Чому медики в Україні не поспішають на виклики до пацієнтів

Вы здесь

Швидка допомога не хоче приїжджати на виклики. З такою проблемою все частіше почали стикатися українці, змушені набирати екстрений номер "103". Люди лають лікарів, медреформу, в. о. міністра охорони здоров'я Уляну Супрун, але в МОЗ запевняють, що проблему роздуто штучно і насправді чиновники, навпаки, намагаються поліпшити роботу екстреної медичної допомоги. У тонкощах реформи розбирався "Апостроф".

"Гарячі" виклики

Історій, коли швидка не виїхала на виклик, – маса.

"У сина була температура 39, на ніч – 40. Коли викликала швидку, диспетчер мені на монотоні сказала: поставте свічку, дайте парацетамол і викликайте сімейного лікаря. На моє запитання, як в 21:30 викликати сімейного лікаря і що робити, якщо температура не збивається, вона знову монотонно відповіла, що зараз такі правила, - скаржиться користувач Олена Бортник. – Тільки коли я попросила її назвати своє ім'я і прізвище і сказала, що передзвоню на гарячу лінію облздраву, виклик прийняли, і хвилин за 10 приїхала швидка".

"Сину півтора року, грався вдома, впав, пошкодив руку, - додає "Апострофу" мешканка Києва Юлія. – Що з рукою – незрозуміло. Висить, як мотузочка, син розривається в істериці, рухати рукою не виходить, можливо, там перелом, можливо, вивих і зміщення, можливо, ще щось. Подзвонила в швидку, мені відповіли, що виклик не пріоритетний, мовляв, збирайтеся самі і їдьте на таксі в травмпункт. Я, звичайно, розумію, що швидка – не таксі, але навіть для того, щоб поїхати в лікарню самостійно, дитину треба спочатку хоч якось одягнути: при +5 в одному підгузку його не повезеш. А як одягнути і як його везти, якщо я гадки не маю, можна чіпати руку, не можна її чіпати, щоб ще більше не нашкодити здоров'ю. Потрібна допомога лікаря".

Після такого досвіду українці починають лаяти медреформу і нові правила, але насправді офіційно правила гри не мінялися вже 9 років.

Так, згідно з додатком до наказу МОЗ №370, що датований 2009 роком, швидка зобов'язана приїжджати до пацієнтів з таких причин: судоми, раптові розлади дихання або біль у грудній клітці, різкі болі в животі, головні болі, що супроводжуються нудотою, різке порушення мови і слабкість в кінцівках, кровотечі і блювання кров'ю, гострі отруєння, порушення станів вагітності, гіпертермічний синдром, анафілактичний шок, тепловий удар або переохолодження, укуси тварин і змій, переломи, опіки, травми голови, важкі забої, асфіксії. Крім того, бригада швидкої повинна приїхати на місце нещасного випадку або надзвичайної ситуації.

Але є в документі один пункт, який трактується неоднозначно. Звучить він так: "інші стани, які загрожують життю і здоров'ю людини". Визначити, що загрожує життю і здоров'ю пацієнта, а що ні, повинен диспетчер на іншому кінці дроту.

"Підвищений тиск, гарячка або температура у дитини – це не виклик на екстрену медичну допомогу", - говорила Уляна Супрун.

"Температура 40 для дитини – це привід, щоб виїхала швидка. Вона дуже швидко може привести до летального результату, адже це може бути запалення легенів або гострий перитоніт, менінгіт, коли час буквально йде на години, потрібні антибіотики, терміново в реанімацію. А це вже екстрена медична допомога, - запевняє "Апостроф" голова правління благодійної організації "Міжнародна медична допомога" Ілля Богомолов. – По телефону тут не полікуєш. Розібратися в таких випадках може тільки лікар на місці, тому температура 40 – це екстрений виклик".

З одного боку, логіку МОЗ зрозуміти можна: в Україні необхідно переломити тенденцію, коли швидка допомога сприймається людьми як служба таксі або служба "виїзних сімейних лікарів", а не медичного підрозділу, який зобов'язаний надавати допомогу при загрозі для життя людини.

За словами Уляни Супрун, непрофільні виклики – величезна проблема для швидких. Наприклад, в 2015 році в Україні було зафіксовано 9 мільйонів викликів на швидку, і лише 2,5 мільйона пацієнтів, яким викликали таку допомогу, були госпіталізовані.

"Іншим або надали допомогу, або швидка насправді була їм не потрібна", - зазначала Супрун.

