Новий курс як нова спроба життя по-новому

Вы здесь

Від сесії до сесії живуть студенти весело — хто не пам’ятає цієї цілком життєвої приповідки? А ось українці весело живуть від виборів до виборів, а також у проміжках між ними. Чесно кажучи, такі «веселощі» вже добряче всім набридли, особливо якщо зважити, що кожна обіцянка чогось новенького закінчується новими цінами (тільки ж не подумайте, що нижчими). Та й «нове життя» зовсім ніколи не означало, що воно буде кращим. А те, що люди сподівалися, то самі ж і придумали, самі й повірили, самі ж і переконалися, що «новий» і «кращий» не обов’язково мають бути синонімами.

Але так чи інак, та на носі вже нові вибори й нові обіцянки. Політики, звісно, на те й політики, щоб обіцяти щось новеньке — життя по-новому, нові ціни, нові реформи, нові перемоги, а чи новий курс. Головне, щоб старі помилки не повторювалися. Але, як свідчить досвід, усе нове виявляється добре забутим старим, хоча чого у людей така пам’ять коротка, ніхто не второпає.

Одним словом, вибори наближаються. Причому всі й будь-які. До виборів президента залишилося менше року, а до парламентських виборів чекатимемо трохи довше, якщо, звісно, нічого непередбачуваного не трапиться.

Як свідчать соціологічні опитування, українці, яких з нагоди виборів, називають електоратом, на словах дуже прагнуть нових облич і нових постатей, хоча, як свідчить досвід, обходяться чимось давнім, яке намагається прикинутись сьогочасним (класика — куди подінешся). Отож соціологи запевняють, що за посаду президента боротимуться ті ж самі кандидати, про яких чути давно і яких так само давно обговорено й на всі заставки вилаяно. Новенькі, щоправда, теж з’являються. Це якщо всерйоз сприймати співаків і шоуменів. Хоча… Та й початок президентських перегонів офіційно ще не оголошений. Але ж добре відомо, що сидіння на печі бажаного результату може й не принести, отож досвідчені політики вирішили не баритися.

15 червня, якраз тиждень тому, відбувся Всеукраїнський форум «Новий курс України», ініціаторкою й натхненницею якого стала лідер партії ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко. Скажемо правду, саме Юлія Володимирівна очолює президентські й парламентські рейтинги, хто б їх не проводив. Але ж навіть на лідерських позиціях цифри не дуже переконливі — 10-13%. А цього для справжньої перемоги явно замало. Отож Юлія Володимирівна запросила експертів, представників громадянского суспільства, бізнесу, медіа та міжнародних партнерів, щоб разом розробити стратегічну програму «Новий курс України».

Ідея сама по собі непогана. Але виникає питання, про який новий курс може йтися, якщо зібралися «старі товариші». І навіть якщо й не старі, то вже точно давні.

Перший Президент України Леонід Макарович Кравчук сказав: «Що значить новий курс? От незалежність – це новий чи старий курс? Це вічний курс! Тобто українці визначили курс України ще на референдумі... Вона каже про наші можливості. Скажімо – подивитися по-новому на корупцію, по-новому на управління, по-новому на можливості економічного і соціального розвитку».

Але як по-новому дивитися на корупцію, цебто на розкрадання держави? Як по-новому дивитися на війну, яка триває вже п’ятий рік? Як по-новому дивитися на фактично провалені реформи, які, чесно кажучи, і не починалися?

Що ж цього разу пропонує Юлія Тимошенко? «Я запрошую вас до обговорення нового курсу України. Новий курс – це план дій для побудови нової і сильної європейської держави, де кожен зможе реалізувати свої можливості. Разом ми пройдемо шлях від безладу до порядку, від принизливої бідності до успішного життя»… Звучить непогано. Але ж усе це вже чули. Причому не один раз і в найрізноманітнішому виконанні.

Як і годиться у порядній казці, цього разу теж ідеться про три кроки, або три платформи, — новий суспільний договір, новий економічний курс і нову екосистему життя людини.

Щодо суспільного договору. Ну, не дає політикам спокою Конституція! І як у тій Америці Конституція, яка ухвалена 17 вересня 1787 року, понад 230 років тримається? Ото дивина! А нашу вже стільки туди й сюди шарпали, що навіть віри не йметься, що ще жива… У програмі сказано: «Україні потрібен новий суспільний договір. Основою нового курсу України має стати новий суспільний договір між державою і суспільством, пріоритетом якого будуть інтереси громадянина. В народу є невід'ємне право на свій розсуд і під свою відповідальність організовувати власне життя». І що тут заперечиш? Але скільки разів українці чули або це, або щось дуже схоже?

Щодо нового економічного курсу, то в програмі заявлено «Новий економічний курс — шлях до заможного життя кожного. Новий Курс дозволить повністю розкрити потенціал України і забезпечити добробут українців. Ключами до господарського зростання є інновації, економічні свободи та справедлива податкова політика». Хтось зможе заперечити? Звісно, жодних заперечень бути не може. Але що тут є новенького?

І, нарешті, третій блок, який має назву «Екосистема життя людини». І знову шукаємо щось нове: «Наша мета — щаслива людина. В Україні необхідно створити таку екосистему життя, яка зробить українців справді щасливими. Ми розпочинаємо суспільну дискусію про екологію, здоров’я, культуру, освіту, безпеку – все те, що визначає якість життя людини».

Заперечити нічого — це точно. Але й новенького, здається, катма. Чи то й справді новим слід вважати старе, але добряче призабуте? Та в цьому випадку все повторюється настільки часто, що постарішати не встигає.

Таким чином, Юлія Володимирівна почала виборчі перегони. Перші кроки зроблені. І хоч всяка дорога починається саме з першого кроку, але дуже важливо впродовж усієї дистанції тримати темп. Новий курс оголошений — це має бути нова спроба життя по-новому. Але людям чомусь хочеться спокою. Хто з великих світових політиків казав, що найкраща політика у тієї країни, де люди навіть не знають прізвищ президента чи прем’єра? Ото нам би так! А хто і які кроки робить – хай буде ділом десятим. Аби діти росли здоровими й розумними. Аби старість була спокійною. Аби зарплатні чи пенсії не тільки на комірне вистачало…

Але поки що — готуймося до виборів, бо гонитва вже почалася.

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

Страшне, сумне і політичне — результати цьогорічного ЗНО

Загадкові перспективи українських зарплат і пенсій

Закон про Вищий антикорупційний суд — подарунок Президенту чи результат шантажування?

За рік до виборів несподіванок поки немає — найцікавіше ще попереду

ЗНО і ДПА — проблеми нікуди не поділися, або Чекаємо на нові апеляції й судові справи…