Верховну Раду українці навіть обирати не хочуть

Вы здесь

Рівень підтримки Верховної Ради не просто падає, а, здається, уже занурюється під землю. Проте вибори (і президентські, і парламентські) неминучі. Більше того, ці вибори не вийде ані скасувати, ані відкласти на скільки-небудь тривалий час. Директор національної розвідки США Деніел Коутс днями висловився так: «Загальнонародне невдоволення темпами реформ, знижений рівень життя, відчуття поглиблення проблеми корупції й політична поляризація в Україні можуть спричинити дострокові вибори». Хоча про дострокові вибори говорять уже доволі давно, причому навіть незважаючи на думку наших західних партнерів.

Насправді все так і є. Реформи не те щоб уповільнилися, а практично стоять на місці, тобто чекати на покращення життя з цього боку якось не виходить. Корупція поглиблюється й квітне, і це визнають всі, погоджуючись із тим, що саме корупція заважає реформуванню країни. Хоча цілком можливо, що без корупції обійшлося б (принаймні на перший час) не глибоким реформуванням, а лише модернізацією й осучасненням галузей, що набагато швидше й набагато дешевше, зважаючи на скрутні часи. Тим більше, що, на думку деяких фахівців, далеко не все в Україні потребує негайного реформування. Щодо політичної поляризації, то тут теж, правди ніде діти, — ніхто навіть не намагається знайти порозуміння із колегами по парламенту чи/і по політичній діяльності, тож політичне протистояння загострюється. Наче й не формувалася колись парламентська коаліція, яка розсипалась напрочуд швидко, що іще раз свідчить, що протистояння у Верховній Раді було від самого початку, просто не мало таких загострених форм.

Читайте також: Реформи в Україні — гальмуються чи й не починалися?

Про наближення виборів свідчать і постійні згадки про «неякісного» виборця, якого можна підкупити, підманити чи ще якимось чином збити з пантелику.

Читайте також: Український виборець згоден продавати свій голос. Це зневіра чи злидні?

Проте чи справді виборець такий уже й безвольний і немислячий? Можливо, насправді річ у тому, що обирати й справді немає з кого? А ті, хто до влади таки дорвався, бояться її втратити як джерело найрізноманітніших преференцій і збагачення? Тому-то й борються за цю владу всіма можливими й неможливими способами.

В останній день січня компанія GfK Ukraine оприлюднила результати ще одного опитування про електоральні вподобання українців, які можна виявити саме зараз. На жаль, результати невеселі. Та й чого ж тут веселитися чи просто тішитися, якщо понад п’ятдесят відсотків респондентів або не планують брати участь у виборах, або не змогли дати відповідь, мотивуючи це тим, що знайти якесь рішення складно. А це означає, що більше половини виборців просто не бачать, кого обирати. Іще десять відсотків опитаних повідомили, що воліли б бачити у Векрховній Раді представників якихось інших політичних сил, не представлених у списку. Хоча політичних партій в Україні, як відомо, понад 350, тож обирати є з чого — аби ж то користь була.

Таким чином, результати дослідження (опитування) ґрунтуються на думці трохи більше ніж третини електорату. Бо інші просто не хочуть брати участь у виборах, які навряд чи виборами можна буде вважати — обирати ні з кого. Але як же розподіляються електоральні симпатії поміж давно й добре знайомих гравців на політичній арені України?

Перед веде партія «Батьківщина», очолювана Юлією Тимошенко. Але результат просто вражає — 8%. І це серед тих, хто вирішив іти на виборчі дільниці. Нескладні обчислення дають можливість зрозуміти, що це щонайбільше півтора мільйона виборців (але насправді число буде меншим, якщо враховувати неповнолітніх, які не мають права голосу на виборах). Звідки ж береться першість цієї політсили? Можна зробити висновок, що це результат не «за», а «проти». Тобто люди готові голосувати за «Батьківщину», щоб не голосувати за інші політичні сили, які так чи інакше, з тієї чи іншої причини втратили довіру (нові політсили могли ще не здобути необхідної підтримки). Цікаво, що найчастіше авторитет політичних сил зв’язується з авторитетом лідерів. У випадку з «Батьківщиною» це Юлія Тимошенко, яка намагається не «світитися» в будь-яких непевних ситуаціях, які можуть негативно вплинути й на її особистий імідж, і на імідж партії. Отож останній оприлюднений рейтинг очолює «Батьківщина», якою вміло керує Юлія Тимошенко.

