Медична реформа: чи справді телемедицина на селі стане реальністю

Вы здесь

Медична реформа ухвалена, і треба не обговорювати й обурюватися, а шукати можливості до її виконання. Так, здається, треба розмірковувати про ухвалений документ?

Може, звісно, там десь і приховане щось у якихось таємних кодах і знаках, але при слові «медреформа» досвідчені й знані лікарі столичних лікарень хапаються за серце. То що вже говорити про медицину сільську? Зрозуміло, що і в селах трапляються неабиякі спеціалісти. Але, по-перше, фахівці-медики трапляються зараз не у всіх селах. Де вже там «кращий чи гірший»? Хоч би якийсь був, лікар той. Хоч би фельдшер… Та, подейкують, там знову чи то затіваються, чи то впроваджуються якісь новації, у результаті яких може ані терапевтів, ані фельдшерів не залишитись, причому не в селах, а в принципі.

Що ж стосується медицини сільської (практично відсутньої), то про неї почав турбуватися сам Президент, який навіть на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook прокоментував ситуацію: «Давши старт медичній реформі Верховна Рада зробила ще один важливий крок – прийнято також в першому читанні внесений Президентом Закон «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості». Також Петро Порошенко висловив упевненість, що цей документ «відкриває можливості для забезпечення доступної та якісної первинної медичної допомоги для сільських жителів», а «заклади охорони здоров’я та їх відділення будуть укомплектовані необхідним обладнанням і набором ліків. Сільські лікарі отримають стимулюючу оплату праці і гідні умови для життя. На допомогу жителям села прийде телемедицина, консультування найкращих фахівців».

Читайте також: Президент відзначив важливість старту медичної реформи

Не хотілося б висловлювати сумніви, але ж недарма говориться (та й не нами придумано), що блажен, хто вірує. До блаженства в цьому випадку далеченько, то й віри стовідсоткової поки немає. Так само, як у документі немає жодного конкретного слова — всуціль загальна краса «ні про що». Ось хто пояснить, як можна забезпечити на селі доступ до якісної первинної медичної допомоги? Раніше хоч знахарі й знахарки були, але й тих уже нема. Нема і ФАПів — фельдшерсько-акушерських пунктів, немає і обладнання (хоч би фонендоскоп був справний, якщо фельдшер таки залишився), немає доріг, транспорту, бензину чи якогось іншого пального… А тут про телемедицину розмова точиться.

Одразу слід сказати, що до телевізора тут стосунку особливого немає, і йдеться не про телевізійні передачі про здоров’я. Ідеться про «напрямок медицини, а саме,комплекс дій, технологій та заходів, що застосовуються при наданні медичної допомоги, з використанням засобів дистанційного зв’язку у вигляді обміну електронними повідомленнями (у випадках, коли відстань є критичним чинником)». А раз потрібні електронні повідомлення, то потрібен і якісний інтернет! А ось із якісним інтернетом у селі, особливо у невеликому, діло темне. Який же провайдер при здоровому глузді у збиток собі тягтиме кабель у забуте Богом село, якому, може, і жити лишилося недовго?

Отож, для організації послуг телемедицини потрібен інтернет. Окрім нього, знадобиться фахівець із сучасними знаннями й навиками користування сучасною апаратурою (бодай якоюсь) і сама апаратура. Щоб була можливість кардіограму зняти, швиденько якісь аналізи зробити… А вже потому обговорювати одержані результати з іншими фахівцями за допомогою різних інтернет-технологій. Якщо немає фахіфців, немає обладнання, немає інтернету, то телемедицина перетворюється на розкішну мильну бульбашку — велика, переливається, літає в повітрі, приваблює й тішить око… Але потім лопається. На жаль.

Може, звісно, і не лопне ідея, якщо в селах (причому у віддалених) з’являться бодай фельдшери, якщо їх не «реорганізують»; якщо там же буде встановлене необхідне обладнання (а воно не тільки немалих грошей коштує, але ще й вимагає постійного й систематичного контролю й обслуговування, а часом і ремонту); якщо там з’явиться надійний інтернет-зв’язок достатньої потужності і якості. Хоча б три «якщо».

Але ж і в тому випадку телемедицина може обіцяти тільки консультації. Які, до речі, залежатимуть не тільки від кваліфікації лікарів з обох боків «телемосту», але й від якості апаратури, від якості одержаних даних і від якості їх передачі… Про те, як часто-густо працює інтернет-зв’язок навіть у столиці, говорити можна багато й квітчасто, то які надії мають покладатися на далекі села? За умови, що хтось інтернет туди проведе, причому не абищо.

А тепер не завадило б згадати й те, як «люблять» лікарі давати заочні консультації, не маючи перед собою хворого, а маючи тільки якісь результати якихось досліджень, виконаних на якомусь обладнанні… Та й хто ці консультації даватиме? Із цього приводу свою думку висловлював керівник Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова Геннадій Друзенко: «Якщо у людини є гроші, і вона живе, наприклад, під Києвом, то вона буде отримувати консультації по телемедицині навіть у діючих членів академії наук, просто їй є чим заплатити. Якщо у людини немає грошей, то який толк з того, що у нас з'явиться канал зв'язку між віддаленим селом та інститутом Амосова? Послуги професора, незалежно від того, оглядає він людину вживу або через екран монітора, усе одно повинні бути оплачені. Немає грошей – немає послуг»… Десь так…

Не секрет, що телемедицина в сільській місцевіості широко використовується у всіх розвинених країнах. Але ж слово «розвинених» пропускати не варто. Навіть сам Президент говорив про те, що медицина на селі занедбана: «Поточний стан – жахливий. Тільки 17% фельдшерсько-акушерських пунктів та амбулаторій забезпечені транспортом». І це за офіційними даними. Справжній стан справ може бути ще сумнішим. А тут про складну діагностичу апаратуру треба говорити! Та й водія знайти, як не крутіть, легше, аніж лікаря, який на цій апаратурі знається…

Екс-міністр охорони здоров'я Олег Мусій якось уже говорив з цього приводу, що «телемедицина має бути вже 5-м або 10-м етапом після того, як все інше в порядку. Коли сільська медицина розвалена повністю, немає фахівців у ФАПах, амбулаторіях, немає електрокардіографів, то розмови в таких умовах про телемедицину виглядають як знущання над медиками. Якщо до горбатого "Запорожця" приклеїти колеса від "Мерседеса", він же "Мерседесом" не стане. І такі проекти, як правило, закінчуються відмиванням грошей на закупівлю апаратури».

А той же Геннадій Друзенко висловлював думку, що «швидше, це програма передвиборного піару, ніж продумана, добре розрахована програма поліпшення охорони здоров'я на селі. Можна провести інтернет і поставити дорогі апарати, тільки чи не заллє їх у тому ж ФАПі, де навіть за нульової температури не вмикають опалення, тому що заборонено до настання зими витрачати електроенергію або вугілля на опалення? Коли немає базової інфраструктури, то комп'ютер з інтернетом проблем не вирішить».

Такі ось невеселі оцінки перспектив сільської телемедицини на сучасному етапі.  Печалька?

Наталія Коваль (Глоба)

Інші матеріали автора

Медична реформа: Про невиліковні захворювання забули. Чи збираються вилікувати?

Медична реформа: 240 депутатів ухвалили зарюмсаного кота в мішку

Медична реформа: як її бачать звичайні українці

Чому клінічні дослідження в Україні стали ще однією претензією до Уляни Супрун