Журналістам вдалося встановити імена 543 російських військових і співробітників ПВК «Вагнер», які загинули в Сирії з 2015 по 2024 роки. Серед жертв – десятки фахівців елітних підрозділів, таких як спецпризначенці ФСБ, розвідники ГРУ і військові льотчики. Про це повідомляє BBC.
Як стало відомо Zrada.today, дослідження ґрунтується на даних із відкритих джерел: публікацій у ЗМІ, соцмережах, кладовищах і військових меморіалах. Загибель 346 співробітників ПВК «Вагнер» підтверджено витоками внутрішніх документів компанії.
Еліта спецназу серед жертв
Росія втратила в Сирії десятки висококваліфікованих фахівців, включно з офіцерами Сил спеціальних операцій (ССО), бійцями групи «Альфа» спецпризначенців ФСБ і розвідниками ВДВ. Серед останніх жертв – офіцери морської піхоти Степан Алекторський і Микола Михайленко, які загинули в жовтні 2024 року внаслідок засідки бойовиків у провінції Дейр-ез-Зор.
На тлі офіційних заяв Росії про загибель лише 116 військових втрати елітних підрозділів виглядають недооціненими. Один знімок, зроблений 2014 року, ілюструє масштаби втрат: із чотирьох спецпризначенців, зображених на фотографії, троє людей загинули в Сирії протягом шести років.
Втрати «Вагнера»
Найбільшу кількість загиблих у Сирії становлять співробітники ПВК «Вагнер». Їхні перші втрати зафіксовано 2015 року, ще до офіційного початку операції РФ. У 2018 році в районі газових родовищ Хашам сталася найбільша разова втрата – 67 осіб загинули відразу, ще 13 померли від ран.
Відмінною рисою перших вагнерівців була наявність бойового досвіду, який пізніше буде замінений масовим вербуванням ув’язнених у рамках вторгнення в Україну 2022 року.
Непоправні втрати
Втрати еліти – серйозний удар для російської армії. Підготовка одного льотчика коштує до $14 млн, а на навчання офіцера спецпризначенців потрібно не менше восьми років. Замінити таких фахівців швидко неможливо.
Зібрані BBC дані підкреслюють розрив між офіційними заявами Росії та реальними масштабами втрат. Ці жертви – ціна, яку Москва заплатила за своє втручання в сирійський конфлікт.
