Історія з дозволом на удари західними далекобійними ракетами по території РФ, про що повідомляють західні ЗМІ, відучора зазнала певних метаморфоз.
Насамперед, жодних офіційних підтверджень від США, Великобританії, Франції та України досі не надходило. Лише натяк Володимира Зеленського на те, що такі удари можуть наслідувати.
Натомість на сторінках ЗМІ масштаби явища почали стрімко звужуватися.
Американські медіа уточнили, що дозвіл на удари ракетами ATACMS стосується (принаймні поки що) виключно Курської області РФ. Потім з’явилися відомості, що Франція та Британія насправді дозволу на удари своїми ракетами не давали, оскільки не дозволив Джо Байден, а вранці французьке видання, яке спочатку опублікувало інформацію про це, видалило статтю зі свого сайту. Пізніше і глава МЗС Франції заявив, що Париж не скасовував своєї заборони на удари далекобійною зброєю.
Загалом, історія з “дальнобоєм” стає все заплутанішою, і поки не дуже зрозуміло, що з повідомлень ЗМІ правда, а що є вкиданням.
Проте поки що офіційного спростування інформації про дозвіл на удари по РФ як мінімум американськими далекобійними ракетами ATACMS не надходило. А тому не виключено, що його дійсно отримано і ударів буде завдано найближчим часом. І якщо це станеться, виникає питання, як на це відповість Росія.
Володимир Путін раніше вже публічно неодноразово заявляв, що удари західними далекобійними ракетами означатимуть прямий вступ країн НАТО у війну проти РФ і навіть оновив під це ядерну доктрину, яка тепер передбачає можливість ядерної відповіді на такі удари. І в цілому Москва на різних рівнях заявляла, що якусь військову відповідь вона дасть.
Який він буде в реальності, якщо удари “дальнобоєм” будуть зараз?
З одного боку, як ми вже писали, ці удари, тим більше якщо вони будуть обмежені Курською областю, не стануть вирішальним фактором на війні. Як показав досвід ударів цими ж ракетами по тилах армії РФ на захоплених росіянами територіях України, вони хоч і завдають значної шкоди, але на стан справ на фронті кардинально не впливають. А тому й підстав для різких кроків у відповідь Кремля начебто немає.
З іншого боку, надто багато вже було сказано (зокрема й особисто Путіним) про те, що удари “дальнобоєм” – це “червона лінія”. І тому її перетин повністю проігнорувати Москві буде непросто. Справа навіть не в іміджевих моментах на кшталт втрати особи. Є й більш практичний аспект. Якщо не дати будь-якої відповіді на далекобійні удари, то для Росії виникає загроза, що пізніше можуть бути перетнуті й інші, значно суттєвіші, “червоні лінії”. Наприклад, російські ракети над Україною почнуть збивати системи ППО країн НАТО. Або в Україну на кордон з Білоруссю введуть західні війська, щоб замінити там українські підрозділи для відправлення останніх на фронт. А це вже, на відміну від ударів “дальнобоєм”, матиме серйозні наслідки для загального балансу сил на війні, який у такому разі зміниться на користь РФ. Крім того, відсутність реакції на “дальнобій” може використовувати “партія війни” в Республіканській партії США, щоб довести Дональду Трампу необхідність продовження колишньої політики “війни до переможного кінця” та відмови від планів якнайшвидшого припинення вогню по лінії фронту з поясненням у дусі того, що через відсутність реакції Москви не треба боятися третьої світової війни.
Саме ці аргументи наводять зараз у Росії ті сили, які виступають за жорстку відповідь, давлячи з цього приводу на Кремль. У тому числі вже і починаючи прокачувати тему про його нерішучість, якщо відповіді не буде, заводячи стару пригожинську пісню про “червоні лінії, які стають коричневими”.
Але для РФ є і свої проблемні моменти через військову відповідь.
