Нові політичні рейтинги із старими результатами: Між поганим і жахливим

Вы здесь

27 серпня оприлюднені результати соціологічного опитування виборців, яке провела компанія Seetarget у період з 26 липня по 17 серпня 2018 року. Але й на цей раз нічого нового не виявилося. Але вкотре підтвердилося, що люди не бачать, за кого варто було б віддати свій голос, — близько 30% виборців (а то й більше) або взагалі не підуть голосувати, або зовсім не визначилися з вибором. Причому стосується це й виборів Президента, і виборів депутатів Верховної Ради.

Чи варто говорити про те, що й за результатами цього опитування перед ведуть Юлія Тимошенко і очолювана нею політична сила з промовистою назвою «Батьківщина»? Другі місця у лідера партії "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка й у очолюваної ним політичної сили, а треті (у обох рейтингах) посідають лідер «Опозиційного блоку» Юрій Бойко і власне «Опозиційний блок». Мабуть, не варто нагадувати, що «Опозиційний блок» сформувався на руїнах «Партії регіонів», а отже, значна частина виборців, віддаючи свої голоси за цю політсилу, не бачать сенсу в зміні влади, яка сталася в 2014 році. І це незважаючи на Революцію Гідності й на Небесну Сотню, незважаючи на анексію Криму й на сплюндрований Донбас.

Лідер "Радикальної партії" Олег Ляшко займає в президентському рейтингу четверте місце, якраз за Юрієм Бойком, але «Радикальна партія» у парламентському рейтингу поступається іменному президентському блоку, щоправда, тільки на мізерну одну десяту відсотка. І аж на п’ятому місці знайшовся рядок для чинного Президента Петра Порошенка, який у 2014 році мав переконливу підтримку українців. Щоправда, однойменний політичний блок, який відомий як БПП,  випереджає колег-радикалів, але так само непереконливо.

Дещо погіршились результати Вадима Рабіновича і його політичної сили «За життя», але чомусь здається, що це через приєднання до партії сумнозвісного й непопулярного в народі Віктора Медведчука.

Цікаво, що такий порядок зберігається у будь-якому випадку — чи людина вирішила йти на вибори, чи вже має певні уподобання, а чи просто погодилася взяти участь у опитуванні.

Оприлюднені й так звані антирейтинги, коли виборці називають тих політиків, за яких не віддали б свій голос за жодних обставин. На жаль, цього разу антирейтинг знову очолює чинний Президент, причому рівень недовіри до нього вже майже сягає рівня підтримки на минулих виборах. Антирейтинг Юлії Тимошенко практично вдвічі нижчий і становить 23,9%. Звідкись вигулькнув Арсеній Яценюк, який зайняв у антирейтингу місце між Петром Порошенком і лідеркою практично всіх соціологічних опитувань Юлією Тимошенко.

Доволі «пристойний» антирейтинг має лідер «Радикальної партії», за якого не віддали б свої голоси понад 20% опитаних. А всі інші політики таки потрапляють у межі 20% народної недовіри. Ото дожилися — політики, яким не довіряє від 20 до 50% електорату, претендують на найвищу посаду в країні! Але цих хоча б знають і впізнають. А скільки «претендентів на папаху», чиї прізвища навіть не відомі загалу?

Не можна не зауважити, що й цього разу до рейтингу не потрапили імена політиків, які вже точно оголосили про намір висувати свою кандидатуру на посаду президента. Цілком можливо, що цифри там і невисокі, але ж звідки ми про це знаємо, якщо до опитування ці політичні постаті не потрапили?

Український письменник і журналіст Остап Дроздов у інтерв’ю Gazeta.ua поділився своїми думками про очікувані вибори. І думки ці невтішні, але з ними варто познайомитися, навть якщо й не погоджуватися: «Жодні вибори в Україні не мають сенсу через одну причину: вони запрограмовані на самопереобрання існуючих еліт. Технологічно наші вибори перетворені в акт легітимізації змовників. Тому я стверджую, що в Україні не існує політичного механізму зміни влади. Жодного. Лише неполітичні.

Ніякі вибори не мають сенсу, допоки в Україні торжествує політична та візуальна реклама, значна сума застави, невмотивовано високий прохідний бар’єр, дебільна система формування ЦВК і всіх виборчих комісій внизу. Виборець вибирає між рівнем платоспроможності основних гравців.

Неплатоспроможні, але якісні – в прольоті. Ми бачимо, як уже тепер, задовго до старту кампанії, країна завішана білбордами все тих же знайомих морд.

Тому я навіть не скептично, а вороже ставлюся до наступних виборів, якщо не будуть змінені їхні правила…

Запит на популізм і агресивно спрощену риторику зашкалює, а це означає, що за бортом опиняються всі притомні, конструктивні кандидати.

До того ж, вони настільки нарцистичні, що навряд чи спроможуться висунути єдиного контр-системного альтернативного кандидата (Гриценко, Наливайченко, Гнап, Безсмертний).

Ці вибори будуть змаганням насмерть між поганими і жахливими. Ці вибори будуть двобоєм між безоднею і прірвою, між милом і мотузкою. І, на жаль, не знайдеться жодного політика, який вийшов би до народу і чесно сказав: «Шановні друзі, ми збудували державу-монстра, і її треба повністю перезасновувати з нуля, з чистого аркуша, з новими кордонами, з новою Конституцією, з новими правилами гри для всіх інституцій, всіх до єдиної. В теперішньому вигляді держава Україна – це зло, тому треба все обнулити і перезасновуватися наново». Ніхто ж не вийде і не скаже. Тому для мене все зрозуміло.

Ця держава – пропаща. Народ – безтолковий. Єдина інтрига, яка дає шанс, – це питання: коли нарешті включиться в державотворчість ті 50% противсіхів, які розчарувалися в політикумі і від’єдналися від процесів.

Вони – остання надія. Якщо вони не народять політичну альтернативу, яка визнає крах 27-річної симуляції державності і захоче перезаснувати державу наново, то майбутнього країна не має. Чергові вибори будуть ще одним кроком у напрямку красиво ілюмінованого тупика».

На жаль, те, що ми бачимо в результатах соціологічних досліджень, а також у своєму житті, поки що переконує в справедливості цих гірких слів.

Але чи треба обирати між поганим і жахливим, щоб знову потрапити все в той же глухий кут, який вперто і впевнено веде країну то точки неповернення? Із кожним днем часу залишається все менше, але він усе ще є. То чи не підштовхнуть вже вкотре ті самі результати політичних рейтингів до серйозних роздумів, а потім і до рішучих дій? Бо, здається, виборчим дільницям цього разу таки доведеться бути справжнім полем бою.

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

Результати цьогорічного ЗНО: Чи можна вважати освітню реформу ефективною

Масове висування в президенти знецінює ідею виборів і сам інститут президентства

Знову рейтинги і антирейтинги: Боротьба за електорат триває

Президентські вибори коштуватимуть майже 2,5 млрд. Але кого за ті гроші обере Україна?

Жовтогарячий. Так прощається літо