Правосуддя по-новому: хто постарався закрити справу судді Гречківського

Вы здесь

Два роки тому генпрокурор Юрій Луценко повідомив, що на великому хабарі погоріла "велика риба". Цією дійсно великою рибою виявився Павло Гречківський – член органу, який призначає і звільняє усіх суддів. А 30 жовтня 2018 року Шевченківський суд міста Києва повністю виправдав Гречківського. І цей виправдальний вирок воістину є нищівним вироком для усієї правоохоронної та судової системи України.

У рамках судової реформи Вища рада юстиції була перейменована у Вищу раду правосуддя і отримала надзвичайно потужні повноваження. Саме ВРП призначає, звільняє, карає і визначає кар’єру усіх діючих суддів.

Подання ВРП є обов’язковими для Президента, і саме вона буде призначати суддів Антикорупційного суду. Тому кожен член Ради правосуддя має неабиякий вплив на суддів.

Павло Гречківський з 2015 року є членом Вищої ради правосуддя і має дуже специфічну репутацію. Він є сином колишнього заступника голови Вищого господарського суду Миколи Гречківського, а його сестра була дружиною Миколи Мартиненка.

Журналісти "Радіо Свобода" навели переконливі факти, які свідчать про тісні бізнесові зв’язки Павла Гречківського з символом корумпованих суддів Артуром Ємельяновим. А ще його пов’язують з одіозною членкинею Вищої ради юстиції часів Януковича та чинною головою Національної асоціації адвокатів Лідією Ізовітовою.

Статки Гречківського цілком відповідають його середовищу. Це квартира у Києві, площею 363 "квадрати", три автомобілі, серед яких Maybach. Корпоративні права на понад 40,5 мільйона гривень, близько 250 тисяч доларів готівки.

Ну і як без набору коштовних годинників та ювелірних виробів. Цікавий факт: Гречківський, як і більшість суддів, володіє властивістю купувати дуже дороге майно за смішними цінами. У 2014 році він купив новенький Range Rover за 150 тисяч гривень.

На посаді члена Вищої ради правосуддя Гречківський відзначився переслідуванням Лариси Гольник. Саме він був доповідачем у справі відомої судді, яку покарали за викриття корупції. Це було очевидне переслідування, що заблокувало їй можливість брати участь у конкурсі до Антикорупційного суду.

Тобто портрет Гречківського цілком характерний. Але повернемось до справи про хабар у 500 тисяч доларів.

21 вересня 16 року Генпрокуратура затримала з пачкою доларів Олега Шкляра. За версією слідства він мав передати ці кошти Павлу Гречківському, щоб той, використовуючи свій вплив, домовився за винесення потрібних замовнику рішень суду. Йшлось про комплексне "рєшалово", коли мало бути забезпечено відповідні рішення у трьох інстанціях. Про це слідчим розповів сам затриманий.

Також у слідства були записи телефонних перемовин Шкляра та Гречківського. На одному із записів голос, який начебто належить Гречківському, дає цікаві інструкції Шкляру: "Твоя задача взяти і сховати".

Дійсно цікаві інструкції. Відчувається досвід Гречківського у таких справах. Виникає питання, а з ким саме мав домовитись Гречківський за рішення суду ? І тут ще цікавіше.

За даними слідства, це мав бути тодішній голова Вищого господарського суду і чинний заступник голови нового Верховного суду Богдан Львов. Цю версію підтвердили і журналісти "Слідства.Інфо", які навіть встановили, що Гречківський напередодні зустрічався з Богданом Львовим.

Загалом картина вимальовувалась чітка і зрозуміла. Складалось враження, що Генпрокуратурі нарешті вдалось задокументувати хабарників найвищого рівня і потужним ударом зруйнувати схеми торгу судовими рішеннями. Потрібно було лише це належно задокументувати та розслідувати. Але це було дійсно тільки враження. Як тільки з’явилась інформація про деталі спецоперації стало зрозуміло, що це лише піаракція, яка закінчиться гучним пшиком.

