Взявся і створив один з найкращих своїх фільмів «Одного разу ..в Голлівуді»

Аби братися за подібне, треба бути або дуже сміливими, або просто… Квентіном Тарантіно, пише Укрінформ.

В українському прокаті демонструється новий і, за твердженнями самого кінорежисера Квентіна Тарантіно, його передостанній фільм “Одного разу…в Голлівуді”.

Фільм веде мову про кілька місяців із життя двох друзів – актора телесеріалів та малобюджетних фільмів Ріка Далтона (Леонардо ДіКапріо) та його дублера-каскадера Кліфа Бутта (Бред Пітт).

Дія фільму відбувається у лютому та у серпні 1969 року в Лос-Анджелесі. Ці дати важливі, оскільки мають стосунок до сюжету картини і ділять її на дві нерівні частини. У лютневій її половині нас знайомлять із героями та тодішнім життям у Голлівуді та Лос-Анджелесі. У цій частині фільму дуже багато явних та прихованих цитат, алюзій та різного штибу пародійних підморгувань втаємниченій аудиторії. Тут багато іронії і водночас любові до тогочасного кінематографа, на якому ріс сам Тарантіно.

Друга, серпнева, частина фільму веде мову фактично про один, проте дуже знаменитий день, а точніше ніч на 9 серпня, коли у своїй віллі була вбита голлівудська акторка Шерон Тейт та кілька її друзів. Убивство здійснили члени так званої “родини Чарлі Менсона”, який після цього став однією з найбільших легенд популярної культури двадцятого століття.  Убивство Шерон Тейт та її гостей уже п’ятдесят років залишається у центрі уваги широкої публіки. Будуються розмаїті версії подій. Зрештою, існує спільний консенсус, який говорить, що після цього убивства життя кінотусовки у Лос-Анджелесі кардинально змінилося. Щезла безпека та взаємна довіра, кожен тепер почав підозрювати власного сусіда у нечистих намірах. У суспільній свідомості радикально змінився образ гіппі, які з безпечних “дітей квітів” перетворилися на некерованих убивць-психопатів. Так чи так, проте убивство Шерон Тейт зламало епосі хребет.

Достеменно невідомо, чому Тарантіно звернувся до цього сюжету, бо подібне звернення виглядає доволі дивним на тлі його попередніх картин, які ніколи не будувалися на реальних подіях. Режисер до того знімав принципово фантазійні фільми і надихався він при тому самим кінематографом  та сюжетами бульварних романів, яких вміло перелицьовував. Тепер він зачепив гостру і дуже непевну тему, яка стосується багатьох ще  живих  людей.

Важливо сказати, що всі  моральні уроки, дива та відновлення справедливості у фільмах Тарантіно мають підкреслено тілесний аспект. Вони дуже чуттєві і часто дискомфортні у своїй чуттєвості, бо ми стаємо свідками не зовсім приємних для споглядання ситуацій. Тарантіно часто кидає виклик своєму глядачеві. Водночас у його фільмах є напрочуд світлі епізоди, у яких глядачеві вдається підгледіти правдиву чистоту, яка здатна обеззброїти кожного з нас.

Тому, ніби каже Тарантіно, усі ті, хто здатен усе це відчути на простому кіносеансі, заслуговують на безсмертя. І робить для цього усе необхідне.

 

Только интересное и важное попадает к нам в Telegram.. Подписывайтесь!

Коментарі

Реклама


загрузка...
Loading...

Реклама