Після свята: День сміху, День дурня чи Брехливий день

Вы здесь

Отож, день 1 квітня 2018 року став уже історією. Звісно, для кожного цей цень запам’ятався чимось своїм, хоча, можливо, для когось виявився абсолютно непримітним і загубився у вервечці таких самих чи дуже схожих. Кажете, що це був День сміху? Мабуть. Особливо враховуючи традиції Гуморини в Одесі й повсюдні жарти й розіграші, навіть якщо вони обмежуються традиційною «спиною ззаду». Але цей же день зветься ще й Днем дурня або навіть Брехливим днем.

Цьогоріч День 3-в-Одному минув якось спокійно. І лише один із телевізійних каналів, починаючи тижневі підсумки, повідомив, що на українців чекає денонсація гривні. Тобто у гривні заберуть один нуль: зарплати й пенсії, а також і ціни зменшаться в десять разів. Звісно, це був жарт. Але за кілька хвилин, які знадобилися на трансляцію сюжету, люди вже встигли передзвонити одне одному: гроші не можна тримати в гривні, гроші краще реалізувати й щось купити… І навіть після закінчення жартівливого повідомлення висновок був невтішним: щось тут нечисто, бо будь-який жарт є жартом лише частково. Одним словом, сміху якось не вийшло.

Та, власне, сміху не виходить уже доволі давно, і 1 квітня не стало винятком. А чому сміятися?

Хіба потішитися, що «за 2017 рік лідер "Радикальної партії" Олег Ляшко отримав дохід в розмірі 20,6 млн. грн. За даними декларації нардепа, із зазначених коштів 571 тис. грн. Ляшко виграв у лотерею "Фаворит спорт"; близько 1,78 млн. грн отримав в якості банківських відсотків; майже 17,78 млн. грн - від надання майна в оренду і відчуження нерухомості». Там іще щось було про ділянки й будинки, але загалом не смішно. Тут уже хочеться сказати неполіткоректне слово «бреше», але якось незручно — як-не-як, лідер цілої парламентської фракції й кандидат на папаху (тьфу, на кандидати в президенти). Мо’, і тут бреше й не попреться не у свій город?

Можна посміятися з активної діяльності НАЗК під керівництвом Наталії Корчак, яка відома своїми преміями й не відома своєю роботою. Але ж пані Наталія благополучно склала свої дворічні повноваження й стала просто одним із співробітників цього ж органу. Чи стане НАЗК ефективнішим, поки достеменно ніхто сказати не може. Але з того, що за два роки перевірено не то півсотні, не то дві сотні е-декларацій (але більших чисел ніхто не називає), навіть кури регочуть. Нам, правда, не смішно. Здається, що когось знову мають за дурнів.

Триває історія з Антирокупційним судом. Тут уже і смішно, і сумно, і страшно. Ну, ніяк той суд не призначиться. Та ще й питання, наскільки незалежним він може бути. Бо ж залежний і хоч кимось керований, крім, звісно, закону, він і задарма непотрібен. Але поки ніяк не складеться. Як ви думаєте, брешуть? Але хто й для чого? Знову щось не ділиться? Чи, як у дитячому анекдоті, крихти виходять?

Також виникає цілком закономірне питання, чи не тримають нас за дурнів, коли йдеться про історію із НАБУ, САП і ГПУ. Акваріум, прослуховування, підозри, прес-конференції… Хто кому що винен і хто чого хоче, второпати важко. Здається, Назар Холодницький комусь дорогу перейшов чи у борщ плюнув… Хоча, може, усе навпаки, постраждав Артем Ситник чи навіть, страшно подумати, сам Юрій Луценко. Хоча всі вони мали б якось вирішувати проблему з корупцією в країні, а не у вікно горобцям дулі тикати (знову не так — акваріумним рибкам) й сварити один одного за непарламентські висловлювання, цебто за матюччя, на роботі… Чому не смішно?

Якось доволі кволо розвивається історія з Героєм України Надією Савченко, яку довго всім миром і всім світом визволяли з російської тюрми. Тепер вона, та сама Надія, втрапила в українську буцегарню. Може, і за діло — слідство триває і суд своєї думки ще не висловлював і вироку не виносив. Але чомусь згадуються Біблія й Божі Заповіді з «Не сотвори собі кумира». І тут же — наша звичка кумира спочатку створити «з того, що було», а потім скинути з власноруч збудованого п’єдесталу… Тут, як розумієте, не до сміху.

Звісно, можна й про подорожчання, яке не забарилося. Подорожчали залізничні квитки, офіційно повідомили про здорожчання бакалійного кошика, продовжили буцання з МВФ щодо збільшення для населення ціни на газ і поки що не підвищили. Не дуже надовго затримали, правда, а тільки до літа. Тож сміятися можна буде після початку нового опалювального сезону. Якщо, звісно, знову нічого не підвищиться. А це у нас запросто.

Увесь час Держстат повідомляє про збільшення середньої заробітної плати. А поруч із тим — про безробіття й про міграцію за кордон. Виникає питання, чого тоді ота міграція не зупиниться. А тільки зростає. Може, нам брешуть про «потік інвестицій»? Про які всі чули, але ніхто не бачив.

Нарешті, тобто із сьогоднішнього дня, таки починається медична реформа. Причому починається із укладання контракту з лікарем. Здається, це буде той іще квест! І навряд, щоб і тут було чого посміятися. Воно, звісно, час покаже, але ж це час, коли спливає життя. Якось і тут невесело. Щоб і тут не вийшло, що за дурнів тримають.

Щось казали про нові пенсійні порядки. Ніби й силовикам перерахують, і працюючих пенсіонерів ощасливлять (не треба буде звертатися за перерахунком, який здійснюватимуть автоматично), але пенсійні питання дуже дражливі й рідко коли викликають велику радість. І часто схожі на неталановитий і доволі недобрий жарт. Чесно скажемо, не першоквітневий… Хіба що пан Міністр Андрій Рева знову щось утне, як він уміє.

...Сьогодні вже 2 квітня. І дуже хочеться вірити, що вчорашній День сміху був не брехливим і не дурним. Але, як кажуть, дурень думкою багатіє. Або іще й так — не брехнеш, то і не дихнеш… Ото вскочили!

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

Кирилиця, латиниця і МЗС України, або Україна — це не проект

Сніг у цукрі, або Іще раз до слова про незалежність

Галас про зайві вихідні дні в Україні — це облуда, омана, брехня, небилиця і лжа!

Українці не знають, що живуть краще, зате зарплата їх чомусь не влаштовує

Якщо колишньої імперії давно немає на карті, то за чим жалкує третина українців?