Друге місце із результатом 6% посів «Опозиційний блок». Реально це трохи більше мільйона голосів, якби такий результат і така електоральна ситуація повторилися на виборах. Друге місце не дивує, якщо врахувати падіння рейтингів практично усіх політичних сил, які прийшли до влади на хвилі Революції Гідності. Святе місце, як кажуть, порожнім не буває. Отож і електоральні вподобання змістилися в протилежну сторону від тієї, яка сформувалася в постмайданний період. Чи добре розуміють виборці, що це та ж самісінька Партія регіонів, проти якої, власне, і повставали? Тим не менше, виборці тут же згадують про курс гривні, про ціни й про інші побутові речі. Чи добре це? Принаймні, так воно є.

Іменний «Блок Петра Порошенка» займає таку ж позицію, як і порівняно нова партія «За життя», створена Вадимом Рабіновичем, — обидві політсили мають по 5% електоральних уподобань. А це означає, що за кожну з них готові проголосувати не більше ніж 700 тисяч виборців (насправді ще менше). І якщо партія «За життя» поки нічого не втрачає, то куди поділася підтримка «Блоку Петра Порошенка»? Оце ж бо і є той результат, якого досягла фракція своєю роботою у Верховній Раді.

Зовсім трохи відстає «Громадянська позиція», створена Анатолієм Гриценком — у цієї політсили електоральна підтримка на рівні 4%. Здається, що рівень підтримки міг бути й вищим, якби не постійні нападки на колишнього очільника Міністерства оборони, якому закидають немало всіляких гріхів. А з цим же так — чи він украв, чи в нього вкрали, але щось там таки ж було. Та й «Громадянській позиції» поки не так багато років. Але різниця із БПП всього один відсоток!

Радикальна партія Олега Ляшка, як і «Самопоміч», одержала по три відсотри електоральної підтримки. Тобто ці політсили мають в найкращому випадку по 560 тисяч голосів на свою користь. Але велике питання, чи залишиться прохідний бар’єр до Верховної Ради на рівні 5% голосів виборців. Якщо так, то у Радикальної партії Олега Ляшка є всі шанси до Верховної Ради наступного скликання не потрапити. Чи винна політсила? Хто його знає. Але сам Олег Ляшко останнім часом дуже змінився, причому таки ж не на краще. І не те щоб погладшав і роздобрів у Верховній Раді, але став дуже хамовитим і нахабним (перегляньне понеділковий «Вечірній прайм» на каналі 112). А добре відомо, що ані хамство, ані нахабство рейтинги нікому не підвищували. І хоч рейтинг GfK Ukraine складався задовго до того ефіру, але очільник «радикалів» змінився не за два дні, знижуючи рейтинг своєї ж політсили.

У рейтинг потрапили «Свобода» на чолі з Олегом Тягнибоком, очолюваний вигнанцем (уже вкотре) Михеїлом Саакашвілі «Рух нових сил» і УКРОП, але їхні рейтинги мають рівень 1-2%, а це 140 000-280 000 виборців (у реальності ще менше).

Якщо подивитися на цей перелік бодай побіжно й порахувати загальну передбачувану кількість голосів, то неважко дійти висновку, що голосувати українці таки справді не хочуть. Не бачать, за кого варто віддати свій голос. А всі, хто є у списку, у Верховній Раді вже були, не спромігшись бодай на якісь позитивні кроки й зміни. Здається, що на більшість згаданих політичних сил чекає доля «Народного фронту», який на минулих виборах був тріумфатором, але до наступних зміг дотягти лише з нульовим рейтингом. Такі ось справи.

А щодо низької готовності йти на виборчі дільниці та й взагалі цікавитись політичними процесами у своїй країні, то хотілося б вкотре згадати стародавнього мудреця Платона, якому належить дуже точна думка — «Ті, хто досить розумний, щоб не лізти в політику, будуть покарані тим, що ними правитимуть дурніші на них люди». Щоб зрозуміти справедливість давньої мудрості, достатньо просто подивитися на наших сьогоднішніх обранців.

Може, зараз не час вчитися на власних помилках, кількість яких уже загрожує перейти у якість?

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

Дружба народів по-київськи: виходить якось незрозуміло й недосконало

Новий політичний сезон в Україні: яким його бачать відомі експерти

Бюджет-2018: кому в новому році гірше не стане

Медична реформа: Чи не лікуватимуться українці сіном і сушеними кажанами?

Реформи в Україні провалилися — так вважають три чверті українців