Нові опитування нового політичного сезону: Виборець не бачить нічого нового

Вы здесь

4 вересня, у вівторок, Фонд «Демократичні ініціативи» і Центр Разумкова оприлюднили результати ще одного соціологічного опитування, яке знову мало на меті визначити уподобання виборців, тим більше, що до виборів залишається дедалі менше часу.

Щоправда, опитування проводилося ще в серпні, хоча і в другій його половині (16.08.2018 - 22.08.2018). А серпневі опитування не завжди дають точні результати, оскільки середньостатистичний виборець у цей час заклопотаний справами не політичними, а домашніми: у кого город і збирання врожаю, комусь дітей у школу треба виправити, хтось хоче прихопити останнє літнє сонце, у когось терміново закінчується ремонт… Отож і виходить, що люди заклопотані чимось, що набагато ближче, а відтак і нагальніше, аніж вибори.

5 вересня експерти обговорили електоральні настрої українців, у тому числі їхню готовність брати участь у виборах і мотивацію того чи іншого уподобання, що, власне, і пояснює місце в рейтингу того чи іншого політика чи тієї чи іншої політичної сили.

Якщо уважно переглянути результати опитувань, то виходить і у випадку президентських виборів, і у випадку виборів парламентських, що близько третини виборців поки що голосувати не збираються — хтось не бачить гідного кандидата, а хтось навіть не пояснює своє рішення (не голосуватиме, та й по тому). Але все таки результати соціологічного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова, свідчать, що переважна більшість українців (70%) планують голосувати на президентських виборах; не планують – 23% (на Донбасі – 36%). Звісно, цифри можуть змінюватися, але сьогоднішні тенденції саме такі.

Андрій Биченко, директор соціологічної служби Центру Разумкова, на презентації дослідження в Українському кризовому медіа-центрі сказав, що «найпопуляніша причина не брати участі у виборах, яку назвали 30% тих, хто не збирається голосувати – не бачать жодного достойного кандидата. Друга за популярністю відповідь – не вірять, що вибори будуть проведені чесно. Лише 5% сказали, що об’єктивно не будуть мати такої можливості».

Цікаво, що аж 40% респондентів вважають, що президентські вибори будуть «не дуже чесними», 29% – зовсім нечесними. А в чесні президентські вибори вірять тільки 17% опитаних. Чи не варто замислитись політтехнологам, які, до речі, заробляють не так уже й мало, і вже сформованим виборчим штабам?

Що ж до парламентських виборів, то картинка відрізняється не дуже суттєво: на парламентські вибори готові йти 68% опитаних, не планують – 23%. Причини небажання голосувати ті ж самі: люди не бачать, за кого голосувати (19%), і не вірять у чесність виборів (17%).

На першому місці у рейтингу виборчих симпатій залишається Юлія Тимошенко – її кандидатуру підтримують 13,9% респондентів; у сегменті тих, хто збирається йти на дільниці – 17,8%. Решта кандидатів мають приблизно однаковий рівень підтримки – Анатолій  Гриценко – 8,4%, Петро Порошенко – 7,9%, Вадим Рабінович  – 6,7%, Юрій  Бойко – 6,4%, Володимир Зеленський – 6,1%,  Олег Ляшко – 5,8%, Святослав Вакарчук – 5,6%.

Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, сказала, що «це опитування – фіксація того, що є зараз. Далеко не всі кандидати будуть брати участь, і очевидно, що ці відсотки зміняться». Тим більше, що про свої наміри взяти участь у виборчих перегонах заявили вже понад три десятки потенційних кандидатів, хоча в опитуванні враховані позиції лише небагатьох.

За даними Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, «основними мотивами вибору кандидата називають симпатію до ідей і пропозицій (40%), попередню діяльність (43%) та симпатію до особистості кандидата (57%). Причиною вибору Бойка, Рабіновича і Гриценка частіше, ніж для інших, називають те, що вони «забезпечать мир на Донбасі» – проте відрізняється регіон підтримки. Серед мотивації вибору Тимошенко, Ляшка і Рабіновіча, крім симпатії до ідей і особистості, – що кандидат «бачить реальні шляхи подолання економічної кризи і забезпечення економічного піднесення країни».

«Ми скільки завгодно можемо говорити, що економіка не є у сфері компетенції Президента, але народ хоче про економіку. І очевидно, що ці теми повинні бути, попри те, що це напряму не входить в обов’язки Президента», – зауважила Ірина Бекешкіна. Прихильники Вакарчука і Зеленського аргументують вибір тим, що це «нові обличчя»; Петра Порошенка – за вже зроблене для України (33%) і за те, що його поважають у світі (25%).

