Верховна Рада: можу працювати, а можу дурня клеїти

Вы здесь

Давні анекдоти діляться на дві великі категорії. Одні відверто дратують, а інші постійно згадуються й цитуються. До сьогоднішньої Верховної Ради дуже підходить теж доволі стара історія про те, як прийшов найматися на роботу якийсь дядько. Ото його й питають, що він може робити.

— Умію копать.

— А ще щось?

— Умію не копать.

Отак приблизно склалася ситуація в нашому парламенті (так стало модно називати Верховну Раду, ніби від того щось зміниться). Наша Верховна Рада може працювати, коли вже дуже треба, а може просто клеїти дурня, навіть не намагаючись цього приховати. Для прикладу візьмемо день сьогоднішній, 13 липня 2017 року. До кінця парламентської сесії залишилося два дні — четвер, тобто сьогодні, і п’ятниця, тобто завтра. Яка робота по п’ятницям, усі добре знають — немає там ніякої роботи, бо панове депутати по п’ятницям на роботу не ходять, маючи інші плани. Можливо, ті плани й цікавіші, але ж до роботи недотичні. Затим планується тиждень на роботу в округах (кури в округах од того вже регочуть, аж гикають), а там і відпустка, як і належить за трудовим законодавством.

І все було б нічого (чи, може, біс із ним), якби наші обранці не мали певних зобов’язань. Пам’ятаєте, як очікувала Україна на транш МВФ? Скільки було обговорень і суперечок? І що обіцяла Україна, тобто Верховна Рада як вищий законодавчий орган країни?

Звісно, банківська політика людей теж стосується, але якось менше галасу кругом неї було. А ось про пенсійну реформу говорили багато. У Меморандумі написано й скріплено серйозними підписами: «Для створення стабільної основи системи пенсійного забезпечення, стимулювання сплати пенсійних внесків працівниками, а також для забезпечення адекватного рівня пенсії у майбутньому Верховна Рада України ухвалить до кінця квітня 2017 р. комплексну пенсійну реформу (новий термін виконання структурного маяка, перенесений з кінця грудня 2016 р.), яка набере чинності з 1 січня 2018 р».

Іще в першій половині року мала розпочатися «Реформа сфери охорони здоров’я. Ми запроваджуємо глибокі та всебічні реформи у галузі охорони здоров’я з метою підвищення ефективності видатків у цій сфері і покращенні показників здоров’я населення».

Також «Затвердження Верховною Радою закону про обіг земель сільськогосподарського призначення очікується до кінця травня 2017 р. (зміна і новий граничний термін для виконання структурного маяка, який залишається з кінця вересня2016 року), що дозволить діючому мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення втратити  силу з кінця 2017  року, таким чином, дозволяючи продаж землі, що знаходиться в державній та приватній власності, відразу ж після цього».

Ну, як уже зрозуміло, аби гроші одержати, наобіцяли сім мішків гречаної вовни, та всі неповні. МВФ — організація солідна, і навіть не уявляла, що можна так майстерно дурня клеїти. Але остання «фішка» і останній «прикол» були просто розкішними. Перед самісіньким закінченням сесії, цебто перед літніми канікулами, Верховна Рада вирішувала не питання обіцяних МВФ законів і реформ, а знімала недоторканність із депутатів. Та не подумайте, що з усіх, як було обіцяно всіма фракціями в коаліційній угоді. Недоторканність знімали з кількох депутатів, яких заскочили на гарячому на якихось несхвальних чи навіть злочинних справах, у чому має розбиратися тільки суд. А до відповідальності ж не притянеш!

Ото й обговорювали, знімати ту недоторканність чи ні, сперечалися із Генеральним прокурором Юрієм Луценком (аж пляшечку водички не поділили), з’ясовували, де підпис чиновника важливіший і поважніший — у свідоцтві про одруження чи в службових документах… Одним словом, розважалися й затягували час. Ну їх, до дідька лисого, ті реформи. Вони ж скандальні й тому непевні. А так – патякаємо про недоторканність кілька днів, потім б’ємо себе в поли, бо ж ізнову нічого не встигли, далі у нас канікули… А потім знову чогось попросимо у МВФ, бо ж дірки в бюджеті нікуди не поділися. Бо Верховна Рада, вона ж парламент, ніякими реформами якось особливо не переймалася. Бо для чого ж? Якщо й на роботу можна не ходити, і в сесійну залу заганяти треба мало не патиком, то зрозуміло, що і з голосуванням можна дурня клеїти. А там канікули. А там все настільки далеко, що й голову морочити не варто.

Мабуть, думку багатьох виборців висловив у ефірі одного з відомих телеканалів журналіст Дмитро Гордон: «Дивлюся на багатьох депутатів — і у мене відчуття, що вони, кажучи народною мовою, «охрініли». У них взагалі відсутнє розуміння ситуації, себе в цій ситуації. Таке враження, що вони живуть десь, на якійсь іншій планеті. Вони абсолютно  взагалі не розуміють законів розвитку суспільства, не вивчають громадської думки й не чують, що про них думають просто їхні виборці».  

Хоча насправді всі все розміють. Просто у нас можна копати, чи то пак працювати, а можна дурня клеїти, або байдики бити, або горобцям у вікно дулі тикати, або лежні справляти, або вітер вулицями ганяти, або й за холодну воду не братися… Он скільки всього депутати можуть!

А потім — на відпочинок. Заслужений важкою працею. Омріяний. Як би оце ще півтора робочі дні витерпіти?

Ага, то невже приймуть пенсійну реформу, як обіцяли? Ото дивина буде!

Катерина Кравченко