Що чекає на Україну, якщо до влади прийдуть політики-популісти?

Вы здесь

Здається, що до чергових виборів ще досить далеко. До парламентських залишилося майже два роки, бо вони мають відбутися 27 жовтня 2019 року, а до президентських, які мають відбутися 31 березня 2019 року, трохи менше ніж півтора роки. Але політики не баряться й уже ведуть свою передвиборчу кампанію. Та якби ж ті кампанії проводилася помірковано, розумно, з користю для реформування країни, то, мабуть, нехай би й проводили, але ж уся ця активність політиків — лише популістичні заяви, які не допомагають розбудовувати країну, а лише збурюють суспільство.

Якщо згадати, із якими гаслами йшли всі політичні сили на минулі вибори, то найголовніше завдання для кожного політика – реформування всіх без винятку галузей – і освітньої, і медичної, і соціальної, та, власне, всіх. На жаль, виявилося, що реформування країни – це важка й непопулярна праця, яка понижує рейтинги політичних сил і партійних лідерів. Але від пониження рейтингів є один чудовий рецепт, який знають всі політики, – популістичні заяви, на зразок «Сьогодні все погано, бо влада підняла ціни, але якщо виберете мене, я відразу понижу ціни, і українці відразу ж стануть заможними». На щастя для України, не всі політики користуються цим рецептом, інакше не бачити сьогодні нашій країні ані децентралізації, ані осучаснення армії, ані реформування поліції, ані будівництва нових доріг, ані збільшення заробітної плати, ані покращення у сфері ведення бізнесу і багато чого іншого, що поки не може оцінити пересічний громадянин, який звик вимірювати добробут держави лише через свій власний гаманець.  Насправді, буде час, коли все стане на свої місця, як це сталося в інших країнах, що теж пережили реформування.

Також читайте: Відсутність медицини у селах - злочин держави

На жаль, не так багато людей розуміють, що реформування будь-якої країни завжди починається зі зниження прибутків громадян і з підвищення цін на все, починаючи від ціни на макарони й закінчуючи ціною на електроенергію, газ і пальне. Будь-який справжній експерт у галузі економіки (йдеться саме про експертів, а не про людей, які відпрацьовують кошти, отримані від політиків-популістів) скаже, що нічого дивно в тому, що в Україні відбувається так, як це було у всьому світі, немає, бо закони економіки працюють у всіх країнах однаково. Але тотальне збідніння населення й незадоволення, яке не могло не виникнути в країні, яка знаходиться не лише в процесі реформування, але ще й виходить з-під тотального впливу держави, яка фактично контролювала економіку України, відкриває широке поле для діяльності політиків-популістів. Насправді ж ці люди не дбають ані про реформування країни, ані про добробут населення, а думають лише про те, як на наступних виборах потрапити на політичний Олімп. Для одних це парламент, для інших — президентське крісло, для третіх — прем’єрський чи міністерський стілець. Саме тому з високих трибун, із телеекранів, через інтернет-ресурси лунає безперервний потік критиканства в бік будь-яких реформ, які сьогодні проводяться чи лише починаються.

Якщо послухати політиків-популістів, які, до речі, є не лише в опозиційних партіях, а навіть у провладних політсилах, то все, що зроблено на сьогодні в Україні, призводить до краху держави. Освітня реформа – порушення права нацменшин. Наприклад, партія «Опозиційний блок» навіть розмістила на своєму сайт заяву, у якій вимагає накласти вето на закон про освіту, прийнятий Верховною Радою. У цій заяві написано: «Його норми про заборону навчання мовами нацменшин не тільки порушують базові права громадян України, а й несуть загрозу руйнування країни. Ми вимагаємо переглянути закон, виключивши з нього положення, які ведуть до зростання напруженості в суспільстві». Це виключно популістична заява, яка зроблена для того, щоб продемонструвати проросійській частині населення (тобто прихильному до цієї політичної сили електорату) незгоду з політикою українізації освіти, яку проводить теперішня влада. Так і хочеться нагадати цим опозиціонерам, як за часи свого панування вони практично знищили українську мову на сході й на півдні України, абсолютно не переймаючись статусом української мови як державної. До речі, Вадим Рабінович, лідер партії «За життя», також звернувся до Президента України Петра Порошенка з депутатським зверненням щодо прийнятого закону «Про освіту» і вимагає ветувати цей закон. Мета цього звернення збільшити свій електорат за рахунок тих мешканців України, які не вважають за потрібне вивчати мову країни, у якій живуть.

