Чому не можна порівнювати Євросоюз та СРСР?

47904503_303.jpg

Дедалі частіше правопопулісти критикують ЄС у тому, що його нинішня політика один в один повторює підходи СРСР. Але навіть побіжні історичні порівняння доводять цілковиту хибність цих закидів.

Дедалі частіше правопопулісти критикують ЄС у тому, що його нинішня політика один в один повторює підходи СРСР. Але навіть побіжні історичні порівняння доводять цілковиту хибність цих закидів.

“За останні роки ми переконалися, що Європейська Комісія виступає неначе Політбюро”, – сказав міністр юстиції Угорщини Ласло Трочані. Саме цей угорський урядовець очолив список кандидатів на виборах до Європейського парламенту від правлячої в Угорщині консервативної партії ФІДЕС. Трочані зробив таке провокаційне порівняння в інтерв’ю німецькому виданню Frankfurter Allgemeine Zeitung, попри те, що сам він не проти поборотися за пост одного з єврокомісарів.

Не оминають нагоди зайвий раз порівнювати ЄС з СРСР і німецькі праві популісти з лав “Альтернативи для Німеччини” (АдН). Приміром, у листопаді 2018 року голова фракції АдН у Бундестазі Александер Ґауланд (Alexander Gauland) якось зазначив: “Недемократичний централізм призвів до появи в ЄС прізвиська ЄСРСР”.

Чи є підстави для таких порівнянь?

ЄС – спільнота суверенних країн, котрі добровільно вирішили об’єднатися. Ніхто не змушує ці держави залишатися в складі ЄС, навпаки: біля його дверей вишикувалася чимала черга сповнених радісних надій і сподівань кандидатів на членство.  За винятком Великобританії жодна інша країна не має наміру виходити зі складу ЄС. До речі, якщо вірити останнім опитуванням, то громадяни Сполученого Королівства вже самі воліли б залишитися в складі спільноти.

Натомість СРСР був імперіалістичним утворенням, що постало внаслідок численних воєн. Бажаючих приєднатися до цієї держави було вкрай мало, якщо не брати до уваги спроб соціалістичного керівництва Болгарії в 1960-ті роки. Ті країни, котрі першими вийшли зі складу СРСР, мусили розплачуватися за це кровопролиттям та спробами держперевороту. Їх і досі неабияк лякає перспектива знову опинитися в братерських обіймах Росії.

ЄС виник як відповідь на досвід кровопролитних воєн ХХ століття. Натомість СРСР з’явився внаслідок багатьох воєн. Вже саме це – істотна різниця. І саме завдяки цьому можна пояснити багато відмінностей між Європейським Союзом та Радянським Союзом. Приміром, СРСР вів багато як відкритих, так і таємних воєн, організовував безліч переворотів у інших країнах, де приводив до влади свої маріонеткові уряди, та тримав міцною хваткою своїх союзників у Східній Європі. Натомість ЄС не має на своєму сумлінні жодної війни чи спроби державного перевороту. Крім того, в ЄС немає союзних держав-васалів, чиєю долею він може розпоряджатися як йому заманеться. В ЄС навіть армії власної немає.

У кордонах ЄС панують принципи правової держави та порядок, а в СРСР панували безправ’я та сваволя. Щоправда, в Радянському Союзі теж були закони, але на практиці вони були лише окозамилюванням, показухою та бутафорією. Насправді ж все вирішували всесильна компартія та її правлячі органи.

ЄС не має спецслужб

Однак влада в СРСР належала не лише одній-єдиній партії. Чималу вагу мали й “органи”, тобто спецслужби, що часто змінювали назву але зберігали свої методи й стиль роботи, і яких всі боялися. Натомість у ЄС немає партії, що сконцентрувала в своїх руках всю повноту влади. Так само немає й спецслужб ЄС.

А якщо говорити про свободу, то тут і так все цілком зрозуміло. У СРСР ніхто і мріяти не міг про такі поняття, як свобода слова, економічна свобода, свобода пересування, свобода самовизначення, релігійна свобода, свобода мистецтв, свобода різноманітних меншин та інші свободи й права. В ЄС все це стало настільки буденно-звичними, що ці свободи уже ніхто й не помічає.

Крім того, варто було б згадати й економічний аспект. Скажімо, порівняти добробут й економічні можливості людей в СРСР та ЄС. Радянські будні позначали адміністративно-командна економіка, одноманітна сірість, хронічний дефіцит товарів та майже повсюдна бідність. Натомість ЄС став синонімом ринкової економіки, розмаїтості та гідного життя для (майже) всіх.

Але між ЄС та СРСР справді є й дещо спільне. Обидва – багатонаціональні утворення. А в таких спільнотах досить непросто знайти “спільну мову” як у прямому, так і в переносному сенсі. Можливо саме через це мова європейських функціонерів у Брюсселі така нудна, безбарвна та одноманітна, що інколи нагадує “мертву мову” офіційних повідомлень у Радянському Союзі.

Непростий шлях пошуку консенсусу

Є ще одна спільність: такими гетерогенними політичними конструкціями, як ЄС чи СРСР, практично неможливо керувати за допомогою демократичних інструментів, котрі історично постали в національних державах. У СРСР цю проблему “вирішили”, просто проігнорувавши демократію, а країною керували за допомогою диктату та терору. Натомість в ЄС вдаються до свого роду “м’якої сили”, намагаючись впоратися з наявними викликами за допомогою переговорів, пошуку консенсусу та більшості голосів. А це непросто, та й діє воно так само не завжди.

І на останок ще один парадокс. Порівнювати ЄС з СРСР – улюблений прийом уросійській гібридній війні. Особливо часто цей аргумент поширюють у соціальних мережах. Іншими словами, ті, хто вихваляє СРСР та прагне його відродити, намагається очорнити ЄС, порівнюючи його з Радянським Союзом.

Автор Александр Андреєв, Валерій Сааков

Джерело: DW.COM

 

Только интересное и важное попадает к нам в Telegram.. Подписывайтесь!

Коментарі

Реклама


загрузка...
Loading...

Реклама