Російська атака в ніч з 31 грудня на 1 січня забрала життя відомого українського нейробіолога Ігоря Зими та його родини.
У вчорашній атаці ворог, можливо, вперше за довгий час не схибив, обравши за ціль будівлю Спілки письменників України, про це пише Zrada.today. Цей обстріл викликав широкий резонанс у суспільстві, адже символізує щось значно глибше, ніж черговий терористичний акт – ставлення до гуманітарної еліти нашої країни.
З іронією про цю подію написав Народний артист України Анатолій Матвійчук. На своїй сторінці в соціальних мережах він зауважив: “Може, ворог і справді вважає, що українські письменники – це центр прийняття рішень? Адже їхні слова мають вагу, а їхня творчість формує національну ідею”.
Однак реальність набагато складніша. За останні десятиліття роль письменників в Україні була свідомо нівельована. Їхнє слово стало малопомітним у суспільному житті, а авторитет – підваженим у медійному просторі. Тих, хто мав би бути голосом нації, часто зводили до статусу “дивних мрійників”, відірваних від реальності.
“Еліта сьогодні задихається від безсилля, або гине на фронті, або ж стає жертвою чергових обстрілів у своїх домівках”, – підкреслив Матвійчук, звертаючи увагу на трагічну долю багатьох інтелектуалів.
Це сумне віддзеркалення того, як в Україні девальвували значення слова і гуманітарної думки. У країні, де справжніми кумирами стали поп-зірки, блогери та скандальні політики, місце для тих, хто мав би бути совістю нації, майже не залишилося.
Іронія ж у тому, що ворог, імовірно, досі вірить у значення українських письменників, вбачаючи в них потенційну загрозу своєму пануванню. Чи справді це так? Можливо, обстріл будівлі Спілки письменників України – це трагічне нагадування для нас самих: поки ворог цінує слово, чи не час і нам переосмислити його значення?
Будівля вистояла, але це не тільки про стіни – це про здатність гуманітарної еліти знову стати впливовою силою в українському суспільстві.
