIS і Центру Разумкова, У президентському рейтингу перед вела Юлія Тимошенко, хоча і з невеликими відсотками електоралних уподобань. На другому місці опинився чинний Президент Петро Порошенко, одержавши майше на 4% голосів менше. А ось далі, відстаючи від чинного гаранта Конституції, розташувалися тісненькою купкою Володимир Зеленський, Святослав Вакарчук, Анатолій Гриценко, Юрій Бойко. Усі інші політики, прізвища яких були включені до рейтингу, п’ятивідсотковий бар’єр, який на сьогодні є прохідним, не подолали.

Не дивує, що дуже відчутно втратив позиції Вадим Рабінович, який довгенько тримався в групі лідерів, хоча й винятково на популістичних гаслах. Але популістичні гасла в період виборів просто неминучі, тому всі розуміють, що спричинило цей спад щось інше. І це прихід у партію «За життя» одіозного політика й путінського кума Віктора Медведчука. Якщо ща Рабіновича ще хтось і міг проголосувати, то за політсилу Медведчука охочих голосувати вже поменшало й меншатиме далі.

Щодо обрання Верховної Ради, то здається, що це ще й зовсім далеко, понад рік. Але якщо врахувати, скільки негативу викликають так звані народні обранці восьмого парламентського скликання… Та якщо ще й додати всі скандали, у які бул замішані депутати з різних партій, різних фракцій, різних округів…

Того ж таки 14 вересня інтернет-видання «Вголос» розмістило матеріал ««Синдром Барни»: «Зайшов «бомжем» – вийшов мільярдером»». Річ йшла про те, що «Нещодавно усіх шокувало скандальне відео із народним депутатом від Блоку Петра Порошенка Олегом Барною, якому журналісти-пранкери від імені його однопартійця Ігоря Кононенка запропонували віддати свій голос за 80 тисяч доларів плюс «как абично». Народний обранець так зрадів цьому, що був навіть готовий негайно покинути економічний форум у Польщі».

Коментували ситуацію народний депутат України VII скликання Ігор Мірошниченко, народний депутат I, ІІ та IV скликань ВР Степан Хмара, депутат ВР ІІ, V та VI скликань Володимир Лановий та політичний аналітик Олександр Кочетков.

Олександр Кочетков, коментуючи відео, сказав: «Дійсно, практика платити депутатам за голосування з’явилася у часи «пізнього Кучми», коли головою його адміністрації був Віктор Медведчук. Саме він це вигадав. При Ющенку ця практика була менше поширеною. А за часів Януковича платити за голоси  стало частиною державної системи. Кожна людина, яка була призначена на якусь посаду, починаючи від керівника президентської Адміністрації та закінчуючи головою сільської ради – всі мали доплату в конвертах до самої заробітної плати. І ця «доплата» перевищувала офіційну заробітну плату інколи в десять разів. На жаль, та практика, яка була за часів Януковича, включно із тіньовими схемами,  була успадкована сьогоднішньою владою».

Але чи не найсильнішим здається коментар Степана Хмари: «Те, що відбувається в українському Парламенті зараз – це огидно. У ньому засіла нахабна, ненаситна, брехлива, малоосвічена шпана, як от депутат Олег Барна. Звичайно, там є гідні люди. Але їх дуже мало. Це скликання Верховної ради може лише нашкодити Україні та українцям. Оскільки ці горе-депутати голосують те, що замовляє олігархічна мафія. А не карають, бо олігархи хочуть мати продажних депутатів.

Кого ж українці мають намір обрати? Теж всуціль знайомі назви. Хіба що «Громадянська позиція» ще не встигла натягти якогось особливого негативу. Але це, здається, не триватиме надто довго. Якщо прохідним бар’єром будуть 3%, то до наступного парламенту можуть потрапити сім політичних сил. Можливо, їх буде вісім, якщо «Самопоміч» подужає знову посилити свої позиції.

Але що чути про ЦВК, про новий виборчий закон, про зняття депутатської недоторканності?.. Невже «нахабна, ненаситна, брехлива, малоосвічена шпана» має перспективи потрапити й у Верховну Раду наступного скликання?

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

Конституція України, НАТО і ЄС: Чи стане мрія реальністю

Мінімальна зарплата: наше щастя чи наше горе?

Нові опитування нового політичного сезону: Виборець не бачить нічого нового

Євросоюз і час: Чи залишатимемо літо на весь рік?

Нові пригоди українського правопису: для чого й чи на часі