З іншого боку, диспетчер на іншому кінці дроту не завжди здатний об'єктивно оцінити стан хворого, щоб зробити висновок, під загрозою життя людини чи ні, і відправити до неї або швидку, чи невідкладну медичну допомогу. До речі, для звичайного українця різниці між "швидкою" і "невідкладною" немає, але насправді вона суттєва. Якщо швидка зобов'язана приїхати в протягом 10-20 хвилин з однією з причин, описаних вище, то у "швидкої" таких нормативів немає, вона може їхати і годину, і дві, але зате приїде, наприклад, при загостренні хронічного захворювання, чого швидка робити не буде.

У підсумку в МОЗ вирішили внести зміни до власного наказу та оновити перелік випадків, коли швидка допомога зобов'язана приїхати на виклик. Майже всі пункти зі старих правил збереглися, але отримали уточнення, що принципово змінюють суть питання.

Наприклад, якщо зараз швидку можна викликати при гіпертермічному синдромі (різке підвищення температури тіла), то за новими алгоритмами лікарі швидкої приїдуть додому до пацієнта при температурі від 39 і вище, та й то тільки в тому випадку, якщо жарознижуючі препарати не подіяли. Крім того, зараз швидку можна викликати при будь-яких видах переломів, ударів, травмах голови. В майбутньому це можна буде зробити тільки при травмах, які загрожують життю людини.

Спікер МОЗ Олександр Ябчанка прогнозував, що нові правила наберуть чинності до кінця жовтня, однак джерело "Апострофа" у відомстві запевнило, що процедура їх узгодження затягнеться на кілька місяців і принаймні до кінця цього року будуть діяти ще старі правила виклику швидкої медичної допомоги.

Чи прийде лікар

Тим же пацієнтам, кому швидка не належить, у МОЗ радять звертатися або в невідкладну допомогу (до речі, в Києві за єдиним номером "103" з 1 вересня поєднали ці дві служби), або до лікарів сімейної практики. Але проблема в тому, що сімейні лікарі також не завжди готові прийти додому до пацієнта.

"У нас маленькі діти захворіли. Лікар каже: "Не прийду, не зобов'язаний". Консультує телефоном, температура і далі тримається. Швидка каже: "У вас запущена ангіна, вам потрібна консультація педіатра". Замкнуте коло. Але! Якщо сказати педіатру: "Ось 300 грн", то він прибіжить за півгодини", - скаржиться Користувач Ксенія Званцева.

Згідно з указом МОЗ №504, сімейний лікар дійсно не зобов'язаний приходити додому до пацієнта, як це було раніше.

"Лікар з надання первинної медичної допомоги може ухвалити рішення про надання окремих послуг первинної медичної допомоги за місцем проживання (перебування) пацієнта або з використанням засобів телекомунікації", - наголошується в тексті наказу. Тобто "може ухвалити рішення", а може і не ухвалити.

"На практиці це означає, що лікар вирішує сам, коли є підстави йти додому до пацієнта, а коли немає, - пояснює "Апострофу" член громадської ради при МОЗ, сімейний лікар Євген Гончар. – Раніше був перелік станів, коли потрібно приходити додому, але на практиці майже завжди потрібно було йти. Це призводило до того, що близько 80% викликів були необґрунтованими. Але, в принципі, станів, які ще не вимагають виклику екстреної медичної допомоги, але вже не дозволяють пацієнтові прийти в лікарню самому, не так і багато. Тому сімейні лікарі все менше і менше ходять на виклики".

За словами Євгена Гончара, отримати об'єктивну інформацію про стан пацієнта дійсно можна в телефонному режимі.

"Так, не завжди, але в більшості випадків можна. Наприклад, ми ж не можемо ходити додому до пацієнтів на всі порізи пальців тільки тому, що існує ймовірність захворіти на стовбняк. Така ймовірність дуже низька, і це питання оцінки ризику", - додає експерт.

Втім, у пацієнта завжди залишається вибір: залишити лікаря, який не приходить на виклик, і підписати декларацію з новим медиком. Але при такому виборі є нюанси.

"Або ви підписуєте декларацію з лікарем, у якого багато пацієнтів, а значить, з більшою ймовірністю у нього більше практики і він ухвалює більш правильні клінічні рішення, або ви підписуєте декларацію з лікарем, який має менше пацієнтів, але і менше практики, але буде ходити на виклики", - підсумував Гончар.

Фото: УНІАН

Джерело Апостроф