Сміття у Львові – тема, яка не сходить з вуст містян ось уже 18 років. Саме стільки Андрій Садовий, займаючи крісло міського голови, обіцяє вирішити “сміттєву проблему”. Чергова обіцянка мера – запуск сміттєпереробного заводу влітку 2025 року. Втім, журналістське розслідування львівського каналу НТА виявило, що за красивими заявами криється павутина корупційних схем, сумнівних призначень та фінансових махінацій.
“У міській раді на той час не було жодного фахівця, який розумівся, як це має бути”, – розводить руками Садовий, коментуючи чергові проблеми з будівництвом заводу. Проте за цією “невинною” фразою ховається ціла історія підозрілих оборудок.
Все почалося у 2021 році, коли замість консорціуму латвійської та литовської компаній, які виграли тендер, генпідрядником раптово стала польська фірма Kool Process. Тоді ж у розпорядження журналістів потрапили кадри зустрічі тодішнього заступника мера Геннадія Васьківа з керівником польської компанії Томашем Вятром. За склянкою віскі вони, схоже, домовлялися про щось більше, ніж просто будівництво.
Сьогодні Васьків переховується за кордоном. Його підозрюють у привласненні 18 мільйонів гривень благодійної допомоги з Естонії. Але це лише верхівка айсберга. Його раптова відставка з посади заступника мера у лютому 2021 року тепер виглядає як спроба втекти від відповідальності за корупційні оборудки з польським підрядником.
Особливої уваги заслуговує постать Тараса Калужного, якого Садовий призначив керівником ЛКП “Зелене місто”. Його біографія читається як детективний роман: спочатку працював у Control Processs, потім у компанії, яка виграла тендер на проектування заводу за підозріло високою ціною, а після цього очолив комунальне підприємство, яке контролює будівництво. Збіг? Навряд чи.
Тим часом вартість будівництва зросла з 35 до 50 мільйонів євро. “Попередня вартість була 35 мільйонів євро, а тепер дай Бог, щоб ми вклалися у 50”, – бідкається Садовий. Але чому міський голова не пояснює, куди поділися ці гроші? І чому місто змушене брати новий кредит на 16,5 мільйонів євро?
У вересні 2024 року будівництво знову зупинилося. Офіційна версія – проблеми з банківською гарантією підрядника. Але польська сторона має іншу думку: місто затримує оплату виконаних робіт. Хто говорить правду? І чому Садовий уникає зустрічей з підрядниками?
“Андрій Садовий хоче в цьому питанні скинути все з хворої голови на здорову”, – зауважує один з експертів. “Він розуміє, що рано чи пізно громадськість та правоохоронні органи запитають, де поділися сотні мільйонів гривень на будівництво цього об’єкту”.
Мер Львова намагається перекласти відповідальність на Європейський банк реконструкції та розвитку, мовляв, це вони все погоджували. Але експерти не погоджуються: “Не може бути такого, що ми зараз всю відповідальність перекладемо на наших міжнародних партнерів”.
На сьогодні мерія знову запевняє, що конфлікт з польським підрядником вирішено, підписано додаткову угоду, і роботи відновляться у грудні. Обіцяють завершити будівництво до червня 2025 року, а в серпні – запустити завод. Але чи можна вірити цим обіцянкам, якщо попередні 18 років вони залишалися лише словами?
Історія львівського сміттєпереробного заводу – це історія про те, як красиві обіцянки перетворюються на багатомільйонні борги, а прості управлінські рішення – на корупційні схеми. І поки Андрій Садовий продовжує “годувати” львів’ян новими термінами запуску заводу, місто продовжує потопати в смітті та боргах.