Зокрема, дуже швидко зі справи випарувався слід Богдана Львова. А самі звинувачення Гречківського будувались лише на словах та записах телефонних розмов. Слідчі мали можливість взяти самого Гречківського на гарячому, але не зробили цього. Чому? А це вже стало відомо під час судового розгляду.

Цілком несподівано було розкрито усе нутро Генпрокуратури. У суді допитано відомого Дмитра Суса, чиї підлеглі і вели цю справу. Під присягою він повідомив, що справа Гречківського була повністю замовною, і завданням було не засудити його, а "збити з дистанції", "створити проблеми". Замовником начебто був власник мережі АТБ Буткевич, який є другом Юрія Луценка. І саме Луценко давав вказівки прокурорам. До речі, за це працівники прокуратури мали отримати від 20 до 50 тисяч доларів. Ось що сказав Сус.

Насправді, багатьом відомо, що саме так у нас відбуваються розслідування, але почути це під присягою таки шокує. Це яскрава картина реалій "реформованої" прокуратури імені Юрія Луценка.

Окрім цього слідчі допустили масу грубих порушень процесу. Суд вказав про порушення підслідності, про очевидну провокацію хабаря, про неналежність доказів та інші порушення. Представник прокуратури у суді теж відверто зливав справу. Особливо вразив допит Гречківського – 10 хвилин і жодного питання, яке б підтверджувало обвинувачення. За таких умов суд дійсно мав можливість винести лише один вирок – виправдальний.

Але навіть тут система показала своє лице. Бо склад суду був дуже цікавий. У трійку входили судді Бугіль, Циктіч та Хардіна.

Володимир Бугіль – це суддя, який виносив рішення про взяття під варту активістів Майдану. За очевидно свавільні рішення він мав бути звільнений, але Вища рада юстиції вирішила залишити його на посаді. І вгадайте хто був доповідачем у справі Бугіля? Правильно – Павло Гречківський.

Суддя Циктіч також засуджував невинних автомайданівців. І Вища рада правосуддя теж розглядала його справу і навіть встановила грубі порушення, що є підставою для звільнення. Але звільнення не відбулось, бо … закінчився строк притягнення до відповідальності. І його справу розглядала дисциплінарна палата, у яку входить Павло Гречківський.

Тобто двоє з трьох суддів фактично зобов’язані Гречківському своїми посадами. За усіма правилами, вони мали би заявити собі самовідвід, але не зробили цього.

Зверну увагу, що спершу головуючою у цій справі була інша суддя – Щебуняєва. Але Гречківський заявив їй відвід, бо … був доповідачем при розгляді дисциплінарної скарги на неї. Тобто за аналогічних обставин Щебуняєву відвели, а Бугіля та Циктіча залишили. Це очевидне порушення, і те, що судді не заявили собі самовідвід, є підставою для їх покарання.

Я звернувся з відповідними скаргами до Вищої ради правосуддя. Ви не повірите, але ці скарги потрапили саме до Дисциплінарної палати, у яку входить Павло Гречківський. Палата прогнозовано не побачила жодних проблем у тому, що Гречківського судять судді, які зобов’язані йому своєю посадою.

А перед самим вироком допомогти колезі вирішила ще й Вища кваліфікаційна комісія. Головуюча у справі Хардіна саме проходить оцінювання і співбесіда відбулась за тиждень до оголошення вироку Гречківському. Комісія зупинила оцінювання та передала її справу у Вищу раду правосуддя. Тобто і доля Хардіної опинилась у руках Гречківського та його колег.

Тобто очевидно зі складом суду підстрахувались. Переконаний, що за таких умов ці судді виправдали би Гречківського, навіть якщо б його затримали з пачкою грошей і він все визнав на відео.

Отже Гречківський залишається на своїй посаді і буде обирати суддів Антикорупційного суду. Прокуратура підтвердила вміння лише зловити, подоїти, відпустити. А Вища кваліфікаційна комісія продовжує імітувати судову реформу.

За таких умов надія лише на суспільство, яке має продовжувати боротьбу за чесні суди. А справедливість однозначно переможе.

Джерело 24 Канал