Парковка в «Україні» і подвійні стандарти в Україні. Скільки чекати, щоб терпець не увірвався?

Вы здесь

Мало не вчора в соціальній мережі натрапила на обурення з приводу використання парковки ТЦ «Україна» не за призначенням. Бачте, ту парковку стало значно вигідніше використовувати просто як щось на кшалт автосалону. В обговоренні проблеми люди зауважували, що сьогодні така бідота спіткала не лише «Україну», але й інші столичні ТЦ.

Може, воно б і нічого, якби декларації про зручність клієнтів/покупців розходилися з дійсністю тільки на парковках, хоча нескладно здогадатися, що водіїв таке «нічого» зовсім не потішить. Але ж сьогодні декларації й дійсність не співпадають дуже в багатьох царинах. Говоримо одне, робимо інше, думаючи при цьому зовсім третє. Написано «парковка» — вірити можна через два рази на третій; підписуєш декларацію із сімейним лікарем — не одержуєш навіть контактного телефонного номера; чуєш про державні програми лікування – натикаєшся на відсутність ліків; звертаєшся до служби зайнятості – ідеш звідтам тільки з газеткою «Пропоную роботу»; розраховуєш на офіційне працевлаштування в солідному, здавалося б, місці — обіцяють тільки виплати за «сірою» схемою… І так багато де. На щастя, не всюди.

Звісно, українським високопосадовцям приємно говорити про розмір середньої заробітної плати. Але ж це «середня температура по палаті», тобто розмова ні про що, або ж ті самі «подвійні стандарти». Середня – нормальна. А, кажете, понад півкраїни за межею бідності давно, так то вони працювати не хочуть!

Як відомо, до державних коштів слід ставитися ощадливо, тому й до субсидій сьогодні поставляться прискіпливіше. Але якщо йдеться про ощадливість на державному рівні, то звідки тоді заробітки по кількасот тисяч гривень і премії по кілька мільйонів? У країні злиднів, яка вже пречудово може стати ілюстрацією до висловів про два світи, що ніколи не перетинаються й ніколи один одного не зрозуміють.

А про енергоощадливість чули? А чули про новину від Андрія Коболєва, який тепер пояснює, чому ж то державі не дуже вигідні центральне опалення і гаряче водопостачання? Не чули? То щоб знали: українці масово ставлять бойлери, тому гарячу воду до будинків подавати мало не збитково. А оскільки в багатьох будинках нової забудови стоять газові чи електричні котли, то й центральне опалення вже своє відживає! Це, мабуть, щоб було зрозуміло, чому в соціальній державі (а Україна задекларована саме як така) може не бути цілком звичних для світу зручностей.

На жаль, для сьогоднішньої України ситуації з парковкою в ТЦ «Україна», із задекларованими, але не наданими послугами, із задекларованим, але не наданим державним соціальним захистом, із іншими негараздами стали буденністю й нікого вже давно не дивують. Подвійні стандарти, кажуть…

Скільки разів кожен із нас чув і сам використовував словосполучення «подвійні стандарти»? Скільки разів оці самі подвійні стандарти нас дратували й лютили? Причому це лихо може спіткати кожного й у школі, і в лікарні, і в державній установі будь-якого рівня. То що це за стандарти такі й звідки вони взялися?

Термін «подвійний стандарт» позначає різну оцінку тих самих, але частіше аналогічних подій і ситуацій тими самими людьми в силу їх упередженості, у силу зміни обставин, особистого зиску, емоційного стану й, відповідно, різної оцінки подій. Цей термін часто використовується в сучасних політології, журналістиці, економіці, суспільствознавстві й інших гуманітарних науках.

А політика подвійних стандартів, тобто суперечлива, двоїста, непослідовна політика, — це принципово різне застосування законів, правил, оцінок до однотипних дій залежно від ступеня лояльності або з якихось інших міркувань, яка існує з тих пір, як існує людство. Політикою подвійних стандартів досить активно користувалися за всіх часів і як засобом тиску на супротивників через громадську думку, і як способом виправдання власних дій. Тож в історії відповіді немає. Але ж подвійні стандарти по-справжньому дратують, виводять зі стану рівноваги, заважають жити й цілком здатні знищити віру в справедливість.

Отож нічого нового тут немає. Усе точно так само, як було й тисячі років тому. Варто тільки пам’ятати, що зовсім скоро в Україні вибори, коли подвійні стандарти використовуватимуться дуже активно. Згадайте визначення – лояльність до одних і жорсткі вимоги до інших. Чому? Вони що, хворі, оті начальники й політики? Виявляється, насправді можна говорити не про хворобу, а про людську сутність: людина ставиться по-людськи тільки до тих, кого вважає своїм!

У Гарвардському університеті і в Університеті Еморі (США, 2004 р.) досліджували цю проблему. Результати експериментів фіксували магніто-резонансні томографи. І ось що з'ясувалося. Люди поблажливі до тих, хто їм близький або має схожі переконання. І не виявляють ніякого розуміння, великодушності або терпимості до тих, хто здасться чужим (у Гарварді це були вигадані персонажі, в Еморі – реальні політичні діячі). Томографи засвідчили, що мозок відмовляється неупереджено оцінювати чужих, інших, незрозумілих. Мозок, рятуючи себе від дискомфорту, шукав не істину, а психологічну рівновагу, намагався сховатися від негативних емоцій.

Виходить, що людина необ'єктивна до «чужинців» на фізіологічному рівні. Як тільки людина сприймає іншого як схожого, свого, вона починає оцінювати його як самого себе – ось вам і поблажливість, і розуміння, і лояльність. А якщо інший сприймається як чужинець, то неминучі причіпки, необ'єктивність, несправедливість.

Оце вам і політика подвійного стандарту. Ставитися до хворого, безробітного, пенсіонера як до близької людини? Та ви що? Думати про людей? Щось їм пояснювати? Та Боже збав! Не те що на пенсіонерів із жалюгідними двома тисячами ніхто не зважає, а навіть на тих, хто будує свій бізнес і забезпечує робочими місцями десятки, а то й сотні українців.

Як ми можемо хотіти якоїсь справедливості будь-де, навіть у тих же тарифах чи на тих же парковках, якщо чиновники і навіть народні депутати не вважають народ своєї країни своїм і близьким? Із одного боку, бачили очі, що купували чи кого обирали. Але ж є й інша сторона — вибори скоро, то очі трохи пильнішими будуть.

Вам парковку в «Україні»? Вам справедливості в Україні? Почекайте!

Ми почекаємо. Тільки скажіть, скільки, щоб терпець не увірвався.

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

Зустрілися якось молдаванин, українець і папуас…

Дотепер оприлюднена тільки одна передвиборча програма

Якою має бути державна мова в державі Україна

Конституція України, НАТО і ЄС: Чи стане мрія реальністю

Мінімальна зарплата: наше щастя чи наше горе?