По всьому видно, що вибори відбуватимуться у два тури, і результат саме другого туру спрогнозувати практично неможливо, про що сказала Ольга Айвазовська, голова правління ВГО «Громадянська мережа „ОПОРА“»: «Коли розрив між кандидатами, які потенційно можуть потрапити до другого туру, настільки незначний, ні екзит-пол, ні часто паралельний підрахунок голосів, ні інша статистика можуть не дати відповіді, який результат – він може коливатися у межах статистичної похибки. […] Ця база і недовіра до державних інституцій в цілому можуть бути використані для того, щоб сколихнути суспільство. Правда щодо перебігу виборчої кампанії є вкрай важливою, щоб політичні гравці не зіграли на емоціях і не спровокували протистояння на вулицях, які можуть вилитися у політичну кризу».

Що ж стосується виборів до Верховної Ради, то, за результатами опитування, рівень підтримки політичних сил практиіно відповідає рівню підтримки їхніх лідерів як кандидатів у президенти. «Найбільше голосів мала б Батьківщина, 13,9%, далі партія «Громадянська позиція»  (9,4%),  партія «За Життя»  (8,7%),  Блок Петра Порошенка «Солідарність» (7,7%), партія «Опозиційний блок»  (7,1%), Радикальна Партія Олега Ляшка (6,4%), партія «Слуга народу» (6,4%)», – такі цифри електоральної підтримки назвав Андрій Биченко.

Цікаво, що чинну на сьогодні систему парламентських виборів підтримують тільки 15% виборців, а 41% виборців надають перевагу пропорційній виборчій системі з відкритими списками. Проте чи зміниться вибоча система ще до виборів, залишається відкритим питанням. Більшість експертів не вірять, що Верховна Рада погодиться прийняти зміни до виборчого кодексу, або вважають, що внесені правки погіршать якість Виборчого кодексу.

Не менш важливе питання — затвердження нового складу ЦВК ще до виборів, але експерти сумніваються і в цьому. Але оскільки майже термін повноважень майже всіх членів ЦВК уже закінчився, то виникає закономірне питання, чи можна буде визнати результати таких виборів легітимними. Чи зможе почати виконувати свої обов’язки новий склад ЦВК, прогнозувати важко, оскільки робота Верховної ради, як це не прикро, найчастіше непрогнозована. За винятком, звісно, скандалів і прогулів.

Учасників обговорення результатів  опитування цікавило й питання,  яких змін варто очікувати  в разі перемоги того чи іншого кандидата в президенти. Науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи», професор політології  Олексій Гарань, підводячи підсумки обговорення, сказав, на які зміни можна сподіватися, якщо переможе якийсь із відомих сьогодні кандидатів на пост президента країни: «Якщо це буде Порошенко –  це буде продовження  нинішнього курсу, таке собі поступове,  з коливаннями, з величезним спротивом цієї ж самої системи, але рух вперед.

 Якщо це буде Тимошенко, я думаю, що економічно, якщо не відбудеться суттєвих криз, то десь приблизно такий самий рух продовжуватиметься і за неї. Проблема Тимошенко полягає в тому, що вона  може монополізувати владу. Принаймні вона може дуже сильно цього прагнути, і  їй  як  сильній  особистості це може вдатися. Скажімо, можуть бути проблеми з громадянським суспільством…

Якщо  говорити про Гриценка, то  я думаю,  це людина, яка здатна провадити радикальні реформи, причому реформи в правильному напрямку, і це може прискорити їх.  Але його проблема   в тому,  що ми не знаємо його команди. А крім того,  він часто виступає з заявами, які занадто радикальні, і я боюсь, що сама система може не витримати,  тобто почнеться розгойдування політичної системи».

Тим не менше, Олексій Гарань переконаний, що за будь-яких результатів виборів, рух вперед продовжуватиметься, хоча буде зигзагоподібним і занадто повільним, що, звісно, аж ніяк не задовольнятиме виборців.

Але як би там не було, а новий політичний сезон розпочався. Щоправда, розпочалися й виборчі перегони. Тому популістичних заяв і рішень буде навіть забагато. І як відділяти зерна від полови, поки що ніхто до ладу не думав. Чи полову звично змінять на локшину, яка прекрасно висить на вухах і для багатьох навіть стає цілком звичною?

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

Євросоюз і час: Чи залишатимемо літо на весь рік?

Нові пригоди українського правопису: для чого й чи на часі

Нові політичні рейтинги із старими результатами: Між поганим і жахливим

Результати цьогорічного ЗНО: Чи можна вважати освітню реформу ефективною

Масове висування в президенти знецінює ідею виборів і сам інститут президентства