Володимир Зеленський – шостий президент України. Яким він буде?

Сьогодні Володимир Зеленський склав присягу на вірність народу України та офіційно став президентом нашої держави. Його інавгураційна промова у стінах Верховної Ради стала найбільш емоційною серед усіх попередніх промов вже колишніх президентів. Його слова були рішучими, впевненими  та приправлені гумором. У цій промові кожен почув те, чого бажав і не хотів: народження політика національного масштабу і, водночас, майстерну акторську гру; надію на позитивні зміни і нотки диктаторства; початок нової епохи і розчарування; щирість та зайвий пафос.

Яким президентом буде або, принаймні, може стати Володимир Зеленський?

Впевнений оратор

Промова Зеленського, звичайно, репетирувалася ним не один раз. Він виступав без суфлера, але постійно підглядав у листок. Це допустимо, адже до кожного його слова була прикута увага мільйонів громадян. Хоч сама інавгурація відбувалася в робочий день, у понеділок, о 10-тій ранку, країна завмерла і очі багатьох громадян були прикуті до екранів – президент говорить. І варто віддати йому належне, промова склала враження. Зеленський, як і безліч політиків до нього, свою перемогу назвав спільним досягненням усіх громадян, а першочерговим завданням назвав досягнення миру на Донбасі, навіть ціною власної посади.

Промова була дійсно сильною за текстом і сильною в подачі. Його цікаво було дивитися та слухати. То ж перестороги багатьох громадян не виправдалися. Новий президент може говорити впевнено, два і більше слова зв’язати у речення здатен і, як показав випадок з втручанням в промову Олега Ляшка, Зеленський може блискавично реагувати «не по сценарію». Схоже, країна отримала президента, якого буде хотітися слухати. Головне, щоб ще й чути.

Уся попередня акторська кар’єра Володимира Зеленського готувала його до публічних виступів та вміння говорити з аудиторією. Тут він ас.

Руйнівник міфів

А точніше образів. Ще під час виборчої кампанії, Зеленський активно руйнував сакральність президентської та й будь-якої іншої влади. Себе, як президента, називав менеджером, що просто покликаний для розв’язання конкретних задач і проблем.

У своїй інавгураційній промові продовжив ту ж лінію. Запропонував у кабінетах чиновників не вішати його зображення: «Президент – це не портрет». Натомість запропонував кожному чиновнику повісити в своєму кабінеті фото своїх дітей і приймати державні рішення, дивлячись їм в очі. Посил гарний, але ж сучасні корумповані чиновники і так діють в інтересах себе і СВОЇХ дітей.

Сама інавгурація пройшла без зайвого пафосу. Володимир Зеленський пішки прийшов до Верховної Ради, зекономивши бензин президентському автопарку. Потім пішки дістався адміністрації президента. Можливо, це теж кінець епохи кортежів?

Однак, образ простої людини на себе приміряв і Віктор Ющенко, і Леонід Кучма, і, навіть, Віктор Янукович. До пори до часу. Чи стане Зеленський продовжувати бути «своїм хлопцем», чи теж потім почне «підтримувати страусів» у заміському палаці – залежить від його особистого рішення. Адже поведінка – це свідоме рішення і вибір кожного окремо.

Борець з «усім старим»

У промові ми почули жорстку позицію та небажання йти на компроміси. Якщо уряд, за словами президента, не знає як покращити життя людей, то вони можуть взяли аркуші і ручки, щоб написати заяви на звільнення. Цікаво, якщо сам Зеленський чогось не зможе зробити, у нього знайдеться чистий аркуш, ручка, трохи часу і натхнення?

Далі президент у своїй промові зажадав від Верховної Ради звільнення Міністра оборони, Генерального Прокурора та глави Служби Безпеки України. А також прийняти ряд законів: про зняття депутатської недоторканності, про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, виборчий кодекс та відкриті партійні списки на вибори. Завершивши блок виступу «радісною новиною» про розпуск парламенту 8-го скликання.

І тут ми побачили як рішучого політика, так і диктатора. Україна парламентсько-президентська республіка. В моделі нашого державного управління парламент стоїть на першому місці і будь-які спроби президентів зробити Верховну Раду своєю «маріонеткою», в підсумку, шкодили якраз президентам. Якщо Володимир Зеленський хоче бути успішним президентом, йому доведеться знаходити з законодавцями спільну мову. Не залежно від того, хто персонально там засідатиме.

Мрійник і математик

Володимир Зеленський у своїй промові «підрахував», що у світі є 65 млн українців. І висловив надію, що об’єднання усіх українців може стати національною ідеєю. Повернення «заробітчан» додому та можливість отримати українське громадянство для кожної людини, що захоче розбудовувати Україну. Поки це виглядає як певна мрія, а не конкретний план дій. Проте, ми вже жили при сильних «руках» і «господарниках» – результати відомі. Виключення становив таки й же мрійник Віктор Ющенко. Не найгіршим, до речі, був президентом.

Володимир Зеленський теж уособлення мрії на швидкі та кардинальні зміни, творчість та креатив у прийнятті рішень та нестандартність у поведінці. У цьому аспекті він дійсно найпотужніший за усіх попередників разом узятих. Обмежити його фантазію зможе тільки українське законодавство. Принаймні, хочеться вірити, що зможе.

Перед Зеленським стоїть історичне завдання – об’єднати Україну і українців – мета благородна і важка. Але можлива. А тут без мрій і спільних бажань для усього народу не обійтись.

Несистемний чи випадковий

Ми часто чуємо вислів, що «Система» усіх руйнує. Зеленський прийшов на пост глави держави як несистемна людина, що лише виключно на власному таланті та кропіткій праці своєї команди досягнув успіху в країні, де причина успіху має аромат кримінального злочину.

Зараз же він не те щоб потрапив у систему, він її очолив. Він став «верхівкою» піраміди влади, фінансових потоків та корупційних спокус. Система, як нам кажуть, або виштовхує інорідні тіла з себе, або перемелює їх, роблячи частиною себе. Головне питання як поведе себе президент Зеленський вже завтра, коли камери телеканалів країни почнуть знімати щось інше, а не його усміхнене обличчя. Хочеться сподіватися, що йому та його команді вистачить душевних сил стати несистемними, а не випадковими тілами в механізмі української «Системи».

Свій

У будь-якому випадку, Володимир Зеленський – це тепер наш президент, незалежно від того, який вибір ми робили. Він – наш спільний здобуток, подарунок сучасної української історії. Яким президентом буде Зеленський залежить, за великим рахунком, від нас. Українським водіям під силу вирішувати, чи пропускати президентський кортеж, якщо він буде; новим українським чиновникам вирішувати, чи відраховувати президентську «долю» у «схемі», якщо ці схеми будуть; українським суддям вирішувати, чи брати слухавку, якщо дзвонять з президентської адміністрації; українським правоохоронцям вирішувати, чи тягти по асфальту громадянина, що незадоволений діями президента; українському бізнесмену вирішувати, чи платити хабар чиновнику і уникати податків; українській молоді, чи виїжджати за пошуком кращої долі за кордон.

Від нас, насправді, залежить, яким президентом буде Володимир Зеленський: достойним лідером достойного народу, чи «турботливим» власником страусів.

 

Только интересное и важное попадает к нам в Telegram.. Подписывайтесь!

Коментарі

Реклама

загрузка...
Loading...

Реклама

Схожі повідомлення