Автомобіль і Київ: битися чи миритися?

Вы здесь

Уявити сучасне місто, а тим більше, столицю європейської держави, без автівок на вулицях неможливо. Але кількість авто стає дедалі більшою, спричиняючи дедалі більше незручностей. І якщо раніше про автомобільні пробки (або затори) говорили лише як про особливість найбільших світових мегаполісів, то тепер і ми, кияни, можемо цим «пишатися» й «насолоджуватися» — частенько містом просто неможливо проїхати, бо інтенсивність заторів може дорівнювати десятьом балам, коли увесь транспорт просто стоїть.

Особливо потерпає від заторів старе місто, або інакше історичний центр. Та й не диво, бо вулиці тут завузькі (планувалися в минулі століття, коли про можливість існування автівок навіть не підозрювали), а транспотру забагато. Ну яка солідна компанія захоче виносити свій офіс кудись на Біличі чи на Троєщину? А який солідний директор, главбух, адвокат чи взагалі хтось солідний погодиться їхати на роботу міським транспортом? Фахівці кажуть, що в Києві зареєстровано понад 900 тис. автомобілів, із них 760 тис. — легкові. Отож і виходить, що автівок більшає, а місця меншає, хоча щодо місця думка може видатися хибною. Але ж зважаймо, що паркувальних місць в центрі столиці обмаль, тому власники припинають своїх залізних коней просто на проїжджій частині, займаючи частенько не тільки першу праву смугу, яка, до речі, призначена для руху громадського транспорту, а зовсім не для паркування. Відтак ускладнюється, а то й унеможливлюється рух і тролейбусів, і міських автобусів, і маршрутних таксі, і спеціальної техніки, від якої часто залежить чиєсь життя, бо йдеться про швидку допомогу, пожежні авто, поліцейські машини… А що поробиш?

Щоб зменшити потік автомобілів у центрі столиці і розв’язати вже хронічну проблему транспортного трафіку та паркування в столиці, Інститут генерального плану Києва запропонував запровадити платний в’їзд до центру Києва.

З одного боку, воно наче й добре. Але, з іншого, автовласники почали говорити про те, що таким чином багатії і влада просто розчистять собі вулиці — люди сумніваються, що правила будуть однаковими для всіх. Сумніви, на жаль, небезпідставні, бо привілеїв у нашому суспільству не просто багато, а аж занадто багато, що дедалі більше дратує так званих пересічних громадян, тобто звичайних українців.

Начальник Київгенплану Сергій Броневицький не один раз говорив, що кожного дня в ранкову годину пік у столицю в’їжджає сто тисяч автівок, більшість із яких проїжджає через центральну частину міста, бо об’їзних магістралей у столиці критично мало. Отож Київгенплан зараз розробляє комплексну схему транспорту та план розміщення гаражів і автостоянок, сподіваючись, що так пощастить впорядкувати й оптимізувати рух транспорту в столиці. В одному з інтерв’ю начальник Київгенплану сказав, що «усі європейські столиці притримуються основних принципів. По-перше, це пріоритет громадського транспорту над приватним транспортом, пішохіда — над автомобілем, жорсткий контроль над дотриманням правил паркування. На жаль, у нас такого контролю немає. У нас можуть з легкістю припаркувати машину на Прорізній або на Хрещатику, біля Бесарабки на 3-4 години, заплатити потім 10 грн. Це не відповідає ринковій вартості й знижує пропускну спроможність вулиць».

Фахівці Інституту генерального плану Києва працюють над зменшенням кількості авто в центрі міста, причому розглядають не тільки варіант із платним проїздом, але й про обмеження руху на центральних вулицях або й взагалі про те, щоб рух у центрі був тільки пішохідним за винятком швидкої допомоги й пожежного чи поліцейського транспорту, а також аварійних служб.

Є сподівання, що транспортний потік у центрі столиці можна зменшити, якщо на в’їздах до міста облаштувати так звані перехоплюючі паркінги — людина, доїхавши до певного місця, паркує свою автівку на обладнаній автостоянці й далі прямує на метро. Але для цього треба не лише облаштовувати паркінги, але й нарешті закінчити будівництво Подільського мостового переходу, правобережних підходів до Подільського та Дарницького мостових переходів через Дніпро. Фахівці вважають першочерговим «будівництво Залізничного шосе від Наддніпрянського шосе до бульвару Дружби народів. На розрахунковий період передбачається подовження Подільського мостового переходу до Повітрофлотського проспекту… Окрім того, пропонується обмежити будівництво паркінгів, встановити тарифи на паркування з індексом збільшення у бік центральної території».

І ось тут почнуться і питання, і протести. По-перше, правила мають бути однаковими для всіх. Але чи це можливо? По-друге, які вулиці будуть вважатися центральними? Хто це вирішуватиме? Один із експертів у цьому питанні, фахівець із убраністики Григорій Мельничук зауважив, що «Хрещатик є транзитним у багатьох напрямках. Поки у нас немає об'їзду центра міста, робити платний в'їзд у цю частину буде складно. Почнуться протести з боку водіїв, при чому адекватні. Тому що немає альтернативи». І на це теж доведеться зважати.

Крім того, всі розуміють, що Київ просто не має достатніх коштів, щоб одночасно й швидко збудувати багато серйозних інфраструктурних об’єктів. Отож проект цілком може виявитися просто розмовами або відкластися на невизначений період.

Щоправда, не можна виключати й те, що заборона на в’їзд буде введена без побудови перехоплюючих паркінгів та й не для всіх, як це частенько буває. Звісно, пересічному киянину ще раз повторять, що це справді і європейський, і світовий досвід, посилаючись на Лондон, Мадрид, Осло, Париж чи Афіни. Та мешканці столиці й самі прекрасно розуміють, як шкодять вихлопні гази і людям, і рослинам, і пам’ятникам архітектури…

Ось і виходить, що і без автомобіля сьогодні в місті не обійдешся, і клопотів від автівок справді багато. Тож битися чи миритися будуть столиця й автомобілі, без яких сучасне місто навіть уявити не можна? Чи стане Київ справді зручним і повсякчас комфортним?

Вас може зацікавити:

Новий курс як нова спроба життя по-новому

Страшне, сумне і політичне — результати цьогорічного ЗНО

Загадкові перспективи українських зарплат і пенсій

Закон про Вищий антикорупційний суд — подарунок Президенту чи результат шантажування?

За рік до виборів несподіванок поки немає — найцікавіше ще попереду