Знову про парламентські вибори: Що було бачили, що буде — побачимо

Вы здесь

Ну, нарешті літо. Оте саме, якого так довго чекали, причому всі. Одні — щоб нарешті не приходили жахливі рахунки за тепло, інші — щоб перевірити стан справ на мальдівських виборчих округах. Не обійшлося й без традиційного літнього подорожчання. Чого варте тільки збільшення плати за проїзд у столиці! А ще з липня почався другий етап медичної реформи, хоча й із першим іще як слід не розібралися.

Якщо про медичну реформу, яку так завзято ухвалювали народні обранці, і про її переваги, то багато стає зрозумілим із слів засновника Української медичної експертної спільноти Дмитра Підтуркіна: ««У реальності безоплатно отримати вказані ліки та медичні вироби зможуть у кращому разі не більш ніж 30% пацієнтів, яким це потрібно. Але, враховуючи те, що середній термін постачання ліків через міжнародні організації становить понад 20 місяців і зараз завершилося постачання ліків, які були закуплені за бюджет 2015 року, насправді безоплатні ліки не в змозі отримати навіть кожен п’ятий пацієнт».

І це в той час, коли Уляна Супрун  гаряче запевняє на своїй сторінці в Facebook, що «якісні, безпечні та ефективні ліки є. Держава їх закуповує за кошти платників податків. Отже, ви вже за них заплатили й ніхто не має права вимагати з вас кошти за ці ліки! Крім того, діють державні програми, які допомагають отримувати громадянам ліки доступніше». Насправді не забезпечені всі потреби програм навіть для лікування туберкульозу чи ВІЛ/СНІДу, то що вже говорити про онкохворих дітей, про вірусні гепатити, про серцево-судинні захворювання або про розсіяний склероз? Ці державні (!) програми забезпечені відповідно на 66,6%, 52,1%, 49,8%, 30,2%, а державна програма забезпечення ліками хворих на розсіяний склероз і взагалі забезпечена тільки на 17,6%. Якщо вважати (хоча цифри умовні), що в країні є 20 000 хворих на цю аутоімунну хворобу, то виходить, що ліки одержать тільки 3 520 осіб. А інші? Як казав заступник міністра пан Лінчевський, вони все одно помруть?

Зовсім не тішать пенсійна  й освітня реформа. Принаймні, при вступі до вишів збереглися різні коефіцієнти, запроваджені минулоріч. Про які рівні можливості будемо говорити? Депутатів це не обходить?

Щодо ціни на газ, то МВФ наполягає на її збільшенні для населення, а це означає подорожчання практично всього. Прем’єр Володимир Гройсман начебто опирається, але чи надовго сили вистачить? І чи не має до вирішення такого дражливого питання долучитися й парламент?

Тим часом, незважаючи на величезний вагон і теж величезний віз невирішених проблем, народні обранці, або ж українські парламентарі, дружно помчали у відпустку, бо страшенно перевтомилися. Уявіть собі, скільки було місячних канікул, скільки разів не працювали по п’ятницях… Але помчали на відпочинок, навіть не обравши новий склад ЦВК. Народний депутат України Віктор Чумак, виступаючи на телеканалі ZIK, сказав: «Досі в Україні не можуть обрати новий склад ЦВК через те, що існує недовіра серед політичних сил. Зокрема, між представниками «Народного фронту» і БПП. Вона полягає у тому, що «Народний фронт» не готовий до будь-яких виборів, адже це віртуальна партія. Також вони бояться, що перевибори ЦВК можуть запустити старт дострокових виборів парламенту, на які вони не хочуть йти, бо немає з чим і куди».

Отож літо в розпалі, депутати у відпустках, а люди у роздумах. Треба сказати, що ближче до виборів частішають соціологічні опитування, які мають з’ясувати настрої виборців. Звісно, настрої змінюються, бо одне діло, якби вибори були вже завтра, а що буде більше ніж за рік, то поки нікому й невідомо.

Із останніх опитувань, результати яких оприлюднені 17 липня, можна зрозуміти, що простими виборчі парламентські перегони точно не будуть. І не тільки тому, що уподобання виборців доволі часто змінюються.

Насамперед має тривожити те, що, наприклад, за результатами опитування компанії The Belgium-Ukraine Research Institute (BURI), 29,2% респондентів не змогли відповісти, за кого б віддали свій голос. А це мало не десять мільйонів виборців, якщо перевести результат опитування на всю країну. Цікаво, а хто обиратиме, якщо зважати й на те, що, не уявляючи свого вибору, люди частенько не йдуть на виборчі дільниці. Причому гречкою чи ковбасою їх уже не підманиш (принаймні, більшість).

Результат Інституту аналізу та прогнозування теж не втішає. 13% виборців впевнені, що голосувати не будуть взагалі, найвірогідніше не голосуватимуть 8% виборців і 9% сказали, що не відповідатимуть на питання або що їм важко відповісти. Разом це 30% електорату, тобто людей, які, згідно з чинною Конституцією, і є владою і які довіряють свої голоси певним політичним силам.

У обох випадках (опитування 17 липня 2018 року) третина українських виборців не хоче бачити в парламенті ніяку із перелічених політичних сил.

Якщо ж брати результати з цієї таблиці, то вони ще сумніші — 19,9% відмовились відповідати +17,5 участі у голосуванні не братимуть. А це вже 37,4%.

Звісно, результати опитувань ще дуже далекі від остаточних і можуть іще сто разів змінитися. Але поза сумнівом те, що люди вже не дуже-то довіряють хоч би кому. Бо навіть найкращий результат — це не більше шести мільйонів голосів на всю країну. На всенародну підтримку не дуже схоже.

Але зараз літо. І, мабуть, до осені багато що зміниться, а вже до наступної й поготів. Тож нехай наші обранці ще раз відпочинуть і таки ж беруться до роботи. А як ні, то й без мандатів можуть залишитись, і без доброго імені. Як ото переможець минулих партаментських перегонів, який сьогодні ледве нашкрябує 0,2–03% підтримки. Довіра народна — вона така: ось, наче, і вистачає, а ось і зовсім зникла.

Хоча цілком можливо, що до наступної осені зміни на політичному небосхилі будуть настільки радикальними й настільки разючими, що сьогодні про них ніхто й уяви не має.

Але поки що буяє літо, хлюпає море, гомонять ще не вирубані ліси, збільшуються ціни, відпочивають парламентарі, хоч переважна більшість українців так і не матиме можливості відпочити влітку (та й відпочити взагалі)…

Отак і поговорили про сьогоднішні перспективи найближчих парламентських виборів. Якщо, звісно, нічого непередбачуваного (чи передбачуваного) не станеться. Як кажуть, що було бачили, що буде — побачимо.

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

Диво літньої веселки (Чи Обжене Жвавенького Зайчиська Байдикуватий Ситий Фокстер’єр?)

Зелений: вічне диво життя

Чому для нас важлива тюнінгована Конституція, а для стратегічного партнера — справжня Незалежність?

«Хлібне НЕперемир’я», прощання з монетами, вступна кампанія і збільшений прожитковий мінімум — так почався липень-2018

Камо грядеши, Україно?