Насамперед він може різко ускладнити домовленості з Трампом про закінчення війни. Як ми вже писали, не виключено, що саме це і було головною метою “партії війни” на Заході, яка прагне не допустити такого варіанта та відвести війну “у довгу”. Або якщо розпочнеться повномасштабне військове протистояння РФ і НАТО, то й зірвати передачу влади Трампу. Тому для Москви виникає питання, чи потрібно їй підігрувати цій партії, чи варто виявити витримку до приходу до влади Трампа? Щоправда, у РФ є своя “партія війни”, яка також виступає проти будь-яких компромісів та за “війну для переможного кінця”. Тому для неї “дозвіл на далекобій” – це чудова подача, щоб зі свого боку постаратися торпедувати будь-які домовленості. Крім того, до кінця не зрозуміла позиція самого Путіна. Чи готовий він розглядати пропозиції про завершення війни по лінії фронту, або він хоче досягти своїх цілей-максимум. В останньому випадку дозвіл Байдена на удари ракетами по РФ з відповіддю на це Росії може стати для Путіна зручним приводом взагалі уникнути обговорення компромісних варіантів.
Але є й інший проблемний для Росії аспект. Сама по собі відповідь, у вигляді, наприклад, російського удару звичайною зброєю по американських військових об’єктах для Москви не лише безглузда, але навіть шкідлива, оскільки матиме своїм наслідком втягування безпосередньо НАТО у війну, яку Росія, за умови використання звичайної зброї, програє через несумірність потенціалів з країнами Альянсу. А застосування ядерної зброї призведе до взаємного знищення.
Тому логіка відповіді Кремля, зважаючи на те, як її описували близькі до нього експерти, передбачалася інша. Ця відповідь мала б спочатку містити в собі загрозу початку повномасштабної ядерної війни, виходячи з базового посилу, що Захід не готовий до неї вплутуватися заради України, а тому буде змушений піти не просто на поступки, а на масштабні домовленості з Москвою по всьому спектру її. вимог. Залишимо поки за дужками питання наскільки це посилання вірне. Важливо відзначити інше – рішення такого стратегічного рівня на Заході може ухвалити лише одна людина – президент США. Однак, до 20 січня повноцінного президента у Вашингтоні не буде. А тому й рішення приймати нема кому. І в результаті ситуація, якщо Москва вирішить піти за цим планом, може швидко вийти з-під контролю.
Тому, не виключено, що Путін (якщо удари “дальнобоєм” по РФ все-таки буде завдано) може вибрати якийсь “гібридний” варіант відповіді. Який не передбачав би військовий удар одразу, але давав би при цьому зрозуміти, що такий удар може бути завданий у майбутньому після 20 січня, коли відбудеться інавгурація Трампа. Без конкретизації, яким саме він буде. А потім уже виходити на домовленості з Трампом, щоб “запобігти Третьій світовій війні”.
Також Москва може спробувати задіяти КНДР. З урахуванням того, що дозвіл на удари “дальнобоєм” у західних ЗМІ пов’язали з прибуттям північнокорейських військ у Курську область, то Пхеньян може заявити, що у разі удару по них американськими ракетами він завдасть удару по військам США, розміщеним у Південній Кореї. Щоправда, для цього КНДР та Москва мають офіційно визнати наявність північнокорейських військ у РФ.
Також, можливо, буде активізовано допомогу хуситам у їхніх нападах на американські та британські військові кораблі.
Крім того, цілком імовірно, що відповіддю РФ на удари “дальнобоєм” може стати активізація ударів по енергосистемі України. Наприклад, масований удар по підстанціях АЕС, про загрозу якого вже давно говорять українська влада. Крім того, з Москви йдуть натяки і на застосування проти України ядерної зброї.
Загалом, варіантів розвитку подій після ударів “дальнобоєм” по РФ може бути багато.
Але стає все очевидніше одне – ситуація підходить до точки біфуркації. За якою або різка ескалація (причому не виключено, що й у світовому масштабі), або початок шляху до завершення війни в Україні.