Також читайте: Коли українська мова стане державною не лише за статусом, а й за функцією? 

Пенсійна реформа – цинічний обман українців. Лідер ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко про це заявила нещодавно під час ефіру на одному з олігархічних телеканалів. Вона заявила: «Це не реформа, це пенсійний геноцид! Кожен голос за неї – це голос проти вас. Наразі у нас нема реформ. Судова, податкова, пенсійна реформа – це катастрофа. Ця влада – це катастрофа для нас». Чи не популізм усі ці заяви? Хто- хто, а Юлія Володимирівна мала б пам’ятати провали свого прем’єрства. І саме вона мала б не критикувати нинішні реформи, а пояснювати, чому ці реформи необхідно проводити й чому перехідні періоди реформування країни такі складні. Але пані Тимошенко – видатний маніпулятор свідомістю не лише звичайної, не обтяженої знаннями про політичні інтриги людини, а навіть свідомістю політиків, загартованих у політичних битвах. 

Лідер Радикальної партії Олег Ляшко, також відомий своєю любов’ю до популістичних заяв, запевняє, що підвищення доходів українців – головне завдання для його команди. Ця заява приємна для вуха українців. Але точно такі ж заяви роблять депутати з коаліції, не роблячи з цього шоу на всю країну.

Можна ще довго повторювати популістичні заяви, зроблені політиками. Людей, які втомилися від війни, від зубожіння, від постійних нововведень, до яких потрібно звикати, навіть коли вони полегшують життя, дуже просто переконати в тому, що все налагодиться, якщо на місце нинішніх можновладців прийде хтось інший.

Якщо ж послухати справжніх, а не проплачених опозиційними політиками експертів, то реформи в Україні просуваються в правильному  напрямку. Наприклад, заступниця помічника держсекретаря США з питань Європи та Євразії Бріджет Брінк каже, що Україна втілює в життя реформи й просуває їх вперед. Пані Брінк наголосила: «Ці реформи треба підтримувати. Їх треба продовжувати. А ті, хто не в таборі реформаторів, вони лише підривають американську і міжнародну підтримку, а також прихід американських інвестицій».

Колишня міністр фінансів України Наталія Яресько, яка добре знає український політикум, говорить: «Противників реформ чимало. Це популісти, прокремлівські політики, «Опозиційний блок», який не хоче цього робити. Є багато людей, які проти цього... І якщо немає достатньо коштів, щоб допомогти реформаторам, то робити це складно».

Також читайте: Про реформи без паніки

Польський реформатор Лєшек Бальцерович про реформи в Україні сказав: «…найголовніші успіхи – це перш за все реформа нафти і газу. Багато зроблено щодо створення передумов для реформи антикорупційної сфери. Багато зроблено в питанні консолідації фінансів. Люди не уявляють, що могло б статися в Україні, якби не було цієї консолідації. Була б катастрофа».

Дійсно, люди цього не уявляють. Такі думки фахівців досить часто сприймаються простими людьми не як відображення реального стану речей у державі, а як намагання виправдати дії влади, бо на фоні нескінченного популістиного базікання розумні пояснення здаються чимось незначним. Повіривши політикам-популістам, які в погоні за рейтингами не гребують нічим, навіть відвертими антидержавними закликами, наступні вибори можуть привести до влади людей, які згорнуть усі розпочаті реформи. І зроблять це не для блага народу, а лише для власного збагачення, а у випадку приходу до влади «Опозиційного блоку», правонаступника «Партії Регіонів», колесо української історії може розвернутися на 180 градусів.

На жаль, такі прогнози мають під собою ґрунт, бо рейтинг «Опозиційного блоку» досить високий. Більше того, такий поворот подій не лише призведе до згортання розпочатих реформ і до відкидання нашої держави на десять років назад, а навіть до втрати Україною незалежності.

Тож якщо хтось думає, що політичний популізм – це лише гра на публіку й на рейтинги й тому в ньому немає нічого страшного, той вельми помиляється. Популізм, як іржа, роз’їдає підвалини державності, що може призвести до руйнації не лише державних інституцій, але й держави як такої.  І це мають розуміти не лише політики.

Анастасія Михальченко 

Інші статті автора:

Чому на українському телебаченні негативних новин більше ніж позитивних?

Феєричне повернення Саакашвілі в Україну – боротьба за справедливість чи злочин?

Безвіз: подорож туди і назад

Непередбачена закордонна освіта, або Чому навчання у Європі краще, аніж навчання в Україні

Не розвагами єдиними… Ми не маємо права забувати трагічну історію своєї країни